WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Трагічна доля прибічника врожаїв - Реферат

Трагічна доля прибічника врожаїв - Реферат

шляху, "пробитого серед хуртовин революції та пішла манівцями", а тепер аграрна наука "сягнула далеко вперед". За дорученням Леніна від 1924 року мала створитися Всесоюзна Академія сільськогосподарських наук, але заснували спочатку тільки Всесоюзний Інститут Прикладної Ботаніки на чолі з професором М. Вавіловим. Ця обставина дещо розходилася із заповітами найголовнішого радянського кермача. Водночас затримувався і розвиток аграрної науки України. Вважалося, що скоординовані дії "не виростали" із тих сільськогосподарських глибин, що існували в країні заісторією. За думкою О. Янати Академію в Україні можна було б розгорнути за півроку (9). Та запропонований автором час неймовірно розтягнувся. Більшовицький політичний пресинг із русифікованою величчю перевищував фаховий.
Лише 22 травня 1931 року Рада Народних Комісарів УСРР затвердила Постанову № 154 "Про організацію Всеукраїнської Академії сільсько-господарських наук". За рішенням Раднаркому академік О. Соколовський був призначений Президентом започаткованої ВУАСГН. Але А. Сліпанській працював її першим віце-президентом, причому виявив себе невтомним управлінцем сільськогосподарської галузі масштабного рівня, доля відвела йому непростий шлях налагодження науково-практичної роботи Академії. На той час до складу ВУАСГН входило більше 15 науково-дослідних установ, майже 20 зональних станцій, 4 заповідники тощо, а всього в академічних установах працювало більше 1,2 тис науковців. За організаційною участю А. Сліпанського відбулося 5 пленумів ВУАСГН. Розглядалися найважливіші питання щодо організації ефективної роботи складових установ Академії, зокрема, проблеми організаційно-господарського зміцнення колгоспів, піднесення врожайності сільськогосподарського виробництва, покращення урожаїв цукрових буряків тощо, а А. Сліпанський ще й доповідав на пленумах з обговорюваних проблем [10].
Загальна широта наукових поглядів А. Сліпанського на проблеми галузі, у тому числі щодо підвищення врожайності полів як кінцевого результату аграрного виробництва в зоні ризикованого українського землеробства, ще очікують фахового вивчення. Покращенням урожайності, як відомо, мають займатися кожний сільськогосподарський господар чи інша виробнича або наукова структура. Але А. Сліпанський принципово вважав: якщо цією проблемою систематично не будуть займатися управлінські кадри на рівні держави, то справа вийде марною. На цій підставі він залучав до проблем урожайності представників управлінського рангу. Так, найголовніший політичний журнал КП(б) України того часу "Більшовик України" визнав можливим опублікувати статтю А. Сліпанського "Новими методами за успішне розв'язання проблеми врожайності". Автор визначив основні проблеми в зерновому господарстві, тваринництві, організаційно-господарському зміцненні сільського укладу, соціальних і агронаукових питаннях, енергоозброєності господарств тощо. Він розглянув окремі проблеми щодо створення ВУАСГН і викреслив державне завдання підвищення врожайності. Науково-практичні дослідження аграрного сектора держави представлені в багатьох публікаціях А. Сліпанського. Проведений автором аналіз публікацій за 1927-1933 роки показав, що на сторінках журналу опубліковано більше 20 його проблемних статей. Остання публікація називалася "Підвищення врожайності - основне завдання першого року другої п'ятирічки". Автор наполягав на вирішенні комплексу проблем в організації праці на селі. Йшлося про матеріально-технічну озброєність радгоспів та колгоспів, ретельне проведення польових сільськогосподарських робіт: ведення сівозміни, хімізація, боротьба з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин, сортозміни, яровизація, весняні оранки, норми засіву, пари, зяблеві оранки, боротьба з посухами, нові прийоми обробітку ґрунту тощо. Здійснення саме цього комплексу дій, за очікуванням А. Сліпанського, і мало наблизити до "високих і сталих врожаїв" [11]. Фаховість вченого-аграрія визначалася і Постановою РНК УСРР від 15 листопада 1932 року, згідно з якою А. Сліпанського було введено до складу колегії Наркомзему УСРР. Після цього газети познайомили сільського читача більш ніж з десятком постанов колегії з визначних питань галузі [12].
За історією того часу відомо, що кваліфікованих агрокерівників, які мали б реалізувати запропоновані наукові пропозиції А. Сліпанського, у країні просто не вистачало. Але запроваджуючи насамперед політичні оцінки управлінців, держава задалася політикою елементарного знищення кадрів. Голод 1932 року був нестерпним. Коли він уразив значну територію, на якій проживали мільйони українців, то перестав бути таємницею. Сьогоденні українці лише далекі свідки колишньої людської трагедії. 14 грудня 1932 року з'явилася закрита постанова ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР "Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі і в Західній області". В ухвалі, яку редагував особисто Й.Сталін, згадувалося про "шкідників" у районах України, яких пропонували віддавати до суду на 5-10 років ув'язнення або до розстрілу (і це, звернемо увагу читача, в партійному рішенні! -Авт.). Між тим в ухвалі, підписаній В.Молотовим і Й.Сталіним, окрім застосування репресивних заходів із метою виконання плану хлібозаготівель, виявилося питання, яке до головного змісту, можливо, й мало відносилося. За текстом, "...замість правильного більшовицького проведення національної політики у ряді районів України, українізація проводилася механічно, без урахування конкретних особливостей кожного району, без старанного підбору більшовицьких українських кадрів, що полегшило буржуазно-націоналістичним елементам, петлюрівцям і ін. створення свого легального прикриття, своїх контрреволюційних осередків і організацій". На цій підставі московське керівництво наполягало на тому, щоб ЦК КП(б) України разом із Раднаркомом "звернули увагу на правильне проведення українізації" [13]. Чи не попередила саме ця вимога Москви шлях України від природного голоду до голодомору?
Об'єктом погрому стала й Всеукраїнська Академія сільськогосподарських наук, де, за свідченнями керівників ЦК КП(б)У, була викрита "шкідницька організація", на чолі якої начебто стояв перший віце-президент А.Сліпанській. Фахівця шеретували викривальними публікаціями. Андрія Миколайовича порівнювали з негативними прізвищами тих часів: Чаяновим, Кондратьєвим, Вольфом тощо. Критики побачили його реконструкцію села не стільки в партійному розгортанні сільського господарства, про що він неодноразово стверджував у
Loading...

 
 

Цікаве