WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Гідроїдні. Особливості життєдіяльності, основні представники - Реферат

Гідроїдні. Особливості життєдіяльності, основні представники - Реферат

Реферат

з зоології

1. Гідроїдні. Особливості життєдіяльності, основні представники.

2. Загальна характеристика і класифікація типу плоских червів.

3. Війкові черви. Будова органів і особливості життєдіяльності.

КЛАС ГІДРОЇДНІ (HYDROZOA)

До класу гідроїдних належать: прісноводні гідри, морські гідроїдні поліпи та деякі медузи.

Типовим представником класу може бути прісноводний поліп — гідра.

Гідра — невелика (близько 1,5 см завдовжки) сидяча тварина, що має здовжене мішковидне тіло. На одному її кінці є рот, внаслідок чого цей кінець дістав назву орального. Протилежний (аборальний) кінець, трохи розширений, утворює ніби "підошву" якою гідра прикріплюється до субстрату. Рот веде в кишечну, або гастральну порожнину, яка закінчується сліпо. Навколо рота розміщені щупальці, здатні, як і все тіло гідри, витягуватися і скорочуватися.

Симетрія тіла — радіальна (променева). Вісь симетрії проходить вздовж тіла через оральний та аборальний полюси. Стінка тіла гідри складається з двох шарів клітин — ектодерми і ентодерми. Між ними є тонка безструктурна опорна пластинка. Таку саму будову мають і щупальці.

Ектодерма гідри складається з різних клітин. Основна їх маса являє собою своєрідні епітеліально-мускульні клітини. Від звичайних покривних клітин вони відрізняються тим, що їх основа, яка прилягає до базальної перетинки, витягнута і перетворена в мускульне волокно.

Між епітеліально-мускульними клітинами розміщуються жалкі клітини, особливо численні на щупальцях. Всередині жалкої клітини е особлива капсула, що містить отруйну рідину і довгу, скручену спіраллю нитку. У відповідь на подразнення нитка вмить викидається з капсули і пронизує або обплутує здобич. Замість витрачених жалких клітин розвиваються нові з недиференційованих (так званих інтерстиціальних) клітин.

Частина клітин ектодерми є чутливими, що служать для сприймання подразнень. Відповідна реакція на подразнення у вигляді скорочення тіла і щупальців відбувається завдяки скороченню

мускульних паростків епітеліально-мускульних клітин. Зв'язок між чутливими і епітеліально-мускульними клітинами здійснюється з допомогою паростків нервових клітин. Нервові клітини розсіяні в усій ектодермі і утворюють нервову сітку (дифузна нервова система; мал. 61). Таким чином, функція ектодерми кишечнопорожнинних не тільки покривна,— вона значно різноманітніша, і з цим пов'язане описане диференціювання ектодермальних клітин.

Ентодерма, що вистилає гастральну порожнину, виконує переважно травну функцію. Клітини ентодерми мають джгутики і здатні утворювати псевдоподії, з допомогою яких клітини ентодерми захоплюють дрібні частки поживи і перетравлюють їх внутрішньоклітинне (фагоцитоз).

Крім того, в ентодермі є залозисті клітини, що виділяють травні ферменти в гастральну порожнину, в якій перетравлюється більша здобич. Таким чином, у гідри, поряд з внутрішньоклітинним, відбувається і порожнинне (позаклітинне) травлення. Неперетравні залишки поживи, а також продукти дисиміляції, що виділяються клітинами ентодерми в гастральну порожнину, виводяться назовні через ротовий отвір.

Розмножуються гідри лункуванням і статевим способом. При пупкуванні на тілі гідри утворюється невелике випинання, що поступово збільшується,— пупок, який перетворюється кінець кінцем у молоду гідру. Молода гідра відокремлюється від материнської особини і живе самостійно. Пупкуванням гідри розмножуються протягом усього літнього періоду. Восени у гідр починається статеве розмноження. Одні види гідр роздільностатеві, інші — гермафродитні. Статеві клітини (яйцеклітини і сперматозоїди) розвиваються в ектодермі. Сперматозоїди виходять у воду і проникають в яйцеклітини, що залишаються в тілі гідри. Запліднена яйцеклітина (зигота) вкривається оболонкою, випадає з материнського тіла і перезимовує; весною з неї розвивається молода гідра.

Морські гідроїдні поліпи відрізняються від прісноводних гідр чергуванням безстатевого і статевого поколінь, різних своєю будовою і способом життя. Поліпи є тут безстатевим поколінням. Вони провадять прикріплений спосіб життя і розмножують ся тільки пупкуванням, звичайно утворюючи при цьому колонії з сотень і тисяч особин. Пупкуючись, поліп дає початок також і вільноплаваючому статевому поколінню — медузам, які розмножуються тільки статевим способом, причому з запліднених яйцеклітин медуз розвиваються поліпи.

