WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Ефективність ендодонтичної терапії у собак - Реферат

Ефективність ендодонтичної терапії у собак - Реферат


Реферат на тему:
Ефективність ендодонтичної терапії у собак
Хвороби зубів у собак зустрічаються досить часто і призводять до значних порушень в організмі тварини, втрати естетичного вигляду та неможливості працездатності, а також стають причиною морального незадоволення власників пацієнтів.
Однією з них є пульпіт, до якого призводять травми, тріщини та переломи зубів, карієс, передчасне стирання коронки, перехід запалення з сусідніх тканин. Особливістю хвороби у собак є те, що через своєрідне розташування та кровопостачання пульпи при її запаленні відбувається здавлення апікальних судин та розвиток некрозу [1]. Наслідком пульпітів є проникнення мікрофлори через апікальне розгалуження з розвитком періодонтитів, одонтогенних абсцесів, періодонтальних гранульом та кист, нориць, одонтогенного остеомієліту, кісткової резорбції щелеп, запально-дистрофічні зміни в різних органах [1-9].
Питання лікування собак з некротичними пульпітами є мало вивченим у вітчизняній ветеринарній стоматології. в закордонних джерелах [8-12] описано методики ендодонтичного втручання, проте також недостатньо повідомлень про їх ефективність та стан тканин зуба після лікування.
Метою досліджень було опрацювання і удосконалення методик лікування собак з пульпітами за допомогою ендодонтичного втручання (пульпектомія) та дослідження їх ефективності на розпилах зубів.
Ендодонтичну терапію (екстирпацію пульпи) проводили на кафедрі хірургії ім. акад. І.О. Поваженка та ветеринарних клініках м. Києва перед відновленням дефектів коронок зубів у собак, які мали некротичні пульпіти. При лікуванні тварин з хворобами зубів ця маніпуляція проводилася при карієсі, ускладненому пульпітом - 2 зуби, неповнокоронкових переломах зубів - 10 зубів, повнокоронкових переломах - 23 зуба. Експериментальні дослідження з вивчення ефективності ендодонтичних втручань були проведені у 6-ти безпородних собак віком 4-8 років, вагою від 15 до 35 кг, на 24 зубах ( 8 премолярів, 15 різців, 1 моляр).
На першому етапі ендодонтичного лікування створювали доступ до кореневих каналів. При карієсі чи переломах зубів це проводилося з місця оголення пульпи. у випадках карієсу доступ відкривався внаслідок некректомії, після чого знаходили устя кореневих каналів.
За наявності перелому проводили обережне розширення коронкової частини пульпової порожнини кулястим чи фісурним твердосплавним бором відповідного діаметра на середніх обертах мікромотора, намагаючись уникнути перфорації стінки. При цьому його прагнули провести так, щоб ендодонтичний інструмент рівно, без згину входив у канал. Передня група зубів у собак (різці й ікла) має згин у ділянці шийки, що утруднює створення прямого доступу і вимагає більшого препарування твердих тканин зуба. в деяких випадках незначний згин залишався.
При відсутності порожнини доступ до пульпи проводили за допомогою трепанування емалі та дентину алмазним бором на мікромоторному чи турбінному наконечнику. Місце визначали в залежності від виду зуба. На двохкореневих зубах (премолярах нижньої щелепи; 2-й, 3-й верхні премоляри) воно знаходилося на жувальній поверхні над проекцією коренів в фісурах між бічними горбиками. Просвердлювання йшло перпендикулярно до поверхні зуба в напрямку кореня. На четвертих верхніх премолярах трепанування проводили з жувальної поверхні в центрі зуба між горбиками. Доступ розширювали на горбики до відкриття каналів, перпендикулярно до поверхні зуба, в напрямку кореня. Крайні різці трепанували з передньо-бічної поверхні, відступивши коронково на 2-3 мм від зубо-ясневого з'єднання. Поверхню емалі знімали під кутом 90° до осі коронки, потім напрямок бору змінювали на кут 45° до осі коронки для рівного входження у канал. Центральні різці верхньої щелепи розсвердлювалися з лябіальної сторони, відступивши коронково на 2-3 мм від зубо-ясневого з'єднання. Поверхню емалі знімали під кутом 90° до осі коронки, потім напрямок бору змінювали на майже паралельний до осі коронки для рівного входження у канал. Центральні різці нижньої щелепи трепанували з лінгвальної сторони в місці проекції кореня в напрямі його осі.
