WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Оцінка складових генофонду картоплі за перспективністю виділення джерел стійкості проти сухої фузаріозної гнилі - Реферат

Оцінка складових генофонду картоплі за перспективністю виділення джерел стійкості проти сухої фузаріозної гнилі - Реферат


Реферат на тему:
Оцінка складових генофонду картоплі за перспективністю виділення джерел стійкості проти сухої фузаріозної гнилі
Однією з найшкодочинніших хвороб зберігання картоплі є суха фузаріозна гниль [6, 10]. За загальною шкодочинністю хвороб, що вражають картоплю, їй належить друге місце після фітофторозу [4]. В середньому втрати від ураження сухою фузаріозною гниллю складають 7,0-23,7 % урожаю бульб, а при зберіганні картоплі за умов підвищеної температури і вологості - до 50 % [2]. При цьому істотний розмір втрат від розвитку хвороби спостерігається у багатьох країнах Європи та Америки [12].
Оскільки ця хвороба розвивається в період зберігання, застосувати хімічні методи боротьби не можна тому, що післязбиральне протруювання припустиме лише для насіннєвих бульб.
Загальновідомо, що найефективнішим, екологічно та санітарно безпечним методом боротьби з хворобами є створення і впровадження у виробництво стійких проти них сортів. Однак, як свідчать дані багатьох дослідників, серед сортименту картоплі немає сортів з високою стійкістю проти цієї хвороби [1, 3, 9]. Разом з тим є дослідники, які повідомляють про високу стійкість проти сухої фузаріозної гнилі окремих сортів картоплі [5, 8, 13]. На нашу думку, ця розбіжність зумовлена такими причинами:
значною мінливістю рас та біотипів патогену залежно від конкретних грунтово-кліматичних умов;
використанням для штучного зараження бульб різних видів патогенів та їх рас, нерівнозначних за своїми фітопатогенними властивостями;
застосуванням для визначення стійкості картоплі проти збудника різних методик, які в деяких випадках значно порушують нормальний розвиток патологічного процесу і не дають змоги коректно встановити фізіологічну стійкість бульб;
зараження бульбового матеріалу чистими культурами патогену, зокрема тих, які тривалий час підтримувались в умовах штучного живильного середовища, внаслідок чого відбувається часткова чи значна втрата фітопатогенних властивостей гриба.
У дослідженні використали чотири складових генофонду картоплі: дикі види, форми S.andigenum, бекроси складних міжвидових гібридів та сорти S.tuberosum. Стійкість зразків картоплі проти сухої фузаріозної гнилі визначали в трикратній повторності методом штучного зараження. Для цього використовували суміш трьох найбільш агресивних рас виду F.sambucinum, патогенні властивості якого відновлювали шляхом проміжного пересіву на диски картоплі, поміщені в чашки Петрі. Облік ураження проводили за 9-бальною шкалою: 1 бал - стійкість дуже низька (уражено понад 75 % бульб; 9 балів - стійкість дуже висока (ознак ураження немає).
Згідно з Hovard [11] пошук нових необхідних генів варто проводити в такій послідовності: культурні сорти картоплі та їх гібриди, різновидності S.andigenum та інші примітивні культурні види, дикі види картоплі. Враховуючи це, необхідно встановити перспективність вищеназваних складових генофонду для пошуку та створення джерел ознаки.
За стійкістю проти хвороби оцінено 173 сорти різних груп стиглості. В результаті штучного зараження встановлено, що серед оцінених сортів абсолютно відсутні такі, які мали хоча б відносно високу (на рівні 7 балів) стійкість проти збудника (табл. 1). Майже 94 % досліджуваних сортів характеризуються дуже низькою або низькою стійкістю проти патогену і лише близько 6 % сортів можна було визначити як середньостійкі. Серед оцінених сортів найвищу стійкість проти сухої фузаріозної гнилі мали Omega (6,5 бала), Tempora (6,0 бали), Gamma (6,2 бала). Стійкість на рівні 5 балів відмічена в сортів Kondor, Ilse, Corine, Поліська рожева та ін. Отже, на підставі окремих публікацій [7] та отриманих нами даних можна зробити висновок про відсутність серед сортів Stuberosum ефективного генетичного контролю стійкості проти сухої фузаріозної гнилі.
1. Розподіл форм складових генофонду картоплі за стійкістю
проти сухої фузаріозної гнилі, %
Оцінено всього, шт. З них за балом стійкості
1 3 5 7 8 9
Сорти картоплі (1996-2001рр.)
173 57,2 36,4 6,4 0 0 0
Бекроси багатовидових гібридів (1995-1998рр.)
481 29,5 41,4 17,3 11,0 0,8 0
ФормиS.andigenum(1998-2000рр.)
90 14,4 17,8 40,0 13,3 12,2 2,3
Дикі види картоплі (1995-2001рр.)
2833 15,4 12,7 21,5 20,7 20,4 9,3
З метою пошуку джерел стійкості проти хвороби до досліджень залучено 481 бекрос багатовидових гібридів (табл.2). Цей матеріал було створено в лабораторії вихідного матеріалу Інституту картоплярства не при селекції на стійкість проти сухої фузаріозної гнилі, а при виконанні інших селекційних програм. Як правило, це чотири-шестивидові гібриди, які пройшли дво-триразове бекросування з культурними сортами. Загальновідомо, що при схрещуванні міжвидових гібридів з культурними сортами відбувається певне розсіювання окремих генів, у тому числі і генів контролю стійкості. Однак не зважаючи на те, що 71 % матеріалу характеризувався низькою стійкістю, 17,3 % мали середню стійкість, 11 % - відносно високу і навіть 4 гібриди високу (на рівні 8 балів) стійкість проти патогену. Отже, широка генетична база створеного на міжвидовій основі матеріалу дозволяє виділяти стійкі проти сухої фузаріозної гнилі форми навіть після багаторазового схрещування їх з сортами S.tuberosum.
За стійкістю проти хвороби оцінено колекцію форм S.andigenum, загальною кількістю 90 зразків. Оскільки виду S.andigenum властивий значний поліморфізм, то його форми характеризуються найрізноманітнішим проявом господарсько-цінних ознак. Результати досліджень показали, що серед зразків S.andigenum зустрічаються форми як з дуже низькою, так і дуже високою стійкістю проти сухої фузаріозної гнилі. При цьому частка нестійких форм майже така сама як і стійких - 32 % порівняно з 28 %. Серед стійких форм особливо слід відмітити k2192 Solanum andigenum var. astilla, k4622 S.a. var. catarthrisimile, k3570 S.a. var. yurac huaccato, k.6775 S.a. var. puca imilla, k15368 S.a. var. guantiva, k20575 S.a. var. imilla negra та ін.
За період 1995-2001 рр. було оцінено 152 зразки 56 диких видів картоплі загальною кількістю 2833 генотипи. Результати досліджень свідчать, що дикі види картоплі найбільш придатні для пошуку і створення джерел стійкості проти сухої фузаріозної гнилі. Понад 50 % оцінених форм характеризувалися стійкістю в межах 7-9 балів, з них 9,3 % взагалі не мали ознак ураження.
2. Стійкість проти сухої фузаріозної
Loading...

 
 

Цікаве