WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Соціально-економічні та політичні передумови створення української академії сільськогосподарських наук (1956 р.) - Реферат

Соціально-економічні та політичні передумови створення української академії сільськогосподарських наук (1956 р.) - Реферат

сільськогосподарської галузі, що на середину 50-х років були розпорошені по різних міністерствах і відомствах республіки, переходили в підпорядкування МСГ УРСР. Згідно з цією ж постановою було розпочато швидке створення обласних державних сільськогосподарських дослідних станцій шляхом об'єднання і зміцнення існуючих науково-дослідних установ (селекційних і дослідних станцій, опорних пунктів, дослідних полів), а також на базі окремих кращих господарств.
Аграрна наука України, яка довгі роки потерпала від жорсткої плановості, централізації, політичної залежності, попри безліч перешкод зуміла накопичити міцний науковий потенціал. На кінець 1956 р. в науково-дослідних установах МСГ УРСР працювали 1492 співробітники, серед них 15 академіків і членів-кореспондентів АН УРСР і ВАСХНІЛ, 35 докторів і 516 кандидатів наук [15, с. 3]. Вчені досягли вагомих результатів у різних галузях сільськогосподарської науки, таких, як агробіологія, селекція, рослинництво і землеробство, тваринництво і ветеринарія, лісівництво і агролісомеліорація, гідротехніка і меліорація, ґрунтознавство та агрохімія, фізіологія живлення рослин.
Але радикального відступу від командно-адміністративної системи керівництва народним господарством не відбувалося, швидше - навпаки, певна децентралізація компенсувалася прийняттям і примусовим проведенням в життя волюнтаристських, науково необґрунтованих рішень. Плюндрування річкових заплав, "кукурудзяна епопея" та шумливі кампанії по здачі державі м'ясо-молочних продуктів призвели до гальмування сільськогосподарського виробництва.
Суперечливі тенденції в економіці безпосередньо були пов'язані з ставленням до Хрущова партійної номенклатури, представники якої спочатку підтримували ініційований ним політичний курс, але згодом бурхлива реорганізаційна діяльність Хрущова почала дратувати номенклатурну бюрократію, яка прагнула насамперед стабілізації власного становища.
У суспільстві на цей час формувалася незалежна громадська думка, в пресі почали з'являтися критичні статі щодо діяльності керівників вищих рангів, молодь захоплювалася західною культурою.
Процес десталінізації відкрив можливість певного оновлення, лібералізації суспільства. І хоча цей процес відбувався важко і суперечливо, але він сприяв громадському пробудженню і національному відродженню в Україні. Помітним було зростання інтересу серед різних категорій населення до української мови й культури, до історії свого народу. Цьому сприяла й поява нових україномовних періодичних видань суспільно-гуманітарного профілю, організація наукових центрів - Академії будівництва і архітектури і Української академії сільськогосподарських наук, а також нових творчих спілок - журналістів та працівників кінематографії України [9, с. 176].
За О. Субтельним, ця доба стала перехідним етапом радянської історії. Найбільш відчутно проявився поступ в Україні, де сталінізм сягнув максимально найкритичніших, найжахливіших форм [16, с. 623].
Припинилися масові арешти і чистки, менш суворою стала трудова дисципліна, підвищувався життєвий рівень.
Перші кроки хрущовського керівництва, спрямовані на лібералізацію системи, привели до пожвавлення літературного, мистецького, всього духовного життя в Україні та поліпшення морально-психологічної атмосфери в суспільстві.
Нові позиції зайняло московське керівництво щодо комуністичної партії України. Проголошена під час святкування трьохсотої річниці підписання Переяславської угоди 1954 року ідея партнерства між Україною і Росією характеризувала росіян як "провідну націю", а українців вирізняли серед інших національних груп і доручили роль спільника в будівництві СРСР [12, с. 310].
