WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Сучасна фауна черевоногих молюсків (Gastropoda) Подільскої височини - Реферат

Сучасна фауна черевоногих молюсків (Gastropoda) Подільскої височини - Реферат

Physella acuta (Drap.)

За даними ревізії фондової колекції ДПМ та власними зборами на заході Подільської височини зареєстровано 12 видів передньозябрових (Prosobranchia) і 27 видів легеневих (Pulmonata) прісноводних молюсків. За літературними даними, на цій території трапляється також *Physella acuta (Drap.) [8], а на прилеглих ділянках Волино-Поділля – *Lymnaea glabra (Mll.), *L.occulta (Jack.) [9], *Gyraulus riparius (West.) [12]. Вид Lymnaea turricula (Held), згадуваний раніше для заходу України [9, 12], за анатомічними описами [9] не відповідає справжньому L.turricula [14], отже, його можна розглядати як форму поширеного виду L.palustris (Mll.). Усі матеріали, які зберігали раніше у фондах ДПМ як Planorbis carinatus Mll. i Theodoxus danubialis var.donasteri Lindh., виявилися нетиповими черепашками інших видів – відповідно, P.planorbis (L.) i Th.fluviatilis (L.). У фондах ДПМ знайдено одну черепашку Lithoglyphus pyramidatus Moel., зібрану біля смт Скала-Подільська Борщівського р-ну Тернопільської обл. Вид визначений за описом та зображенням у праці П.Гльоєра [13], оскільки в разі визначення компараторним методом до цього ж виду можуть бути помилково зачислені черепашки L.naticoides (C.Pfr.) з порівняно високим і вузьким завитком.

Gyraulus albus (Mll.),

До голарктичних видів належать Lymnaea stagnalis (L.), L.truncatula (Mll.), Gyraulus albus (Mll.), G.laevis (Ald.), G.rossmaessleri (Auersw.), Aplexa hypnorum (L.), Physa fontinalis (L.), борео-альпійський Gyraulus acronicus (Fr.). Голарктичними або палеоарктичними видами є L.palustris, P.planorbis, Armiger crista (L.). Найбільша група палеоарктичних видів: Valvata cristata Mll., V.piscinalis (Mll.), Bithynia tentaculata (L.), B.leachii (Shepp.), Lymnaea auricularia (L.), L.peregra (Mll.), L.ovata (Drap.), Anisus spirorbis (L.), A.leucostoma (Mill.), A.contortus (L.), Segmentina nitida (Mll.), європейсько-сибірські Viviparus contectus (Mill.), Valvata macrostoma (Mrch) (=V.pulchella), Planorbarius corneus (L.), Anisus vortex (L.), Hippeutis complanatus (L.), Acroloxus lacustris (L.), бореальний Lymnaea glutinosa (Mll.), західнопалеоарктичний Anisus vorticulus (Trosch.).

Поширені у межах Європи Th.fluviatilis, Viviparus viviparus (L.), Lymnaea corvus (Gm.), Anisus septemgyratus (Rssm.), Ancylus fluviatilis Mll. Понтійськими видами є Fagotia acicularis (Fr.) і F.esperi (Fr.), понтійсько-балтійським [13] – L.pyramidatus. Вид L.naticoides також понтійського походження, що широко розселився у межах Європи [16]. Середземноморський вид *Ph.acuta значно розширив свій ареал завдяки антропохорії [16].

Середній розмір видових ареалів є більшим у прісноводних молюсків. Наприклад, голарктичні та палеоарктичні види становлять разом 75% прісноводної і лише до 38% наземної малакофауни дослідженої території. Не менші відмінності у зоогеографічному складі окремих систематичних груп наземних молюсків (див. таблицю). Загалом серед голарктичних і палеоарктичних видів наземних молюсків переважають дрібні форми із розвиненою черепашкою, які ведуть прихований спосіб життя у верхніх шарах ґрунту, листовій підстилці тощо.

Зоогеографічний склад окремих родин наземних молюсків

Родини

Загальна кількість видів N

Види, %

голарктичні

палеоарктичні

європейські (без карпатських)

карпатські

Vertiginidae+

Pupillidae

14

28,6

57,1

14,3

Clausiliidae

15

60,0

40,0

Zonitidae

10

30,0

60,0

10,0

Hygromiidae+ Helicidae

16

6,2

68,7

25,0

На підставі літературних [12] і колекційних даних не вдалося виявити зменшення видового багатства гастропод на дослідженій території протягом XX ст. Навпаки, відбулося деяке збагачення наземної малакофауни з синантропних видів [7], пов'язаних переважно з урбоекосистемами.

