WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Нотатки з історії науки: думки В. І. Вернадського і сучасника - Реферат

Нотатки з історії науки: думки В. І. Вернадського і сучасника - Реферат


Реферат на тему:
Нотатки з історії науки: думки В. І. Вернадського і сучасника
Проблеми історії науки давно цікавлять істориків і фахівців різних галузей науки і техніки. Відомо, що наука розвивається нерівномірно - це досить складний процес, який характеризується наявністю протиріч, спадів, підйомів, повернень на новому рівні до старих, давно залишених чи забутих поглядів, боротьби різних думок, гіпотез, теорій, що рідко виходять із цієї боротьби у своєму первісному виді, але майже завжди непомітно мінливих, що перетворюються, вбираючи у себе нові елементи. Цей процес не можна звести до чисто логічної схеми. Життя науки складніше будь-якої схеми. Її розвиток визначається не тільки логікою руху наукових ідей, але й насамперед самим життям, його вимогами, умовами.
Окремі аспекти проблеми висвітлено у працях учених, присвячених історії розвитку тієї чи іншої галузі науки. Проте не всі аспекти історії науки висвітлено з достатньою повнотою, а деякі міркування є застарілими.
На ході розвитку науки позначаються зацікавленість суспільства, економічний рівень тієї чи іншої країни, соціально-психологічний клімат епохи, пануючі релігійні, філософські, ідеологічні плини тощо. Усе це ускладнює діяльність у царині історії науки і техніки, тим більше, що вона покликана освітити не тільки історію наукових ідей, але й хід розвитку самого пізнання [1, с. 28].
Слід звернути увагу на думку, що історик науки має справу по суті з тим, чого вже немає в реальності. Він може судити про минуле лише по збережених пам'ятниках колишнього, по уцілілих фрагментах, які не відбивають процесу у всій його складності. Це прекрасно розумів Вернадський. "Сухая запись или документ, лежащие в основе исторического изыскания, - пише він, - дают лишь отдельное представление о реально шедшем процессе " [2, с. 20]. А точніше, віддалене уявлення, тому що реальний хід процесу пізнання незмірно складніший і не може бути у всіх своїх опосередкуваннях зафіксований у документах. Історик у своїх міркуваннях ґрунтується на документах, але навіть тоді, коли він установив шляхом довгого критичного аналізу їхню вірогідність, він не повинен забувати, що документи - це ще не сама дійсність, а лише застиглий слід її миті, її часткове відображення. Як фотографія фіксує якусь мить існування людини, але не розкриває всіх сторін його особистості, так і історичний документ, якщо він навіть цілком об'єктивний, що буває далеко не завжди, не розкриває досліджуваний процес у цілому [1, с. 28].
Зазначимо, що процес пізнання історії окремої галузі науки, наприклад історія селекції зерна, історія обробітку грунту, становлення якогось наукового центру чи розкриття особистості вченого, знаходиться в постійному русі, увесь час відкриваючи нові факти і погляди. Минуле наукової думки, писав Вернадський, "рисуется нам каждый раз в совершенно иной и все новой перспективе. Каждое научное поколение открывает в этом прошлом новые черты... Случайное и неважное в глазах ученых одного десятилетия получает в глазах другого нередко крупное и глубокое значение" [3, с. 191]. Розуміння минулого в міру розвитку науки змінюється, минуле виступає в новому світлі. Виходячи з цього, Вернадський робить наступны два висновки, які в повній мірі можуть бути віднесені і до історії сільськогосподарської науки і техніки.
По-перше, "история научной мысли... никогда не может дать законченную неизменную картину, реально передающую действительный ход событий" и потому должна каждым поколением изучаться заново " [3, с. 131]. На початку XX ст., коли Вернадський писав ці слова, історія науки як наукова дисципліна була ще слабко розвинута і він виходив у своєму висновку винятково з думки про залежність відображення минулого від стану природознавства. Але якщо ми тепер врахуємо, що розвивається не тільки природознавство, але й історія науки і техніки як наукова дисципліна, удосконалюються методи її дослідження, значно виріс рівень знань, обсяг вивчених матеріалів і т.інше, то висновок Вернадського одержує нове підкріплення [1, с. 29].
Другий висновок Вернадського має ще більше методологічне значення. "Историк..., - писав він, - сам создает, если можно так выразиться, материал (точнее - предмет) своего исследования, оставаясь однако, все время в рамках точного научного наблюдения. Поэтому в истории науки постоянно приходится возвращаться к старым сюжетам, пересматривать историю вопроса, вновь ее строить и переделывать" [3, с. 191-192]. Це означає, що історики не просто час від часу заново повторюють попередні дослідження, використовуючи раніше відомі і включаючи в орбіту уваги нові документи і матеріали, але й вивчають такі сторони процесу розвитку науки і техніки, такі проблеми й аспекти руху наукового знання, що раніше не вивчалися. Розширюється проблематика історико-наукових і історико-технічних досліджень, минулому ставляться нові питання, пов'язані з новим етапом розвитку науки чи з новим розумінням, породженим самим історичним матеріалом, новою методологічною установкою. У результаті не просто розширюються рамки старих уявлень про минуле, про закономірності розвитку науки і техніки, але вони нерідко реформуються, здобувають нові риси чи зовсім змінюються.
Історик науки і техніки, таким чином, виступає вже не в ролі пасивного реєстратора подій, а в ролі дослідника, що створює предмет свого вивчення, що формулює питання, які підлягають з'ясуванню. Він заново, під новим кутом зору, з визначеною цільовою настановою прочитує старі матеріали про минуле, мобілізує нові, щоб одержати відповіді на поставлені ним питання. На нашу думку, справжній історик - це не фотограф-ремісник, а художник, що розкриває не скороминущий образ, а внутрішню сутність обраної ним натури. Але, на відміну від художника, історик направляє свою творчу фантазію не на зображення об'єкта, а на формулювання дослідницької задачі і пошук необхідних і достатніх для її вирішення матеріалів і потім уже будує свою картину в строгій відповідності з ними.
Постають питання:
1. чи може історик-фахівець з загальної історії або історії України розкрити і проаналізувати перебіг наукової думки, наприклад, в біології або в теоретичній механіці, медицині або ветеринарії, посягти професійні тонкощі великого математика, агронома або інженера, які
Loading...

 
 

Цікаве