WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Світлокультура рослин — історія виникнення і становлення - Реферат

Світлокультура рослин — історія виникнення і становлення - Реферат

сільськогосподарських культур широко використовувалися в практиці [7]. Крім того, цим ученим було докладено багато зусиль для розвитку світлокультури деревинних культур і організації станції штучного клімату, де рослини вирощують без природного випромінювання при визначених, раніше намічених параметрах опромінення. Незабаром після класичних дослідів М.А. Максимова під керівництвом М.А. Артем'єва і при участі Є.Д. Королькова, М.С. Калініна і М.І. Гаврилова в Тімірязівській сільськогосподарській академії (ТСГА) були виконані дослідження з вирощування рослин при штучному опромінюванні. Рослини вирощували у спеціальних камерах, названих авторами люміностатами. Джерелом випромінювання слугували 500-ватні лампи розжарювання. Температуру повітря регулювали за допомогою автомобільних радіаторів, через які протікала холодна вода. Люміностати, де вирощували від насіння до плодоносіння огірки, овес і багато інших сільськогосподарських рослин, можна вважати безпосередніми попередниками сучасних лабораторій штучного клімату.
Трохи пізніше штучне випромінювання почали застосовувати і в теплицях. Так, на Овочевій дослідній станції ТСГА додаткове опромінювання рослин лампами розжарювання дозволило вивчити фотоперіодичну реакцію у салату, редису і шпинату, фотосинтез у кольорової капусти, а також прискорити вирощування ранньої розсади огірків і томатів. Урожай томатів і огірків при додатковому опромінюванні рослин в осінньо-зимові місяці значно підвищувався.
У 1929 році рослин була випущена велика монографія про світлокультуру шведського дослідника С. Одена [8]. У цій роботі були порівняні дані про природне випромінювання, штучні джерела світла і методи вимірювання їхнього випромінювання для біологічних цілей. Застосовуючи різні лампи і змінюючи величину напруги, Один зробив спробу вивчити вплив спектрального складу випромінювання на біохімічний склад рослин. При цьому він виміряв інтегральну опроміненість за допомогою піранометра і визначив її в енергетичних одиницях. І сьогодні фізіологи рослин вимірюють променисту енергію в абсолютних одиницях з урахуванням спектрального складу випромінювання.
З 1932 року під керівництвом М.А. Максимова почалися досліди В.П.Мальчевського зі світлокультури у Фізико-агрономічному інституті ВАСГНІЛ в Ленінграді [9]. Користуючись виключно штучним опромінюванням (лампи розжарювання і неонові), він вивчив можливості вирощування 165 сортів різних сільськогосподарських культур. Більшість із них скоротили вегетаційний період на 25-50%, зберігши або навіть підвищивши врожайність. В.П.Мальчевський запропонував методику "світлових" ударів, тобто періодичного короткочасового опромінювання рослин потужним світловим потоком (до 20 клк). Однак, незважаючи на позитивні результати перших дослідів, цей прийом не отримав розповсюдження.
Вплив додаткового опромінювання на квіткові культури вивчав М.П. Красинський (1937р.). Використовуючи лампи розжарювання і штучно підвищуючи склад вуглекислоти в повітрі, він знайшов нові шляхи вдосконалення технології вирощування квітів узимку. Багато промислових квіткових культур в його дослідах розквітали на 3-4 місяці раніше. Скоротилися терміни вигонки квітів, що дозволило в декілька раз збільшити пропускну здатність оранжерей. Різко підвищилась якість продукції.
