WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Бурундук— рід гризунів родини Білячих - Реферат

Бурундук— рід гризунів родини Білячих - Реферат


Реферат на тему:
Бурундук- рід гризунів родини Білячих
Зміст
" 1 Зовнішній вигляд
" 2 Еволюція та систематика
" 3 Розповсюдження
" 4 Спосіб життя
o 4.1 Соціальна організація
o 4.2 Харчування
o 4.3 Нори
o 4.4 Сплячка
" 5 Розмноження
" 6 Лімітуючі фактори
" 7 Значення для людини
" 8 Види бурундуків
" 9 Джерела
Бурундук - рід гризунів родини Білячих. Об'єднує невеликих тварин, що за розміром трохи менші за білку, за способом життя є перехідною формою між білками та ховрахами, та мають характерне смугасте забарвлення на спині та боках.
Зовнішній вигляд
Характерною рисою бурундуків, що відрізняє їх від інших представників родини, є наявність п'яти повздовжніх темних смуг на рудому, пісковому або світло-сірому тлі. При цьому темні відмітини присутні також і на морді, а середня темна смуга зі спини заходить на потилицю, що відрізняє бурундуків від американських земляних білок.[1]
Загальна довжина тіла у різних видів коливається від 16 до 30 сантиметрів, при цьому 9-15 сантиметрів припадає на хвіст. Хвіст пухнастий, на решті тіла шерсть більш-менш щільно прилягає до шкіри.
Еволюція та систематика
Родова назва Tamias латиною означає "накопичувач", що віддзеркалює таку рису поведінки, як заготівля істотних запасів до зими.[2]
Палеонтологічні, морфологічні та молекулярно-біологічні дані свідчать, що рід Бурундуки відокремився від інших білячих в Олігоцені; починаючи з верхнього Міоцену в ньому виділились три гілки, які дають початок сучасним підродам Tamias, Eutamias та Neotamias.[3][4]
Азіатський, або сибірський бурундук (Tamias sibiricus) та американський східний бурундук, згідно до молекулярно-генетичних досліджень, є більш спорідненими один до одного, ніж до решти 23-х видів, що складають підрід Neotamias;[4] в минулому, з огляду на це, бурундуків навіть поділяли на два окремі роди, Eutamias та Tamias.[3] Загалом, згідно до прийнятої класифікації роду, наявний в Євразії сибірський бурундук формує монотиповий підрід Eutamias, східний бурундук відноситься до, також монотипового, підроду Tamias, а решта видів зведені у підрід Neotamias, в якому виділяють кілька "видових груп".[4][5]
Розповсюдження
Азіатський бурундук водиться на територіях Європи та Азії від Кіровської області та Республіки Комі (Росія), що є західною межею його ареалу, до верхів'їв р. Анадир, Сахаліну та Курильських островів на сході (на півострові Камчатка відсутній). Південна межа ареалу проходить через Татарстан, південний Урал, північно-східний Казахстан, північну Монголію, центральний Китай та острів Хонсю (Японія).[6]
В Північній Америці смугастий (або східноамериканський) бурундук (Tamias striatus) населяє схід США та південний схід Канади; види підроду Neotamias розповсюджені в західній частині континенту, від річок Юкон та Макензі в Канаді, до Каліфорнії та мексиканських штатів Дюранго та Сонора (див. карту).
На території України види роду Бурундук не зустрічаються.
Спосіб життя
Азіатський бурундук в звичному середовищі. Колима, 2007 рік.
Бурундуки живуть в хвойних та мішаних лісах (у чисто широколистяних звичайно відсутні), віддаючи перевагу узліссям, зарослим вирубкам з галявинами, вітровалам та захламленням; на півночі ареалу зустрічаються в лісотундрі, на півдні - в лісостепу та, на Американському континенті, в сухих чагарниках. Тварини найбільш активні вранці та ввечері, але ведуть активне життя також протягом всього світлового дня. Сліди бурундука схожі на сліди білки та летяги, але менші за розміром; відбитки передніх лап чотирипалі, задніх - п'ятипалі.[7]
Соціальна організація
Всі бурундуки є територіальними видами, з територією площею від 0,04 до 1,5 гектара. Ці особисті території можуть у значній мірі перекриватись; але кожна тварина в межах своєї території має так звану "зону домінування", що включає в себе нору та її найближчі околиці: з цієї зони хазяїн нори проганяє всіх інших бурундуків, і навпаки, опинившись у зоні домінування іншого бурундука, звичайно намагається полишити її якнайшвидше.[8] Загалом, розмір особистої території в бурундуків залежить від кількості їжі (при її малій кількості територія розширюється); окрім того, у дорослих тварин особиста територія звичайно більша, ніж у молодих, а у самців більша, ніж у самок.
Харчування
Бурундук з наповненими защічними мішками
Бурундуки харчуються, переважно, насінням; у хвойних лісах віддають перевагу насінню хвойних дерев, від врожаю якого у великій мірі залежить їхнє виживання взимку. Навесні бурундуки старанно відшукують у лісовій підстилці будь-яке насіння, що лишлось з минулої осені. З огляду на значну обмеженість такого харчового ресурсу, тварини в цей період вдаються до харчування молодим листям та пагонами. Окрім того, протягом всього року, наряду з насінням, бурундуки можуть вживати також комах, земляних черв'яків, квіти, ягоди, фрукти, гриби, лишайники,[6] а в деяких випадках - навіть пташині яйця та падло. Існують спостереження, що бурундуки полювали на птахів та дрібних ссавців.[8]
Лущачи шишки, бурундук обгризає їхні луски до половини, а не до основи, як то роблять білки.
На зиму бурундуки запасають до 5-ти кілограмів відбірного насіння; загалом, більшу частину дня ці тварини проводять, збираючи їстивне насіння та розносячи його по своїх "складах". Збираючи їжу, бурундук засовує її (особливо тверде насіння) в защічні мішки, здатні до значного розтягування. При цьому, попередньо, за допомогою довгих спрямованих вперед різців тварина вилущує насіння із стручків, бобів, та складних плодів інших типів. Коли защічні мішки заповнюються, бурундук складає назбиране насіння в житловій норі, або закопує в неглибокі ямки в ґрунті, прикриваючи їх ґрунтовою крошкою, опалим листям, гілочками, та іншим лісовим мотлохом.
Нори
Малий бурундук біля входа в нору
Більшість бурундуків риє нори тунельного або тунельно-камерного типу, вхід в які звичайно добре замаскований під камінням, у чагарнику, або під впалими деревами. Кілька видів, що живуть в західній частині Північної Америки, проводять велику частину дня в кронах дерев, і часом можуть влаштовувати гнізда в дуплах. У західно-американських бурундуків нора звичайно складається з нерозгалудженого тунелю, що йде вниз під кутом до глибини 45-85 сантиметрів, і закінчується сферичною гніздовою камерою, приблизно 15 сантиметрів в діаметрі. В цій камері бурундук будує гніздо з використанням теплоізолюючих матеріалів (сухої трави, пір'я, шерсті, пухнастих оболочок насіння деяких рослин, і т.ін.). Насіння та горіхи при цьому складаються в задній частині камери та під підстилкою, і вживаються протягом холодної пори року.[9] У азіатського бурундука нори звичайно глибші (50-150 см), основний тунель може робити 2-3 повороти, а в гніздах, де
Loading...

 
 

Цікаве