WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → З історії вивчення галофільної рослинності в Україні засобами бібліотечно-інформаційної роботи - Реферат

З історії вивчення галофільної рослинності в Україні засобами бібліотечно-інформаційної роботи - Реферат

лівобережжі Середнього Дніпра, лівобережжі Сіверського Дінця, в приморській смузі Чорного та Азовського морів і в Присивашші. Відповідно до цих територій та згідно з експонованими на книжковій виставці видань розглянемо дослідження, які проводилися після 1917 року.
У басейні ріки Сіверського Дінця вивченням рослинності в цей період в основному займалися геоботаніки Харківських наукових установ. Так, Котов М.І., будучи ще студентом університету, вивчав флору Харківщини, у тому числі й ґалофільну. У 1915 році поблизу с. ВерхняДуванка на стовпчастих солонцях він помітив такі рослини, як полин морський (Artemisia maritima), покісниця розставлена (Atropis distans), стелюшок солончаковий (Spergularia salina)та ін. Досліджуючи рослинність колишньої Кочинівської цілини на стовпчастих солонцях схилів балок, він також помітив ряд ґалофільних видів [9], [13].
Починаючи з 1926 року, у степах колишньої Старобільської округи проводили дослідження Дохман Г.І., Лавренко Є.М. та ін. У 1933 році вони опублікували працю "Рослинність Старобільських степів". Поряд із рослинністю степів автори дали характеристику рослинності на солонцях, які трапляються тут на схилах балок [18].
Літературні дані про рослинність засолених ґрунтів терас Сіверського Дінця і його приток теж дуже обмежені. Відомості про неї подає Лавренко Є.М., який дослідив околиці озера Лиман Зміївського району і у своїй праці "Растительность озера Змиевского лимана Харьковской губернии" відзначив ряд характерних ґалофільних видів [17].
Про ґалофільну рослинність заплави річки Оскол наводять відомості Котов М.І. та Прошкіна-Лавренко А.І. У своїх працях вони вказують також на ряд характерних солончакових рослин, таких як солонець трав'янистий, содник простейний, айстра солончакова та ін. [12], [27].
Ґалофільній рослинності лівобережжя середнього Дінця присвячена праця Білика Г.І. "Рослинність засолених ґрунтів лівобережжя середнього Дінця", який за дорученням Інституту ботаніки АН УРСР у 1936-1938 рр. проводив тут дослідження рослинності засолених ґрунтів. До праці додані численні геоботанічні описи конкретних ділянок, зроблені в різних місцях району дослідження, а також подані короткий загальний нарис рослинності цього району і опис ґалофільної рослинності схилів балок терас Сіверського Дінця та терас приток річок Оскол, Куп'янки, Жеребця, Красної й Айдара. У кінці праці наводиться схема розподілу формацій за зниженням рельєфу та розглядаються питання генезису рослинності засолених ґрунтів лівобережжя середнього Дінця і питання господарського використання ґалофільної рослинності [4].
Ґалофільній рослинності Донбасу присвячена стаття Котова М.І. "Засоленные почвы и их растительность в Донецком бассейне", в якій автор наводить дані про зростання на солончаках солонцю трав'янистого (Salicornia herbacea) та содника простертого (Suaeda prostrata), а на солонцях - полину солончакового (Artemisia salina), морківника Бессера (Silaus Besseri) тощо [11].
У 1926-1927 рр. на лівобережжі середнього Дніпра працював ряд комплексних експедицій, пов'язаних з роботою Дніпробуду та взагалі з проблемою Дніпра. У пониззі р.Самари за завданням Дніпробуду працювала комплексна експедиція, яку очолював видатний ґрунтознавець Віленський Д.Г. В її складі були геоботаніки Котов М.І., Прянішніков О.В., Єліашевич О.А.. Характерною особливістю цих досліджень було комплексне вивчення ґрунтів та рослинності. Результати досліджень були опубліковані в статті Віленського Д.Г. "Почвы долины р. Самары в районе работ Днепростроя" та у статті М.І.Котова "Растительность поймы р. Самары по исследованиям 1926 г. по заданию Днепростроя". У цих працях подана характеристика рослинності засолених ґрунтів дослідженого району. Так, Віленський Д.Г. наголошує, що вище с. Новоселівки основний фон рослинного покриву утворюють солончакові рослини. .Котов М.І. в околицях Новомосковська поблизу прибережної смуги також спостерігав солончаки з такими рослинами, як солонець трав'янистий, содник простертий тощо [5], [8].
У 1933-1933 рр. були проведені агроінвентаризаційні дослідження ґрунтів і рослинності в ряді адміністративних районів України, організованих Управлінням землеустрою НКЗ УРСР. На лівобережжі Придніпров'я такі дослідження проводились у Кременчуцькому, Козельщацькому та Золотоніському районах. Загальне керівництво геоботанічною частиною цих досліджень здійснював Клеопов Ю.Д. Пізніше на підставі цих та інших досліджень, які проводилися за завданням Інституту ботаніки на початку 30-х років він опублікував статтю "Геоботанічний ескіз лівобережжя середньої Наддніпрянщини". У ній рослинності засолених ґрунтів відведено окремий розділ, в якому подані загальні закономірності розподілу рослинності на засолених ґрунтах і дана характеристика її формацій та асоціацій [7].
Геоботаніки Єліашевич О.А. та Левицька Г.М. на початку 30-х років ХХ ст. провели значні дослідження рослинності південної частини лівобережжя середнього Дніпра, пов'язані з вище названими агроінвентаризаційними дослідженнями 1932 року [6], [20].
Вивченню ґалофільної рослинності району лівобережжя середнього Дніпра присвячена праця Г.І. Білика "Рослинність засолених угідь лівобережжя середньої Наддніпрянщини" [3]. На підставі його подальших досліджень була опублікована праця "Ґалофільна рослинність УРСР", в якій подано схему класифікації ґалофільної рослинності України.
Після 1917 року більш широко почали вивчати і рослинність засолених ґрунтів приморської смуги. У праці Лавренка Є.М. і Прянішнікова О. "Рослинність Нижньодніпровських (Олешківських) пісків та південного району, що з ними межує (по дослідженням 1925 р.)" подано характеристику рослинності солонцево-солончакового комплексу надморської смуги Скадовська - с. Іванівка (берег Ягорлицької затоки) [19].
Рослинності Присивашшя присвячені праці Поповича Ф.Я., Левітіної Ф.Я. та Шалита М.С. [21], [26].
Багато років вивченню рослинності півдня України віддав Білик Г.І. Ґалофільній рослинності присвячена його монографія "Солончакова рослинність приморської смуги УРСР", яка вийшла у 1941 році.
Висновки.
За допомогою засобів бібліотечно-інформаційної роботи, використовуючи науковий фонд ДНСГБ УААН, було висвітлено історію вивчення галофільної рослинності в Україні.
Експоновані на книжковій виставці наукові видання ще раз вкотре підтвердили думку про те, що відомості про галофільну рослинність України на кінець ХІХ - половину ХХ ст. подані в
Loading...

 
 

Цікаве