Висновки. Реформування в сільському господарстві пов'язувалось із науково-технічним процесом, інтенсифікацією та інтеграцією виробництва, зближенням двох форм власності, ліквідацією відмінностей між містом і селом.
Суть аграрної політики полягала не в зміні економічного ладу, а в сприянні утвердженню існуючого колгоспно-радгоспного устрою. Планова економіка та максимально централізоване керівництво народногосподарським комплексом відображалося і в централізації управління аграрною наукою. Напередодні створення Української академії сільськогосподарських наук усі науково-дослідні установи підпорядковувались різним міністерствам республіки, які в свою чергу були підконтрольні союзним.
Функціонувала, хоч і не зовсім потужна, мережа науково-дослідних установ, але дієвого впливу на розвиток сільськогосподарської галузі не мала. Міжвідомчі розмежування не давали змоги зосередити зусилля науковців на головних приоритетних напрямах розвитку аграрного виробництва. Агрополітичні рішення ставилися попереду наукових висновків, що змушувало науковців проводити ті дослідження, що визначались як актуальні саме партійно-державними органами.
З метою покращення науково-дослідної роботи в аграрному секторі господарства України і здійснювалися реорганізаційні заходи в 1956 році, які, безперечно, поліпшили становище в аграрній науці і здійснили поштовх до розвитку багатьох галузей.
Список літератури:
1. Вергунов В.А. Проблеми організації сільськогосподарської дослідної справи на Україні в 20-х - 30-х роках ХХ століття // Український селянин: Праці НДІ селянства. - Черкаси, 2001. - С.291-292; Кірпаль З.П. Створення національної бази даних з історії наукових установ,організацій Української академії аграрних наук // Історія Української науки на межі тисячоліть. Вип.6 / Ред. кол.: О.Я.Пилипчук від ред. та ін. - К., 2001. - С.76-82.
2. Вергунов В.А. Основні історичні етапи розвитку та управління аграрною наукою України // Історія Української науки на межі тисячоліть. Вип.6 / Ред. кол.: О.Я.Пилипчук від ред. та ін. - К., 2001. - С.29-33.
3. Панченко П.П. Сторінки історії України ХХ століття: (Українське село: поступ, сподівання, тривоги). - К.: ІСДО, 1995. - 232 с.
4. Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: У 2-х кн. - Кн.1. - 259 с.
5. Баран В.К. Україна 1950-1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1996. - 448 с.
6. Кульчицький С.В. Новітня історія України // Укр. істор. журнал. - 1991. - № 10. - С. 11-20.
7. Солженицын А.И. Архипелаг ГУЛАГ. Том второй. - Владивосток. Дальневосточ. к. изд-во, 1991. - 540 с.
8. Кульчицький С.В. Нотатки про українські революції / НАН України. Інститут історії України. - К., 2001. - 87 с.
9. Політична історія України. ХХ століття: У 6 т. - Т. 6: Від тоталітаризму до демократії (1945-2002) / О.М. Майборода, Ю.І. Шаповал, О.В. Гарань та ін. - К.: Генеза, 2003. - 696 с.
10. Русначенко А.М. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х - початок 1990-х років. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1998. - 720 с.
11. Павленко Ю.В. Нарис історії Києва. - К.: Фенікс, 2004. - 480 с.
12. Кравченко Богдан. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст. / Пер з англ. - К.: Основи, 1997. - 423 с.
13. Всесоюзное совещание работников сельскохозяйственной науки. Материалы совещ. 19-23 июня 1956 года / Под ред. И.А. Минкевича. Сельхозиздат, М., 1957. - 627 с.
14. Постанова ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР від 10 травня 1956 року № 524 "Про заходи по поліпшенню роботи науково-дослідних установ по сільському господарству". - Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО). - Ф. 4861. - Оп. 1. - Спр. 1.
15. Співак М.С. Завдання сільськогосподарської науки // Наука і життя. - 1956. - № 12. - С. 1-3.
16. Субтельний Орест. Україна: Історія. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 1993. - 720 с. Зміст Видання
17. © Щебетюк Наталія Борисівна, 2006
Loading...

 
 

Цікаве