WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → З історії діяльності українського наукового інституту в Берліні та українського вільного університету в Мюнхені - Реферат

З історії діяльності українського наукового інституту в Берліні та українського вільного університету в Мюнхені - Реферат

академії читав цикл лекцій на теми східного християнства доктор В.Вергун. Професор Д. Чижевський в університеті Галле впродовж 1933-1934 років читав лекції з історії України та культури. Особливо активну викладацьку діяльність здійснював доктор З. Кузеля, який викладав українську мову та українознавство у вищій школі закордонних студій у Берліні. Із цією школою Український науковий інститут мав тісні наукові зв'язки.
З.Кузеля виступав також з лекціями з історії культури, економіки України в Німецькому академічному клубі в Берліні, членами якого були представники зарубіжних країн. Співробітник інституту доцент В. Леонтович працював науковим співробітником в Інституті міжнародного права при Берлінському університеті. Він читав лекції і в Вищій торговельній школі в Берліні. Там же читав лекції з історії української духовної культури професор І. Мірчук.
Важливою ланкою наукової роботи в Інституті було влаштування адміністрацією курсів українознавства для німців, що цікавилися історією України, східноєвропейськими проблемами. На курсах у 1933-1934 рр. політичну історію України читав доктор Б.Крупницький, матеріальну культуру українського народу доктор З.Кузеля, українську культуру професор І.Мірчук, історію українського державного права - В.Леонтович. Великою популярністю серед німецьких слухачів користувалися лекції та доповіді німецькою мовою академіка С. Смаль-Стоцького, докторів К. Лоського, Д. Чижевського, Б. Матюшенка, В. Старосольського, В. Кубійовича, І. Турина, А. Рудницького та багатьох інших [6].
Важливе місце в науковій діяльності інституту займала участь науковців у німецьких та міжнародних конференціях, симпозіумах, конгресах. Вони виступали з доповідями та повідомленнями з найрізноманітніших проблем, цим самим апробували свої наукові досягнення перед представниками передових наукових середовищ Європи та світу. Учені інституту брали участь у конгресах слов'янських географів та істориків, конгресі польських істориків у Варшаві, ХІІ з'їзді німецького філософського товариства в Магдебурзі, VШ міжнародному філософському конгресі в Празі, міжнародному демографічному з'їзді в Берліні, в конгресі "Міжнародного господарського товариства" в Штутгарті. У 1932 р. в Празі відбувся Другий українськи й науковий з'їзд. У ньому з доповідями виступили 7 представників інституту [7].
З метою зміцнення своїх наукових зв'язків з німецькими колегами, представниками наукових середовищ інших країн науковці українського наукового інституту брали активну участь у виставочній діяльності з різних галузей культурного життя. У 1928 р. в Кельні була організована міжнародна виставка "Преса", зусиллями співробітників наукового інституту був організований відділ української преси. З цією метою інститут видав складений доктором М. Гнатишаком "Katalog im Lichte der deutschen Presse und Literatur der Internationalen Pressausstellung 1928 in Koln".
У лютому 1933 р. в Берліні інститут організував велику виставку української графіки. До відкриття виставки інститут видав ілюстрований каталог. Історичний нарис про розвиток українського графічного мистецтва написав професор Д.Антонович. Німецька преса дала позитивний відгук на цю виставку [8].
У січні 1936 р. співробітники Українського наукового інституту спільно з Географічним інститутом Берлінського університету організували українську демографічно-статистичну виставку.
На виставці були представлені демографічні й господарські карти й діаграми українських етнічних земель. Мета цієї виставки була проінформувати німецьке суспільство та зарубіжний світ про демографічні, економічні й культурні відносини на українських землях, що входили до складу сусідніх держав. Матеріали виставки прихильно оцінили відомі вчені та громадські діячі, такі, як професор А. Пенк, доктор Норберт, професори Панцер, К. Леш та інші. Були влаштовані екскурсії на виставку німецьких та іноземних відвідувачів. Про неї багато писала преса [9].
Український науковий інститут готував матеріали для постійно діючої виставки східноєвропейських народів. Її організатором був німецький Інститут з вивчення прикордоння і зарубіжжя. На виставці був представлений український відділ, матеріали якого розповідали про історію, культуру, життя українського народу.
Інститут займався активною видавничою діяльністю. З 1927 року почали виходити "Записки (Abhandlungen) Українського наукового інституту". У них вчені інституту друкували матеріали українською і німецькою мовами з різних галузей науки. Впродовж 1927-1931 рр. вийшло три томи "Записок".
У тому ж таки 1927 р. почали виходити науково-інформаційні повідомлення (Mitteilungen des Ukrainischen") про українську науку, діяльність українських науково-дослідних установ.
Зусиллями науковців інституту видавалася серія "Beitrage zur Ukrainekunde" ("Причини до українознавства"). В українській і німецькій редакціях виходив "Ukrainische Kulturberichte" ("Український культурний бюлетень"), який інформував німців та іноземців про культурне та господарське життя в Україні, вміщував інформацію про діяльність інституту.
У 1933-1938 рр. інститут видавав "Вісті", на сторінках яких друкувалися матеріали про культурно-наукове життя німецького народу, а також про життя і діяльність української еміграції. "Вісті" вміщували зміст рефератів, прочитаних в інституті, рецензії, статті з життя німецького студентства, про культурні надбання українського народу, про нове німецьке законодавство, давали хроніку, інформації про діяльність інституту [10].
Учені інституту Д. Дорошенко, М. Кордуба, І. Лоський, В. Кучабський співпрацювали з історичним квартальником "Zeitschrift osteuropaische Geschichte", що відновив свою діяльність у 1931 р. У ньому українські автори друкували свої рецензії, огляди, хроніку, бібліографію, статті історичної та економічної тематики. Українські автори друкували свої праці німецькою мовою.
Чимало зробили співробітники інституту для підготовки молодих наукових кадрів. Інститут практикував надання стипендій молодим українцям, що студіювали у німецьких вищих навчальних закладах, а також тим, хто готувався в інституті до наукової діяльності. З-поміж стипендіатів, що готувалися в стінах інституту, вийшли вчені, відомі згодом своїми науковими працями. Серед них були історики, філологи, природники, економісти, філософи, соціологи, політологи. Необхідно назвати лише деяких з них: П.Вергун, В.Кучабський, Д.Олянич, І.Лоський, М.Антонович, К.Чехович, М.Гнатишак, І.Драбатий, Р.Димінський. Вони своїми науковими доробками уславили українську науку в багатьох її галузях [11].
Не можна не згадати у цім повідомленні й про те, яку важливу роль у науковому забезпеченні відіграла бібліотека, архів української преси, бюро розсилки книжок, бюро наукової інформації. Ці підрозділи забезпечували творчий пошук наукових співробітників інституту, сприяли їхній активній науково-дослідницькій діяльності, що, безумовно, позитивно
Loading...

 
 

Цікаве