WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Земноводні Карпат - Реферат

Земноводні Карпат - Реферат

Жаба прудка Ranadalmatina

Ропуха зелена Bufoviridis у лісових заповідниках та національних парках належить до найбільш рідкісних видів земноводних. Практично її не виявлено у лісових екосистемах, а відшукано тільки на відкритих рівнинних ділянках з невисокою рослинністю біля берегів штучних риборозплідних ставів та річок. Під час розмноження головно трапляється у водоймах штучного чи природного походження з глибиною не менше 50–60 см. У місцях розмноження на території заповідника Розточчя зареєстровано тільки поодинокі особини. Оточення водойм, у яких виявляли зелених ропух, переважно повністю антропогенізоване, але в кожному випадку важлива наявність низької розрідженої рослинності, досить тривале перебування вологи в мікростаціях, де ці тварини добувають корм. Важливе значення для цього виду має наявність у його біотопах польових доріг, ягідних та інших невеликих за площею чагарників або окремих невисоких дерев. З іншими видами земноводних у водоймах практично не пов'язана, трапляється зрідка з жабами, квакшами або кумками червоночеревими.

Характерним видом земноводних, що виявлений тільки на закарпатській ділянці Притиснянського району в Придунайському окрузі, є жаба прудка Ranadalmatina, яка занесена до Червоної книги України і має третій статус охорони [7]. Чотири види земноводних, що занесені до національної Червоної книги, за станом популяцій мають статус другої категорії.

За умов постійно збільшуваного антропогенного навантаження у гірських екосистемах особливо інтенсивними є лісогосподарські роботи, під час яких активно використовують лісові та польові дороги у ранньовесняний період. А саме такі дороги найохочіше використовують перелічені види земноводних для розмноження у Карпатському районі та для інтенсивних міграцій молодих особин у районі змішаного й листяного лісу та лісостепу Східноєвропейського округу. Однак за час існування Червоної книги України для перелічених видів земноводних не вживали спеціальних

заходів, спрямованих на збереження місць розмноження чи шляхів міграцій по лісових і польових дорогах, а тому сучасний статус цих видів у Червоній книзі потрібно переглянути. Важливим завданням подальших зоогеографічних досліджень на заході України є з'ясування особливостей розподілу сучасних популяцій червонокнижних видів земноводних Карпатського району в межах західної та східної передгірної, гірсько-лісової та полонинської ділянок, де досі ведуть інтенсивні лісозаготівлі. Такі матеріали врай необхідні для планування заходів з охорони локальних місць розмноження згаданих видів і запобігання масовій загибелі цих тварин під час весняної та літньої міграції через польові й лісові дороги.

До порівняно поширених видів земноводних, які трапляються у перелічених зоогеографічних округах, належить ще шість видів безхвостих амфібій. Квакша звичайна Hylaarborea – вид, досить звичайний на ділянках узлісь листяних лісів з розвинутими чагарниками. Для локалізації угруповань квакш, як звичайно, необхідні хоч незначні водойми зі стоячою або слабопроточною водою. За умов заповідника Розточчя та Яворівського національного парку концентрація особин у популяціях зрідка перевищує 12–20 особин на 100 м2. Квакша звичайна віддає перевагу дощовим озерцям, меліораційним канавам або схилам чи дамбам, на яких проростають окремі чагарники чи невисокі листяні породи дерев. Такі біотопи є вздовж берега ставків біля с. Лелехівка, долини річки Верещиця, а також в урочищі Заливки. Сприятливим фактором для існування локальних мікропопуляцій квакш є поєднання різних типів ландшафту: лук, приватних сільськогосподарських ділянок, пасовиськ, ґрунтових доріг, обабіч яких ростуть окремі деревця, чагарники. У водоймах квакша трапляється практично тільки під час розмноження протягом травня–першої декади червня.

Часничницю звичайну Pelobatesfuscus можна вважати найрідкіснішим представником земноводних на території заповідника Розточчя, національного парку „Сколівські Бескиди", однак він порівняно звичайний у Шацькому національному парку. Цей вид веде потаємний нічний спосіб життя, значну частину часу проводить у верхніх м'яких шарах ґрунту переважно на землях, що підлягають сільськогосподарському обробітку (особливо приватні форми господарювання). Розмножується у середині травня, а тому трапляється у водоймах тільки з тритонами та жабами зеленої групи.

Жаба трав'яна Ranatemporaria – домінантний вид земноводних у лісових урочищах усіх заповідних територій регіону, однак чисельність і щільність популяції повністю пов'язана з умовами біотопів, наявністю вологи. Головні місця концентрації під час розмноження зосереджені вздовж берегів річок та озер, риборозплідних ставів. Розмножується досить рано, як звичайно, з першої декади березня, а до першої декади квітня покидає водойми. Проте у пізні й холодні весни може траплятись у водоймах протягом усього квітня (весна 1997 р.). Часті ранньовесняні заморозки є головною причиною загибелі значної частини популяції та ікри. Несприятливі умови розмноження у заповіднику Розточчя зафіксовані навесні 2003 р. Протягом третьої декади березня 2003 р. вздовж берегів Верещиці біля урочища Заливки реєстрували групи по 7–15 особин, щільність досягала 70–120 особин на 100 м берега з шириною обліку 2 м углиб від берега річки (саме ця ділянка є найважливішою для розмноження трав'яних жаб біля Верещиці).

