WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Лікарські рослини і сировина, що містять терпеноїди - Реферат

Лікарські рослини і сировина, що містять терпеноїди - Реферат

із глибокими тріщинами. Гілки повисші, молоді, червоно-бурі, густо усаджені смолистими бородавочками. Бруньки загострені. Листки чергові, черешкові, трикутноромбічні. Квітки зібрані в повислі сережки. Плід - горішок. Цвіте в травні, плоди дозрівають у серпні - вересні.
Поширення. Лісова і лісостепова зони, Сибір.
Місцепроростання. Росте в сухих і вогкуватих місцях. Береза пухната зустрічається в більш вологих місцях і заходить далі на північний схід.
Заготівля. Зимою або на весні до розпускання бруньок збирають їх у місцях масового вирубування берези. З низькорослих дерев зрізають частину гілок на корені. Гілки зв'язують у пучки, а після сушіння бруньки обмолочують. Листки збирають під час цвітіння берези, коли вони м'які, липкі, духмяні.
Сушіння. Проводиться в тіні. Щоб бруньки не проростали, їх сушать у прохолодних приміщеннях, розкладаючи тонким шаром. Вихід сухої сировини 40-45%.
Зовнішні ознаки сировини. Відповідно до ДСТ бруньки повинні бути видовженоконічної форми, загострені, довжиною 3-7 мм, щільно прикриті черепицевиднорозміщеними лусочками. Запах приємний, бальзамічний. Смак злегка в'яжучий, смолистий. Знижують якість сировини пророслі бруньки, сережки квіток і інші частини берези. Листки ромбічної або широкояйцевидної форми з пильчатим краєм, із нижнього боку мають бурі залозки. Запах сильний, приємний. Доброякісні листки зеленого кольору; наявність пожовтілих листків не допускається.
Хімічний склад. У бруньках берези - ефірна олія (5-8%), смолисті речовини, у листках - трохи ефірної олії, що містить сесквітерпени, а також смолисті речовини, сапоніни, флавоноїди, аскорбінова кислота.
Зберігання. У сухому, добре провітрюваному приміщенні, запакованим у мішки. Термін придатності 2 роки.
Лікарські засоби. Бруньки, листки, збори, чаї, відвари, карболен - активоване вугілля берези в таблетках.
Застосування. Як сечогінний і жовчогінний засіб при холециститах, а також як протизапальний засіб.
ПЛІД ФЕНХЕЛЯ FRUCTUS FOENICULI
Фенхель звичайний, кріп аптечний, або волоський, - Foeniculum vulgare
Родина Салерових (Зонтичні) - Apiaceae (Umbelliferae)
З аптек сировина відпускається в натуральному вигляді, у зборах, у вигляді кропової води й інших препаратів. Плоди здавна використовуються як прянощі у консервній і харчовій промисловості. Заготовлюється десятками тонн. Макуху при одержанні олії застосовують на корм худобі, а сухі стебла після обмолоту плодів йдуть на добриво. На Україні росте два види фенхеля.
Рослина. Багаторічна, а в культурі - дворічна трав'яниста рослина. Стебло прямостояче, доверху гіллясте, висотою 1-2 м. Листки чергові, багаторазовоперисторозділені, із довгими нитковидними частками. Квітки жовті, зібрані в суцвіття "складна парасолька". Плід - великий вислоплодник (двозернівка), що складається з двох напівплодиків, довгастої форми. Цвіте в липні-серпні, плоди дозрівають у вересні - жовтні.
Поширення. У дикому вигляді росте у країнах Середземномор'я, а також у Криму, Середній Азії і на Кавказі. Здавна культивується в Краснодарському краї, Молдові і на Україні. Росте переважно на родючих грунтах, любить тепло і світло. Відноситься до засухостійких рослин.
Заготівля. Плоди фенхеля дозрівають нерівномірно, тому їхнє збирання проводять при дозріванні 50% парасольок у два прийоми, що зменшує втрати врожаю. Спочатку серпом зрізають раніше дозрілі парасольки трави.
Сушіння. Проводиться досушування в снопах під навісами, потім сировину обмолочують, очищають від зламаних частин, сортують і провіюють.