Медузи гідрополіпів мають зонтикоподібну форму. Від середини ввігнутої сторони відходить так званий хобот, на кінці якого є рот, що веде в гастральну порожнину. По краях зонтика розміщуються щупальці. Між екто- і ентодермою розвивається значний шар мезоглеї, в якій розсіяні рідкі клітинні елементи ектодермального походження. Розвиток мезоглеї призвів до значної зміни гастральної порожнини. У медуз вона є системою каналів, що відходять радіальне від центральної ділянки гастральної порожнини і впадають у кільцевий канал, який лежить по краю зонтика. Мускульні паростки епітеліально-мускульних клітин дуже розвинені. Нервова система також ускладнена крім нервової сітки, є нервове кільце, утворене скупченням значної кількості нервових елементів; воно розміщене по краю зонтика, де лежать і органи чуттів (органи рівноваги, світлочутливі вічка).

ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВИ (PLATHELMINTHES)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПУ

Плоскі черви — найчастіше дрібні організми, розміри яких варіюють від кількох часток міліметра до 2-3 сантиметрів. Проте ряд плоских червів досягає 10-12 метрів завдовжки. Одні плоскі черви живуть вільно в морях і в прісних водах, інші — провадять паразитичний спосіб життя.

Тіло плоских червів сплющене в дорзовентральному напрямі. Форма тіла - овальна, листкоподібна, здовжена або стрічковидна.

Стінка тіла являє собою шкірно-мускульний мішок. У вільноживучих форм (війчасті черви) клітини зовнішнього епітеліального покрову мають війки, які служать для пересування. У паразитичних червів зовнішній епітелій виділяє шар кутикули. М'язи — гладкі і складаються з шару кільцевих і шару поздовжніх м'язових волокон.

Всередині шкірно-мускульного мішка розміщені різні органи, а простори між ними заповнені нещільною сполучною тканиною мезодермічного походження — паренхімою. В паренхімі відкладаються запаси поживних речовин (глікоген та ін.); у ряду форм у ній утворюється пігмент. В зв'язку з сильним розвитком паренхіми в плоских червів немає порожнини тіла і вони називаються безпорожнинними, або паренхіматозними.

Кишечник починається ротом, що веде в мускулисту ектодермічну глотку, яка переходить в ентодермічну середню кишку. Анального отвору (за дуже рідкими винятками) немає. Часто кишка дуже розгалужена. Залозисті клітини середньої кишки виділяють травні ферменти в кишкову порожнину, де пожива перетравляється. Поряд з цим багато епітеліальних клітин кишечника можуть захоплювати дрібні частки поживи з допомогою псевдоподій і перетравлювати їх внутрішньоклітинне (фагоцитоз). У всіх представників класу стьожкових червів кишечник повністю редукувався і живляться вони, всисаючи поживні речовини всією поверхнею тіла.

Органів дихання і кровоносної системи в плоских червів немає. У вільноживучих плоских червів і ектопаразитів дихання здійснюється через поверхню тіла У ендопаразитів процес дисиміляції проходить звичайно анаеробне, тобто без участі вільного кисню.

Органи виділення — так звані протонефридії; вони являють собою систему найтонших канальців, які багаторазово галузяться і пронизують паренхіму. Кінцеві розгалуження канальців замикаються особливими клітинами, через які рідкі продукти життєдіяльності надходять у канальці. Всередині цих клітин є пучок протоплазматичних війок, які безперервно коливаються (так зване "миготливе полум'я"), завдяки чому продукти виділення проганяються по канальцях у загальний вивідний канал. Цей канал закінчується зовнішнім отвором — видільною порою. У багатьох плоских червів вивідних каналів два.

Нервова система централізована, її центральний відділ звичайно складається з парного нервового вузла (ганглія), що лежить у більшості на передньому кінці тіла, і зв'язаних з нервовим ганглієм нервових стовбурів. У гангліях і стовбурах зосереджені нервові клітини. Від нервового ганглія і нервових стовбурів відходять периферичні нерви до всіх частин тіла, зокрема до органів чуттів.

Органи чуттів розвинені слабо. У вільноживучих війчастих червів і личинок багатьох паразитів є простої будови очі. Органом дотику є вся поверхня тіла з розкиданими тут дотичними клітинами. У деяких є орган рівноваги — статоцист.

Органи розмноження. За небагатьма винятками, плоскі черви — гермафродити. Статевий апарат складається з чоловічих і жіночих статевих залоз (сім'яників і яєчників), статевих проток, парувальних і деяких додаткових органів. Докладніший опис органів розмноження подається нижче.

Loading...

 
 

Цікаве