WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Міжнародні зв’язки споживчої кооперації України в 1922 — 1927 роках - Реферат

Міжнародні зв’язки споживчої кооперації України в 1922 — 1927 роках - Реферат


Реферат на тему:
Міжнародні зв'язки споживчої кооперації України в 1922 - 1927 роках
Співпраця української кооперації з організаціями різних закордонних країн відбувалась у світлі діяльності Міжнародного кооперативного Альянсу. Адже зміцнення позицій саме в цій організації давало змогу суттєво впливати на світові процеси не тільки на економічній, але що в той час було найбільш суттєвим, на політичній аренах. Зокрема, принциповим питанням було досягнення мети повноправного членства в міжнародних центрах кооперування. Суттєва потреба в новітньому устаткуванні для виробництва різного роду продукції, у тому числі сільськогосподарської, підштовхувала до укладання договорів із закордонними кооперативами, які вже тривалий час займалися виробництвом такої продукції. Ілюстрацією нагальної необхідності в імпортованому устаткуванні містить лист - відповідь від швейцарського виробника сепараторів компанії "Діаболо-сепаратор", в якому зазначалося, що у відповідь на численні запити, які вони отримували з різних кінців Радянського Союзу, повідомляли про відправку сепараторів до "Сільського Господаря" в Харків в Україну [1]. У свою чергу, МКА через свої бюро намагався контролювати розвиток кооперативних відносин у тих країнах, що підпадали під його юрисдикцію, серед яких заслуговує на увагу Міжнародне Бюро Праці. Ним у 1929 році було розіслано опитувального лист, який у цьому ж році отримано радянськими кооперативними центрами. Відомості з таких листів становили основу міжнародного щорічника кооперативних організацій, в якому були повідомлені досить цікаві відомості про збут продукції та продаж товарів членам кооперативних спілок у період з 1926 по 1928 роки. Так, у ньому вказувалося, що в 1926 - 1927 рр. кількість товарів, проданих і куплених товариствами, складала загальну суму в розмірі 110778934 крб., а в 1927 - 1928 рр. ця сукупна кількість збільшилася до позначки в 169321817 крб. Тобто валовий обіг купівлі - продажу за рік виріс на 58542883 карбованців, це свідчило про інтенсивність зростання активності членів кооперативних спілок [2].
Налагодженням міжнародних зв'язків з українського боку займався на той час найбільший кооперативний центр - "Сільський господар". Вироблення й напрацювання власної концепції кооперативного будівництва спонукало до встановлення особливих принципів діяльності вище зазначеного всеукраїнського центра кооперації. Він об'єднував усі центри сільськогосподарської спеціальної кооперації: "Добробут", "Плодоспілку", "Укрбурякосоюз", "Насінньосоюз", "Кооптах", "Укррибакоспілку", "Укрмеліосоюз", "Укрколгоспсоюз", а також 41 союз сільськогосподарської кредитної кооперації. Постачав своїм членам сільськогосподарські машини, лісоматеріали, будівельні матеріали та інші засоби виробництва. Спеціалізувався в заготівлі і збуті зернофуражних продуктів технічних культур. Поряд з цим він займався проектуванням промислово - торгівельного будівництва в системі сільськогосподарської кооперації, консультував організації у справах будівництва підприємств сільськогосподарської кооперації для переробки сировини, а з метою роз'яснення ідей державного кооперування видавав журнал "Кооперативна Громада" [3].