Саламандра

Жаба гостроморда Ranaarvalis – найтиповіший вид у лучних біотопах усіх заповідних об'єктів регіону. На території заповідника Розточчя зосереджена головно в урочищі Заливки. Саме тут сконцентроване головне ядро локальної популяції, і наприкінці третьої декади березня–на початку першої декади квітня тут зареєстровано

близько 15 великих груп, що розмножувались. Найбільші групи налічували 70–150 особин на 10 м2. У цей час на Заливки прилітало близько 30 сірих чапель, які активно полювали на гостромордих жаб і винищили значну частину популяції. З іншими видами земноводних у водоймах трапляється зрідка, утворює переважно моновидові тимчасові угруповання. Квітневі заморозки також негативно впливають на фенологію та успішність розмноження виду. Для біотопного розподілу гостромордих жаб характерна наявність лучних урочищ, які можна у подальшому використовувати як сіножаті чи пасовища.

Жабу ставкову Ranalessone облікували спільно з морфологічно близькою гібридною формоюRanaesculentacomplex. Ставкова жаба – численний вид тільки у великих водоймах, переважно вздовж берегів риборозплідних ставків. Розмножується, як звичайно, з кінця квітня, але у водоймах перебуває протягом усього літнього періоду. Ставкові жаби надають перевагу водоймам зі стоячою водою. Жаба озерна Ranaridibunda, як і ставкова, є звичайним поширеним видом земноводних, проте головно тримається ділянок глибоководних частин ставків та біля їхніх берегів. Порівняно зі ставковими жабами озерні частіше заселяють глибші водойми з добре розвинутою болотною рослинністю. Головні зимівлі озерних жаб у Яворівському національному парку локалізовані під берегами річки Верещиці, тому навесні цей вид часто спочатку реєструють у прибережній смузі річки, а пізніше – у ставах, які на зиму звільняють від води. Для стацій цього виду характерна добре розвинута надводна і підводна рослинність, що відіграє важливу роль у створенні оптимальних умов існування популяцій, особливо для успішного розмноження.

Отже, п'ять видів земноводних, що занесені до національної Червоної книги, відповідно до стану популяцій мають статус другої та третьої категорій. З них три види належать до Карпатського району Центральноєвропейського округу (тільки хвостаті: Triturusmontandoni, Triturusalpestris, Salamandrasalamandra ), один – до Східноєвропейського округу, району змішаних лісів та лісостепу (очеретяна ропуха Bufocalamita), і ще один вид поширений тільки в Притиснянському районі Придунайського округу, (жаба прудка Ranadalmatina). Територія України належить до Палеоарктичної зоогеографічної області, в якій виділяють п'ять зоогеографічних округів. Щодо цього поділу проаналізовано розміщення всіх видів земноводних у країні. Всі перелічені види поширені головно у західних областях країни, а в інших зоогеографічних округах (Понтійському, Середземноморському) червонокнижних видів не виявлено [7].

Використана література

  1. Луговой О. Размещение карпатского и альпийского тритона в период размножения и проблемы охраны. // Проблемы изучения и охраны заповедных экосистем. – Рахов, 1988. – С. 112-113.

  2. Кушнірук В., Щербань М. Значення та охорона земноводних у західних областях України // Про охорону природи Карпат. – Ужгород: Карпати, 1973. – С. 180-182.

  3. Полушина Н.А. Взаимоотношения краснобрюхой и желтобрюхой жерлянки на стыке их ареалов // Вопр. герпетологии. – Л.: Наука, 1973. – С. 149-150.

  4. Полушина Н.А., Бондар Б.Н., Маткивская Л.И. Нове данные о распространении и численности земноводних Красной книги на Западе Украины // Вопр. герпетологии. – К.: Наук. думка, 1989. – С. 199-200.

  5. Татаринов К.А. Фауна хребетних Заходу України. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1973. – С. 27-40.

  6. Щербак Н.Н. Зоогеографическое деление Украинской ССР // Вестн. зоологии. – 1988. – №3. – С. 22-31.

  7. Щербак М.М. Червона Книга України. – К.: Укр. енциклопедія, 1994. – 462 с.

  8. Щербак Н.Н., Щербань М.И. Земноводне и пресмыкающиеся Украинских Карпат. – К.: Наук. думка, 1980. – 288 с.

  9. Шарлемань М.В. Зоогеографія УРСР. – К.: Вид-во АН УРСР, 1937. – 324 с.

Loading...

 
 

Цікаве