У післявоєнний період завдяки зусиллям С.І. Вавілова і М.А. Максимова досліди з газорозрядними люмінесцентними лампами були поставлені А.Ф. Клєшніним в Інституті фізіології рослин АН СРСР [10]. Його подальші експерименти і теоретичні дослідження дали великий матеріал для фізіологічних основ світлокультури рослин. У монографії "Рослина і світло" (1954р.) А.Ф. Клєшнін розглянув і згрупував літературу з різних питань світлокультури, а також навів результати власних досліджень. У цій роботі наведена фізіологічна характеристика різних джерел випромінювання, запропоновані методи вимірювання температури листків.
З організацією в ТСГА в кінці 1950 р. лабораторії штучного клімату під керівництвом І.І. Гунара розпочалися планомірні дослідження зі створення оптимальних умов штучного опромінювання рослин в теплицях [11]. Основним об'єктом вивчення стали овочеві культури - томати, огірки, салат, редис та ін. Було вивчено вплив більшості сучасних ламп і рекомендовані нові джерела випромінювання як з дослідницькою метою, так і для виробничих теплиць. При цьому були досліджені анатомічні, морфологічні, фенологічні і фізіологічні показники рослин як одноразово, так і в динаміці. Особливу увагу було звернено на фотосинтез, дихання, накопичення пігментів і поглинання штучного випромінювання листками різних культур в процесі онтогенезу.
У подальшому рентабельність цього нового агротехнічного прийому підтвердилася низкою досліджень. Використовуючи різні джерела і прийоми штучного опромінювання, було створено нову агротехніку і нову технологію вирощування овочевих культур в закритому ґрунті, а також внесено великий вклад не тільки в практику, але і в теорію світлокультури рослин.
Штучне опромінювання рослин отримало широке застосування при теоретичних дослідженнях з різних розділів фізіології рослин, що дозволило розпочати розробку теорії світлокультури.
Говорячи про можливості світлокультури, необхідно підкреслити, що штучне опромінювання рослин не може бути замінене яким-небудь іншим прийомом або способом вирощування, оскільки нормальне вуглецеве живлення і формування рослин під дією оптичного випромінювання - одна із основ їхнього існування і отримання врожаю. У той же час світлокультура може підвищити ефективність інших агротехнічних прийомів, наприклад гідропоніки, яка створює кращі умови кореневого живлення. Поєднання світлокультури і гідропоніки дозволило створити нову, індустріальну технологію вирощування овочів із застосуванням автоматики і практично без повсякчасної участі людини [2].
Висновки. Підводячи підсумки короткого історичного огляду проблеми штучного опромінювання рослин, можна зробити висновок, що серед біологічних і сільськогосподарських наук світлокультура рослин займала і займає міцні позиції і як теоретична дисципліна, і як прогресивний агротехнічний прийом, який сприяє інтенсифікації сільського господарства і підвищує рівень життя населення.
Список літератури:
1. Воскресенская Н.П. Фотосинтез и спектральный состав света. - М.: Высш. шк., 1965. - 232 с.
2. Жилинский Ю.М., Свентицкий И.И. Электрическое освещение и облучение в сельскохозяйственном производстве. - М.: Высш. шк., 1968. - 186 с.
3. Леман В.М. Культура растений при электрическом свете. - М.: Высш. шк., 1971. - 246 с.
4. Ван дер ВинФ., Мейер Г. Свет и рост растений. - М.: Наука, 1962. - 178 с.
5. Мошков Б.С. Выращивание растений при искусственном освещении. - М.: Высш. шк., 1966. - 246 с.
6. Ничипорович А.А. Световое и углеродное питание растений (фотосинтез). - М.: Наука, 1955. - 284 с.
7. Клешнин А.Ф. Растение и свет. - М.: Изд-во АН СССР, 1954. - 194 с.
8. Хит О. Фотосинтез. - М.: Высш. шк., 1972. - 238 с.
9. Дубров А.П. Действие УФ радиации на растения. - М.: Изд-во АН СССР, 1963. - 172 с.
10. Марков В.М. Овощеводство. - М.: Высш. шк., 1974. - 256 с.
11. Максимов Н.А. Краткий курс физиологии растений. - М.: Высш. шк., 1958. - 278 с. Зміст Видання
12. © Червінський Леонід Степанович, 2006
13. © Сторожук Людмила Олександрівна, 2006
Loading...

 
 

Цікаве