WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Роль вапнування і диференційованого удобрення у відновленні родючості деградованих грунтів - Реферат

Роль вапнування і диференційованого удобрення у відновленні родючості деградованих грунтів - Реферат


Реферат на тему:
Роль вапнування і диференційованого удобрення у відновленні родючості деградованих грунтів
Одним із наслідків переходу агропромислового комплексу на ринкові відносини є складні трансформації в його спеціалізації, порушення співвідношення між рослинницькою і тваринницькою галузями, різке зменшення виробництва і внесення гною, що відбувається на фоні мізерних обсягів застосування мінеральних добрив. Нині на більшій частині посівних площ добрива не застосовуються зовсім. Наприклад, в землеробстві Рівненської області у 2004 р. частка удобреної мінеральними добривами землі складала 38,0%, а органічними - 5,6 % [1]. Лише за 2001-2004 рр. ґрунти України втратили в середньому 0,05 % гумусу, 4 мг/кг - рухомих фосфатів та 6 мг/кг - обмінного калію [2]. Деякі ґрунти змінилися настільки, що можуть бути віднесені до іншого різновиду, або типу ґрунту. Процеси деградації охопили практично всю територію землекористування, всі типи ґрунтів [3].
Конкурентоспроможне сільськогосподарське виробництво на агрохімічно деградованих ґрунтах можливе за умови відновлення їх агропотенціалу шляхом внесення достатньої кількості органічної речовини та мінеральних добрив для оптимізації їх поживного режиму і фізико-хімічних
За відсутності гною насичення ґрунтів органічною речовиною може відбуватись за рахунок побічної продукції рослинництва та сидератів [4, 5], але альтернативи мінеральним добривам у поповненні вмісту поживних речовин, особливо фосфору і калію, в цих умовах немає.
Основною метою наших досліджень було вивчення можливості відновлення родючості агрохімічно деградованих ґрунтів до рівня окультурених за допомогою вапнування й удобрення.
Польові дослідження проводили у стаціонарному досліді на Рівненській державній сільськогосподарській дослідній станції з 1960 р. Після реконструкції досліду у 2001 р. звільнилось два поля сівозміни з ділянками: на одній з них від початку закладки стаціонару культури вирощувались без удобрення, а на другій - з використанням рекомендованих доз.
Грунт - темно-сірий опідзолений. Перед закладкою досліду ділянки характеризувались такими агрохімічними показниками: гумус - 1,21 і 1,35 %; рН сольове - 5,1 і 5,0; рухомий фосфор - 105 і 173 мг/кг; обмінний калій - 43 і 67 мг/кг.
Дослідження проводили протягом 2002-2005 рр. у двопільній сівозміні, де ярий ячмінь чергувався з кукурудзою на зерно.
Вапнування проводили згідно зі схемою досліду перед його закладкою з розрахунку одна норма СаСО3 за гідролітичною кислотністю. Фосфорні та калійні добрива у вигляді простого суперфосфату і каліймагнезії вносили восени під зяблеву оранку, а азотні - під ранньовесняну культивацію. Як органічні добрива застосовували солому ячменю і стебла кукурудзи з внесенням компенсуючої дози азоту та зелену масу гірчиці білої на сидерат.
При проведенні польових досліджень користувалися методикою Б.М.Доспєхова.
Вапнування і внесення рекомендованих доз добрив дають можливість значно нівелювати різницю в продуктивності різних за родючістю ділянок темно-сірого опідзоленого типу ґрунту. Якщо без застосування добрив за врожайністю ячменю різноокультурені ділянки в середньому за 4 роки відрізнялись на 49 %, то на фоні N60Р60К60 - на 14 %. За такої дози добрив на провапнованих ділянках різниця в урожайності була лише 11 % (табл. 1).