Отже, на заході Подільської височини достовірно зареєстровано від 114 до 115 видів наземних і 40 видів прісноводних черевоногих молюсків. Це становить близько 80% від сучасної фауни гастропод заходу України (разом з видами-антропохорами). Серед прісноводних молюсків виразно переважають палеоарктичні види, серед наземних – види з європейськими типами ареалу. Значну частку наземної малакофауни (близько 13%) становлять карпатські ендеміки. Зоогеографічний склад суттєво варіює у різних систематичних та розмірних групах наземних молюсків. Виявлені закономірності потребують детальнішого аналізу з погляду еволюції окремих систематичних груп черевоногих молюсків та історії формування сучасної малакофауни дослідженої території й загалом західного регіону України.

Використана література

  1. Анистратенко В.В., Анистратенко Ю.В. Класс Панцирные или Хитоны, Класс Брюхоногие – Cyclobranchia, Scutibranchia и Pectinibranchia (часть). – К.: Велес, 2001. – 240 с. (Фауна Украины; Т. 29: Моллюски. Вып. 1. Кн. 1).

  2. Байдашников А.А. Наземная малакофауна Украинского Полесья. Сообщение 2. Формирование современных малакокомплексов // Вестн. зоол. – 1992. – № 4. – С. 13–19.

  3. Байдашников А.А. Наземные моллюски (Gastropoda, Pulmonata) заповедника "Медоборы" (Подольская возвышенность) // Вестн. зоол. – 2002. – Вып. 36, № 2. – С. 73–76.

  4. Жадин В.И. Моллюски пресных и солоноватых вод СССР – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1952. – 376 с. (Определители по фауне СССР; Т. 46).

  5. Кузьмович М.Л. Наземні молюски лісів і лук заходу Подільської височини // Наук. зап. Терноп. держ. пед. ун-ту. Сер. 4: Біологія. – 1997 – № 1. – С. 23–26.

  6. Лихарев И.М., Раммельмейер Е.С. Наземные моллюски фауны СССР. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1952. – 512 с. (Определители по фауне СССР; Т. 43).

  7. Сверлова Н.В. Наземна малакофауна (Gastropoda, Pulmonata) Розточчя і Опілля та її зміни за останні 100 років // Наук. зап. Держ. природозн. музею. – Львів, 2001. – Т. 16. – С. 117–123.

  8. Стадниченко А.П. Прудовикообразные (пузырчиковые, витушковые, катушковые). – Киев: Наук. думка, 1990. – 292 с. (Фауна Украины; Т. 29: Моллюски. Вып. 4.).

  9. Стадниченко А.П. Прудовиковые и чашечковые Украины / Житомир. гос. пед. ин-т. – Житомир, 1995. – 217 с. Деп. ДНТБ Украины 04.09.95, № 2048, Ук 95.

  10. Шилейко А.А. Наземные моллюски подотряда Pupillina фауны СССР (Gastropoda, Pulmonata, Geophila). – Л.: Наука, 1984. – 399 с. (Фауна СССР. Моллюски; Т. 3, вып. 3. Нов. сер., № 130).

  11. Alexandrowicz S.W. Analiza malakologiczna w badaniach osadw czwartorzędowych // Geologia. – 1987. – Т. 13 (1-2) – S. 1–240.

  12. Bąkowski J. Mięczaki galicyjskie // Kosmos. – 1884. – T.9. – S. 190–789.

  13. Gler P. Swassergastropoden Nord- und Mitteleuropas. 2. neubearb. Aufl. – Hackenheim: ConchBooks, 2002. – 327 S. (Die Tierwelt Deutschlands und der angrenzenden Meeresteile. Mollusca I; T. 73).

  14. Jackiewicz M. European species of the family Lymnaeidae (Gastropoda: Pulmonata: Basommatophora) // Genus. – 1998. – Vol. 9. – N 1. – P. 1–93.

  15. Kerney M.P., Cameron R.A.D., Jungbluth J.H. Die Landschnecken Nord- und Mitteleuropas. – Hamburg; Berlin: Parey, 1983. – 384 s.

  16. Piechocki A. Mięczaki (Mollusca). Ślimaki (Gastropoda). – Warszawa-Poznn, 1979. – 187 s. (Fauna słodkowodna Polski; Z. 7).

  17. Pokryszko B.M. The Vertiginidae of Poland (Gastropoda: Pulmonata: Pupilloidea) – a systematic monograph // Ann. Zool. – 1990. – T. 43, N 8. – P. 133–257.

Loading...

 
 

Цікаве