У 20-30 роки Всеукраїнським Союзом сільськогосподарської кооперації ведеться активне листування з комітетами та підкомітетами Міжнародного кооперативного Альянсу (МКА). І. Любімов, що в той час займав посаду голови правління "Сільського Господаря", у своєму листі у відповідь на циркуляр з Центрального Комітету Альянсу пропонував до розгляду, поряд з уже запланованими питаннями майбутнього Віденського конгресу, наступні: споживча кооперація і боротьба проти загрози світової війни, участь споживчої кооперації в економічній діяльності робітничого класу, контроль за суттєвим зростанням розповсюдження озброєнь у світі, що погрожувало основній базі кооперативного руху. Радянські кооператори ставили перед світовою кооперацією ці питання як основні і серед іншого зазначали, що існує необхідність запровадження рочдельських принципів, визначення ведення політики кооперативів по відношенню до трестів і картелів, висвітлення світових економічних проблем, затвердження економічної програми МКА на найближчі роки [4]. Серед суто економічних питань до розгляду пропонувалися ті, що були життєво важливими для молодої радянської держави, яка перебувала в оточенні не тільки ідеологічних, а й політичних ворогів. Контроль діяльності на міжнародній арені української кооперації здійснював саме Центросоюз, тому циркулярний лист від Альянсу не міг бути не проаналізований в Бюро іноземної кооперації, яким керував Є. Варьяш. Саме до нього спрямований наступний лист від "Сільського Господаря", де в більш конкретній формі пропонувалося включити в порядок денний найближчого засідання ЦК Альянсу питання боротьби проти воєнної небезпеки та про залучення кооперації в економічне життя робітничого класу, а також надати можливість радянській кооперації зайняти належне місце в регламентній комісії конгресу. Саме це дало б змогу впливати на ситуацію у світі не тільки на папері, а й досить реальними заходами у відношенні до зміцнення політичної боротьби проти капіталістичного табору [5]. Особливе занепокоєння в кінці 20-х років викликав сільськогосподарський сектор, що становив одне з головних джерел отримання державного прибутку і здійснення експортних операцій, удосконалення цього сектора покладалося на "Сільський Господар". Отримання спеціалістів із місцевих кадрів суттєво затягувало процес максималізації підвищення прибутковості сільського господарства, тому відчувалася потреба в якнайшвидшому налагодженні зв'язків із міжнародними кооперативними центрами. Навіть було складено план, запропонований Хлібним відділом "Сільського Господаря", в якому чітко розташовувались основні пріоритети та висвітлювалися наріжні проблеми розвитку кооперації у найближчому майбутньому.
До цього часу експортна робота системи сільськогосподарської кооперації, крім експорту хліба та яєць, мала лише рекогносцировочний характер у таких галузях сільського господарства, як: виробництво тютюну, хмелю, картоплі, лікарських рослин, скотарства, молочних виробів, м'яса - там експорт майже не розвивався. Відсутність розвитку експортних операцій в зазначених вище галузях пояснювалася непідготовленістю кооперації до налагодження експортних відносин.
Неналагодженість експортних операцій в основному пояснювалася: відсутністю відповідного стандарту експортного товару, відсутністю та неналагодженістю переробних підприємств, відсутністю спеціалістів як для виготовлення об'єкта експорту, так і для налагодження переробних підприємств, відсутністю знання ринків споживання та експорту, організації торгівельного механізму експорту: прийому, зберігання, оцінки, сортування, обробки, переробки тощо. Хоча з усіх перелічених моментів на Заході вже були сформульовані певні принципи, які з найменшими втратами давали максимальні прибутки [6].
При налагодженні переробки сільськогосподарських продуктів таналагодженні експорту праця селянина, що має справу з продуктами експорту, буде оплачуватися краще, а це неминуче призведе до прогресивної реформи селянського господарства. Безперечно, що більшим фактором до стимулювання прогресивної реформи селянського господарства буде вдале поєднання з удосконаленням механізму експорту та переробки продуктів, - поліпшення та вивчення агрикультурної і організаційної характеристик у справі кооперативної роботи. Поряд з цим зазначалося, що агрономія сільськогосподарської кооперації та взагалі агрономія України зовсім незнайома з формулюванням питання агродопомоги населенню за кордоном, з системою підготовки кадрів сільськогосподарських галузей, а також перекваліфікацією їх. Незнайомі також і з
Loading...

 
 

Цікаве