WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Гематологічні показники та ферментативна активність плазми крові щурів за дії гліцинату марганцю - Реферат

Гематологічні показники та ферментативна активність плазми крові щурів за дії гліцинату марганцю - Реферат


Реферат на тему:
Гематологічні показники та ферментативна активність плазми крові щурів за дії гліцинату марганцю
Одним із найважливіших мікроелементів, що забезпечує нормальне функціонування організму тварин є марганець. Він бере активну участь в окисно-відновних процесах та тканинному диханні в організмі тварин, формуванні кісток, впливає на ріст, розмноження тварин і процеси кровотворення, регулює функцію ендокринних органів, підсилює дію вітамінів, входячи до складу ферментів є їх активатором [1, 4, 7, 9].
Марганець тварини одержують з кормом і частково з водою [1-5]. Для компенсації нестачі марганцю в раціоні його вводять у премікс в неорганічній формі, наприклад, у складі сульфатів [3-5, 9]. Однак, неорганічна форма сполук мінеральних речовин порівняно важко засвоюється організмом тварин, а збільшення дози для досягнення оптимального рівня асиміляції в організмі спричиняє у тварин токсикози. В зв'язку з цим великого практичного значення набуває пошук можливості введення в раціон сільськогосподарських тварин біогенних металів, у тому числі і марганцю в легкозасвоюваній формі [4].
У підвищенні біологічної доступності марганцю і забезпеченні ним тварин важливу роль відіграють хелатні сполуки. Відомо, що хелати є найбільш оптимальною для організму формою сполук біогенних металів з лігандами (органічними речовинами) [4-6]. Біологічна активність металу в цих комплексах зростає у сотні разів порівняно з активністю його в іншому стані [4]. Однак використання в годівлі тварин хелатних форм марганцю потребує всебічних досліджень.
Досліди проводили в лабораторії кафедри гігієни тварин та екології тваринництва ім. А.К. Скороходька Національного аграрного університету та в умовах віварію Київського Національного університету імені Тараса Шевченка у 2004 -2005 рр.
У науковому досліді вивчали гематологічні показники (кількість еритроцитів і лейкоцитів та концентрацію гемоглобіну), показники обміну речовин (концентрація глюкози, сечовини, загального білка та загальних ліпідів у плазмі крові) та ферментативну активність плазми крові (активність лужної фосфатази, ?-амілази, аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази) білих лабораторних щурів за дії гліцинату марганцю.
Для проведення досліду методом аналогів було відібрано 20 голів клінічно здорових самок лабораторних щурів віком 2-2,5 місяці та живою масою 155-168 г, з яких було сформовано чотири групи тварин: три дослідні та одну контрольну, по п'ять голів у кожній. Тварин усіх груп утримували в окремому приміщенні віварію у стандартних клітках, годували за спеціальним раціоном та напували досхочу.
Під час проведення досліду в кормі та воді контролювали концентрацію марганцю.
Тваринам дослідних груп до основного корму щоденно додавали гліцинат марганцю у різних дозах, які вводили per os за допомогою спеціального катетера з дозатором. Щурам першої дослідної групи гліцинат марганцю вводили в дозі 1,6 мг/голову (зменшена у 2 рази добова потреба щурів у марганці); другої - 3,2 мг/голову (добова потреба в марганці); третьої - 6,4 мг/голову (збільшена у 2 рази добова потреба щурів у марганці). Тваринам контрольної групи вводили сульфат марганцю в дозі 2,8 мг/голову, що відповідає їх добовій потребі в цьому елементі (табл. 1).
Табл.1. Схема досліду з вивчення впливу гліцинату марганцю на клінічний стан та метаболічний статус організму лабораторних щурів
Група Сполука Доза сполуки,мг/голову за добу
Контрольна Сульфат марганцю 2,8
Дослідна-1 Гліцинат марганцю 1,6
Дослідна-2 3,2
Дослідна-3 6,4
Протягом досліду, який тривав 42 доби, спостерігали за поведінкою щурів, їх руховою активністю, споживанням корму та води, станом волосяного та шкірного покриву, дихальної і травної систем.
Через 42 доби досліду тварин зважували, визначали показники клінічного стану. Після цього щурів забивали шляхом декапітації та відбирали зразки тканин для досліджень.
Кількість еритроцитів і лейкоцитів, концентрацію гемоглобіну, концентрацію глюкози, сечовини, загального білка та загальних ліпідів в плазмі крові та активність ЛФ, АлАТ, АсАТ та ?-амілази визначали згідно із загальноприйнятими методами [8, 11].
Результати досліджень опрацьовано статистично з використанням програми Ms. Excel.
Результати досліджень та їх обговорення. Під час досліджень було встановлено, що згодовування щурам дослідних груп протягом 42 діб гліцинату марганцю в різних дозах не впливало на гематологічні показники, а саме - на кількість еритроцитів, лейкоцитів і концентрацію гемоглобіну в крові порівняно з контролем. Однак, у щурів другої дослідної групи, яким згодовували гліцинат марганцю у дозі 3,2 мг/голову, кількість еритроцитів підвищувалась на 28% порівняно з контролем (табл. 2), що, напевне, пов'язано з участю марганцю в еритропоезі [2; 3; 10].