1. Урожайність зерна ярого ячменю на ґрунтах різної родючості залежно від удобрення і вапнування, ц/га
Використання ділянок у 1960-2001 рр. Удобрення у 2002-2005 рр. Роки досліджень Середнє за 2002-2005 рр. Відхилення, ±
фактор А фактор Б 2002 2003 2004 2005 фактор А фактор Б
Без добрив (ділянка 1) Без добрив - контроль 20,1 15,1 24,7 18,7 19,6 - -
N60Р60К60 + рослинні рештки 31,7 27,2 46,2 33,4 34,6 - +15,0
N60Р60К60+ рослинні рештки + СаСО3 40,4 32,0 50,1 35,7 39,5 - +19,9
N150Р104К257 + рослинні рештки + СаСО3 46,7 39,5 62,5 44,2 48,2 - +28,6
Внесено N72Р64К65 + 10 т гною на 1 га сівозмінної площі (ділянка 2) Без добрив - контроль 29,8 23,4 38,1 25,7 29,2 +9,6 -
N60Р60К60 + рослинні рештки 35,9 32,1 52,6 36,9 39,4 +4,8 +10,2
N60Р60К60 + рослинні рештки + СаСО3 43,6 35,6 57,3 38,6 43,8 +4,3 +14,6
N142Р36К149 + рослинні рештки + СаСО3 50,7 41,8 65,2 49,4 51,8 +3,6 +22,6
НІР05, за фактором А, ц/га 1,4 1,2 0,7 0,6 1,0
НІР05, за фактором Б, ц/га 2,0 1,7 0,9 0,8 1,4
НІР05, взаємодії, ц/га 2,9 2,5 1,2 1,3 2,0
Різке зменшення різниці в продуктивності ділянок під дією однакових доз добрив і вапна зумовлене, насамперед, значно більшими приростами врожаю від їх внесення на бідних на поживні речовини ґрунтах. Зокрема, внесення N60Р60К60 на тривалий час не удобрювану ділянку призвело до збільшення врожайності ячменю ярого на 15,0 ц/га, тоді як на удобрюваній до 2002 р. - на 10,2 ц/га, або в 1,5 раза менше. При поєднанні цієї дози удобрення з вапнуванням прирости зростали, відповідно до 19,9 і 14,6 ц/га.
На варіанті із застосуванням розрахованої на врожайність 50 ц/га зерна ячменю дози добрив N150Р104К257, середня за період досліджень врожайність зерна ячменю становила 48,2 ц/га, а його приріст до неудобреного фону - 28,6 ц/га, або 59 %. За внесення на окультуренішому ґрунті N142Р36К149, врожайність зростала до 51,8 ц/га, а приріст від добрив і вапна - на 22,6 ц/га, або 43 %.
Отже, завдяки дуже високій в умовах достатнього зволоження окупності мінеральних добрив, їх застосування на бідних на поживні речовини темно-сірих опідзолених ґрунтах дає можливість підвищити врожайність ярого ячменю майже у 2,5 раза. Однак і за таких умов бідніші ґрунти на 7,5 % за врожайністю поступалися більш окультуреним навіть при внесенні на останніх на 18 % меншої дози добрив.
За результатами досліджень, кукурудза також добре реагувала на внесення мінеральних добрив. Застосування N150Р90К120 на фоні використання для удобрення побічної продукції сприяло зростанню врожайності зерна ячменю ярого на першій і другій ділянках відповідно на 15,8 і 14,1 ц/га, або на 44,4 і 29,6 % (табл. 2). Значному підвищенню ефективності добрив сприяло також вапнування ґрунту. За поєднання цієї дози добрив з вапнуванням прирости врожаю на першій і другій ділянках порівняно з контрольним варіантом становили відповідно 30,9 і 23,4 ц/га, або 86,8 і 49,2 %. Тобто завдяки вапнуванню врожайність додатково зросла відповідно на 29,4 і 15,1 %. Високу ефективність при вирощуванні кукурудзи на зерно забезпечили також мінеральні добрива в дозах, розрахованих на заплановану врожайність 80 ц/га. За внесення на фоні вапнування
Loading...

 
 

Цікаве