Зовнішні ознаки сировини. Відповідно до ДФХ плоди повинні бути зеленувато-бурі, голі, довгасті, майже циліндричні, двохрозділені зернівки (вислоплодик), що легко розпадаються на два напівплодики (мерикарпія) довжиною від 4 до 10 мм, шириною біля 3 мм. Один бік напівплодики плоский, інший-опуклий, із п'ятьма випуклими реберцями. Є чашечка і надприймочковий диск. Запах характерний, духмяний, сильний. Смак солодкувато-пряний. Можлива домішка: плоди кропу городнього - Anethum graveolens, що відрізняються овальною формою, сильнорозвинутими криловидними бічними реберцями. Запах своєрідний, що відрізняється від запаху фенхеля. Втрата в масі після висушування допускається не більше 14%. Тотожність плодів визначається по зовнішніх ознаках і мікроскопічно.
Хімічний склад. Ефірна олія (не менше 3%). Компонентом її є анетол (50-60%). Міститься також жирна олія і білкові речовини.
Зберігання. По правилах зберігання ефірноолійної сировини в мішках, ящиках. Термін придатності 3 роки.
Лікарські засоби. Плоди фенхеля, збори (чаї), кропова вода, складний порошок лакричного кореня, фенхелева (кропова) олія.
Застосування. Плоди фенхеля і фенхельна олія - при метеоризмі і як відхаркувальний засіб.
ПЛІД АНІСУ ЗВИЧАЙНОГО FRUCTUS ANISI VULGARIS
Аніс звичайний. Ганус - Anisum vulgare
Родина Салерових(Зонтичні) - Apiaceae (Umbelliferae)
З аптеки плоди відпускаються в натуральному вигляді, у складі зборів (чаїв). На фармацевтичному заводі одержують олію й інші препарати. Широко застосовуються плоди як прянощі у харчовій, консервній, лікеро-горілчаній промисловості. Ефірну олію використовують для одержання парфумів, одеколону, туалетного мила, зубних паст і медичних препаратів. Жирна олія вживається в миловарінні, а її щільна частина є замінником олії какао. Макуха плодів йде на корм худобі. Щорічна потреба в ефірній оліїі понад 1,5 т. На Україні росте два види анісу.
Рослина. Однолітня рослина, що культивується. Стебло прямостояче, кругле, нагорі гіллясте, висотою 30-60 см. Нижні листки довгочерешкові, суцільні або лопатеві, округлонирковиднї форми, із зубцюватим краєм, середні - трійчасторозсічені, черешкові, верхні - розділені на вузькі ланцетоподібні частки. Квітки дрібні, білі, зібрані в суцвіття "складна парасолька". Плід - вислоплідник. Цвіте в червні - липні, плоди дозрівають у серпні.
Поширення. Батьківщина анісу - країни Середземномор'я. Культивується в багатьох країнах.
Заготівля. Рослину викошують машинами в момент побуріння 60-80% парасольок.
Сушіння. Скошені рослини в гарну погоду залишають на полі або зв'язують у пучки і досушують під навісами, потім обмолочують, очищають від домішок, розсипають на брезент і досушують.
Зовнішні ознаки сировини. По ДФХ плоди анісу повинні бути дрібні, яйцеподібної або оберненогрушевидної форми (вислоплідники), покриті волосками, що переважно не розпадаються на напівплодики (мерикарпії). На верхівці плоду знаходиться пятизубчата чашечка і надприймочковий диск, внизу-плодоніжка. Кожен напівплодик має п'ять повздовжніх маловипуклих реберець. Довжина суцільних плодів 3-5 мм. Запах специфічний ("анісовий"). Смак солодкувато-пряний, колір жовтувато-сірий або бурувато-сірий. При аналізі плодів звертають особливу увагу на неприпустиму домішку отруйних плодів болиголова. Знижують якість сировини почорнілі і зелені плоди анісу, а також інших рослин, стеблеві частини, бур'яниста домішка. Частіше зустрічається домішка Коріандру, що легко впізнати по кулеподібній формі плодів. Тотожність сировини визначається по зовнішніх ознаках і мікроскопічно.
Хімічний склад. Ефірна олія (не менше 1,5%). Компоненти її - анетол (80-90%), а також анісовий
Loading...

 
 

Цікаве