Після проведення доступу у пульпову порожнину екскаваторами або бором, видаляли коронкову пульпу та знаходили устя кореневих каналів.
На другому етапі розширювали верхню третину кореневих каналів за допомогою борів Gates-Gliden, Peeso (Largo), якими розсвердлювали канал на низьких обертах мікромотору.
На третьому етапі проводили пульпоектомію, очистку, розширення і заповнення кореневих каналів пастами. Пульпу видаляли пульпоекстракторами, які притискали до стінки каналу, вводили до відчуття опору, незначно відтягуючи назад, переміщували до середини, провертали, намотуючи пульпу до відчуття її обриву і витягували назовні. у здорових зубах пульпа була живою та інтактною та витягувалася майже повністю. Вона була намотана на пульпоекстракторі у вигляді цільної стрічки білуватого кольору, іноді з крововиливами на кінці. Зразу ж після видалення пульпи спостерігалася посилена кровотеча з каналу, що свідчило про обрив апікальних артерій і вен. При переломах зубів чи карієсі у всіх випадках пульпа видалялася обривками і мала чорно-сірий колір, кровотечі майже не спостерігалося, що свідчило про некроз пульпи - некротичний (гангренозний) пульпіт.
Кровотечу зупиняли ватними турундами, намотаними на кореневі голки чи ендодонтичні інструменти. Для швидшої зупинки крові їх вмочували в 3%-й перекис водню або препарат "Ендоджі".
Довжину кореневих каналів вимірювали кореневими голками, або ендодонтичним інструментом невеликого розміру.
Розширення каналу та видалення ураженого дентину і залишків пульпи проводили файлами і рімерами, прагнучи наблизитися до використання методик - step-back (від апексу до коронки), crown down (від коронки до апексу). Для запобігання перфорації апексу використовували гумові запобіжники, які виставляли на довжину каналу.При використанні файлів вони вводилися на необхідну глибину і горизонтальними рухами "вверх-вниз" проводилася очистка каналу.Інколи, для кращого введення використовували поворот файла по осі до 90°. Після очистки файлом проводили контрольне проходження файлом, який був на один розмір меншим за попередній, для видалення часток дентину. у разі використання рімерів очистка проводилася обертовими рухами. При лікуванні пульпітів очистку і розширення каналів проводили до появи незміненого дентину на ендодонтичних інструментах.
Після кожної маніпуляції канал промивали 2,5 %-м гіпохлоридом натрію, який насамкінець нейтралізували 3 %-м розчином перекису водню. Промивання здійснювали за допомогою ендодонтичних шприців з голками або використовували зволоження порожнини ватними турундами на ендодонтичних інструментах чи паперовими " пінами", які вмочували в антисептичний розчин і вводили у канал. в кінці проводили висушування кореневих каналів сухими ватними турундами чи паперовими "пінами".
На останньому етапі кореневі канали заповнювали пастами: форедент, резорцин-формаліновою читіедент за допомогою машинних заповнювачів на малих оборотах. При цьому каналозаповнювач вмочували в пасту, вводили у корінь до апексу і при включених обертах відтягували назад. Для повного заповнення каналу та видалення міхурців повітря наповнювачем на обертах проводили по каналу зверху вниз. Заповнення проводили до виходу пасти з каналу, надлишок якої видаляли. в кінці її ущільнювали ватною кулькою.
У дослідних тварин порожнину коронки заповнювали силікатними чи цинк-фосфатними цементами, такими як: беладонт, уніцем і
Loading...

 
 

Цікаве