WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Становлення наукових установ при сільськогосподарських товариствах правобережної України (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) - Реферат

Становлення наукових установ при сільськогосподарських товариствах правобережної України (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) - Реферат


Реферат на тему:
Становлення наукових установ при сільськогосподарських товариствах правобережної України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)
Сільськогосподарські товариства - одні з найцікавіших і водночас найменш досліджених громадських об'єднань. По суті це одна із форм галузевих асоціацій, що виникали з ініціативи приватних осіб (вчених та землевласників) і діяли за принципом саморегулювання. Уряд вживав відповідних заходів для регламентації товариств, щоб установити контроль за їхньою діяльністю. Аналіз історичних документів свідчить, що кількість добровільних сільськогосподарських громадських об'єднань із часом збільшувалася, поки, нарешті, не утворилася розгалужена система галузевих, а згодом фахових угрупувань. На початок 1915 року на українських територіях, як і на території Росії, товариства розподілялися нерівномірно. Найбільше сільськогосподарських товариств було в Полтавській губернії - 345. Південно-Західний край за кількістю сільськогосподарських товариств (159) посідав тільки 12 місце серед 50 економічних регіонів Європейської Росії.
Проте особливості Південно-Західного краю привертають увагу саме до науково-просвітницької діяльності товариств цього регіону. Визначений перелік економічних умов, особливо природно-кліматичні особливості місцевості, сільськогосподарська спеціалізація, співвідношення земельної власності, центральне економічне розташування та значення регіону, мали безпосередній вплив на процес та етапність створення мережі сільськогосподарських товариств і їхню діяльність. Адміністративна ізольованість Київського генерал-губернаторства, відсутність земського самоврядування до 1911 року, більш жорсткий контроль відносно відкриття та діяльності суспільних організацій пояснюють обмеженість до 1910 року кількості сільськогосподарських товариств. Проте відносно невеликий відсоток товариств краю мав виняткову важливість і розповсюджував своєї дії на Південь та навіть на всю Росію, що було винятковим для товариств українських губерній.
Об'єднані територіально, діючі в умовах різних ґрунтово-кліматичних зон економічно розвинутого сільськогосподарського регіону, ці товариства можна розглядати як приклад галузевих об'єднань, у структуру яких входили науково-дослідні заклади, для визначення найбільш характерних рис та особливостей розвитку аграрної науки в Україні взагалі й дослідної справи зокрема. Наукові сільськогосподарські дослідні установи могли належати тільки великим і фінансово забезпеченим товариствам. Переважно їх мали центральні товариства, що розташовувалися у столичних містах імперії. Однак і в Південно-Західному краї товариства мали наукові сільськогосподарські установи, що визнавалися Департаментом землеробства.
Першою дослідною установою Південно-Західного краю, створеною при Київському товаристві сільського господарства, було Деребчинське дослідне поле барона А.А. Мааса (Ямпільський повіт, Подільської губернії), засноване у 1888 році. Не зважаючи на короткотерміновість існування (10 років), дослідне поле відповідало ознакам наукової установи: по-перше, його діяльність відбувалася за спланованою фахівцями програмою; по-друге, наукова значимість установи була визнана Департаментом землеробства, про що свідчить надання фінансових асигнувань, по-третє, фахівцями, що очолювали роботу, складалися та публікувалися щорічні звіти, тобто підводилися висновки роботи.
Наступним кроком організаційної агрономічної діяльності сільськогосподарських товариств було створення мережі дослідних полів. Наприклад, з 1901 року існувала дослідна організація Всеросійського товариства цукрозаводчиків. Досліди ставились у різних маєтках членів товариства і носили характер тривалих колективних дослідів. У Південно-Західному краї на 1915 рік 13 товариств мали по одному чи цілу мережу дослідних полів, у тому числі 4 товариства вели колективні досліди на змінних ділянках.
Постановка польових дослідів привела до необхідності проведення лабораторних досліджень. Наприкінці ХІХ ст. у Києві сільськогосподарськими товариствами було створено дві лабораторії: лабораторія Київського товариства сільського господарства (1898) та контрольна насінна і хімічна станція Південно-Російського товариства заохочення землеробства і сільської промисловості (Землеробський синдикат) (1897). Київська лабораторія мала на той період найновіше у Росії устаткування вартістю 19.000 руб. (Для порівняння: вартість устаткування Шатилівської станції - 6.100 руб., Санкт-Петербурзької хімічної лабораторії - 17.000 руб.).
У 1912 році була відкрита перша - Миронівська станція Всросійського товариства цукрозаводчиків, де передбачалося 50% фінансування Департаменту землеробства.
Дослідною справою займалися не тільки товариства загальної сільськогосподарської дії. Прикладом наукової роботи виробничих товариств може бути діяльність Уладівського акціонерного товариства, яке у 1888 році при Уладівському рафінадно-пісочному цукровому заводі заснувало дослідно-селекційну станцію - нині Уладово-Люлинецька науково-дослідна станція (село Уладівка Літинського району Вінницької області).
Таким чином, у Південно-Західному краї існувала широка мережа сільськогосподарських дослідних установ, створених товариствами. Вони складали цілий комплекс дослідних установ різного рівня та регіону й одночасно були складовими губернських та загальноросійської мереж дослідних організацій. Це означає, що сільськогосподарські товариства були центрами формування й розвитку наукової думки, навколо яких концентрувались і поєднувалися різні напрями науково-дослідної та просвітницької діяльності з агрономії. Серед особливостей діяльності сільськогосподарських товариств Південно-Західного краю виділяється їхня активна участь у вирішенні ряду регіональних проблем аграрної галузі. Причетність товариств до наукового розв'язання загальних питань розвитку рільництва й особливо буряківництва як провідних галузей сільського господарства регіону зумовила характер взаємин наукових закладів товариств, цих об'єднань із владними структурами, іншими науковими й освітніми закладами.
У діяльності більшості з розглянутих товариств поряд з науковими питаннями провідне місце посідали дослідження з вивчення місцевих кліматичних умов, ґрунтів, економіко-адміністративних заходів інтенсифікації господарств, випробувань сільськогосподарських машин та знарядь тощо. Аналіз програм дослідних полів регіону показав, що за метою постановки польові досліди мали багато направлень. Та найбільша увага приділялася застосуванню мінеральних добрив.
Позитивною рисою товариств була їхня діяльність у розвитку аграрної науки, формуванні нових науково-дослідницьких напрямів, необхідних для подальшого розвитку тих галузей сільського господарства, що відповідали природно-кліматичним умовам краю. Так, одним з основних завдань дослідницької діяльності
Loading...

 
 

Цікаве