Табл.2. Гематологічні показники щурів, М±m, n=5
Група Лейкоцити, Г/л Еритроцити, Т/л Гемоглобін, г/л
Контрольна 14,04±1,77 6,79±0,34 134,62±9,77
Дослідна-1 16,04±2,69 6,67±0,45 129,23±4,22
Дослідна-2 15,28±1,13 8,69±0,31* 142,31±6,28
Дослідна-3 18,30±3,07 6,79±1,06 143,85±7,76
* Р 0,05 порівняно з контролем
Отже, згодовування гліцинату марганцю не впливає на гематологічні показники щурів навіть при тривалому (42 доби) введенні його в організм.
Важливими показниками інтенсивності обміну речовин в організмі тварин є вміст у крові глюкози (вуглеводний обмін), загальних ліпідів (ліпідний обмін), загального білка та сечовини (білковий обмін).
Табл.3. Показники обміну речовин щурів при згодовуванні гліцинату марганцю, г/л, М±m, n=5
Група Глюкоза, ммоль/л Загальні ліпіди Загальний білок Сечовина, ммоль/л
Контрольна 6,71±0,79 0,26±0,02 96,10±3,60 3,95±0,23
Дослідна-1 5,27±0,74 0,25±0,02 100,63±2,24 4,81±0,29
Дослідна-2 5,57±0,46 0,31±0,02 100,70±3,83 3,64±0,49
Дослідна-3 5,79±0,82 0,29±0,02 102,00±3,94 4,26±0,50
Як видно з табл. 3, концентрація глюкози, сечовини, загального білка та загальних ліпідів у плазмі крові щурів дослідних груп при згодовуванні гліцинату марганцю протягом 42 діб суттєво не відрізнялися від відповідних показників щурів контрольної групи. Це свідчить про відсутність патологічних станів в організмі піддослідних тварин.
Ферментативна активність плазми крові є важливим показником функціонального стану життєво важливих органів (печінки, нирок, серця тощо) та інтенсивності протікання процесів обміну речовин в організмі: аспартатамінотрансфераза (АсАТ) каталізує зворотнє перенесення аміногрупи з аспарагінової кислоти на альфа-кетоглутарову, при якому утворюються глютамінова і щавелевооцтова кислоти; аланінамінотрансфераза (АлАТ) забезпечує переамінування в реакціях з участю аланіну, альфа-кетоглутарової, глютамінової та піровиноградної кислот; лужна фосфатаза (ЛФ) бере активну участь у процесах фосфорно-кальцієвого обміну в організмі, а за її активністю судять про інтенсивність процесів дефосфорилювання гексоз та іншихфосфоровмісних сполук у тканинах; ?-амілаза відіграє важливу роль у катаболізмі полісахаридів [2; 7; 11].
Табл.4. Ферментативна активність плазми крові щурів при згодовуванні
гліцинату марганцю, М±m, n=5
Група АлАТ АсАТ ЛФ Амілаза, г/год.. л
Контрольна 1,12±0,08 0,94±0,04 1,50±0,25 62,22±0,53
Дослідна-1 1,23±0,09 0,93±0,09 1,50±0,24 62,97±1,11
Дослідна-2 0,92±0,14 0,98±0,07 1,13±0,14 60,44±1,32
Дослідна-3 1,18±0,08 1,05±0,07 2,00±0,35 60,44±0,96
Як видно з табл. 4, гліцинат марганцю в досліджуваних дозах не змінює активність аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази та ?-амілази в плазмі крові щурів дослідних груп порівняно з аналогічними показниками у щурів контрольної групи, тобто не впливає негативно на обмін речовин в організмі тварин.
Висновки.
Гліцинат марганцю при тривалому введенні в організм лабораторних щурів не порушує його функціональний стан та інтенсивність протікання процесів обміну речовин. Подальше вивчення сполуки буде проводитись на сільськогосподарській птиці.
Список літератури:
1. Венчиков А.И. Биотики. - М.: Медгиз, 1962. - 234 с.
2. Ветеринарна клінічна біохімія / В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П.Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка і В.Л. Галяса. - Біла Церква, 2002. - 400 с.
3. Войнар А.О. Биологическая роль микроэлементов в организме животных и человека. - М.: Советская наука, 1953. - 493 с.
4. Кальницький Б.Д. Минеральные вещества в кормлении животных. - Л.: Агропромиздат. Ленингр. отделение, 1985. - 207 с.
5. Кіщак І.Т. Виробництво і застосування преміксів. - К.: Урожай, 1995. - 272 с.
6. Логинов Г.П. Влияние хелатов металлов с биолигандами на репродуктивные функции и обменные процессы организма животных: Авт. реф. дисс.... канд. биол. наук. - Казань, 1986. - 21 с.
7. Мелехин Г.П., Гридин Н.Я. Физиология сельскохозяйственной птицы. - М.: Колос, 1977. - 286 с.
8. Мельничук Д.О., Томчук В.А., Калінін І.В. Клінічна біохімія. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт. - К.: Видавничий центр НАУ, 1999. - 64 с.
9. Мінеральне живлення тварин. За ред. Г.Т. Кліценка, М.Ф. Кулика, М.В. Косенка, В.Т. Лісовенка. - К: Світ, 2001. - 576 с.
10. Наздрюхина Л.Р. Биологическая роль микроэлементов в организме животных и человека. - М.: Наука, 1977. - 184 с.
11. Руководство по лабораторным методам исследований Предтеченский В.Е., Боровская В.М., Марголина Л.Т. - М.-Л., 1993. - С. 131-165.
Loading...

 
 

Цікаве