WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → З історії вивчення галофільної рослинності в Україні засобами бібліотечно-інформаційної роботи - Реферат

З історії вивчення галофільної рослинності в Україні засобами бібліотечно-інформаційної роботи - Реферат


Реферат на тему:
З історії вивчення галофільної рослинності в Україні засобами бібліотечно-інформаційної роботи
Державна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН є найбільшою та провідною книгозбірнею з питань сільського господарства та суміжних із ним галузей в Україні. Її науковий фонд налічує близько 1 млн. примірників вітчизняної й іноземної літератури, а також в його розпорядженні унікальні видання ХІХ-ХХ століття, а саме: праці наукових товариств, перші публікації досліджень видатних учених, різноманітні с.-г. довідкові видання, видання суміжних галузей тощо. Головне завдання статті - показати значення бібліотечно-інформаційної роботи для розкриття наукових фондів ДНСГБ УААН.
На території України площа солонцюватих земель становить 2,8 млн. га, у тому числі засолені угіддя з природною рослинністю займають площу близько 1 млн. га та відіграють велику роль як природна кормова база. Найбільші масиви засолених ґрунтів із природною рослинністю скупчені в приморській смузі Чорного й Азовського морів та в Присивашші, на терасовому лівобережжі середнього Дніпра (Київ, Конотоп, Дніпропетровськ); на правобережжі середнього Дніпра (Білоцеркісько-Обухівсько-Кагарлицький масив); на Дністро-Бузькому вододілі в районі залягання балтського ярусу; на лівобережжі середнього Дінця (Вовчанськ, Куп'янськ, Старобільськ, Луганськ), а також зустрічаються невеликими ділянками в заплавинах річок лісостепової та степової зони.
Робота в справі поліпшення засолених ґрунтів ішла в основному в напрямі хімічної меліорації солонців (гіпсування) та застосування відповідної агротехніки, і тільки останні роки науковці стали більше уваги звертати на біологічні методи меліорації, підбір і виведення солестійких рослин, травосіяння, а також стали більше уваги приділяти вивченню історії галофільної рослинності в Україні.
З 1991 року Україна стала самостійною, незалежною державою, у зв'язку з чим збільшився інтерес до об'єктивного висвітлення історичного минулого, зокрема до аграрної історії. Вважаючи на це у читальній залі започатковано серію книжкових виставок, присвячених даній проблематиці. На базі наукового фонду за допомогою засобів бібліотечно-інформаційної роботи був зроблений екскурс в історію виникнення галофільної рослинності в Україні.
На книжковій виставці експонувалися видання другої половини ХІХ століття - першої половини ХХ століття з фондів ДНСГБ УААН. Під час підготовки експозиції було звернено увагу на те, що до 1917 року ґалофільна рослинність України була мало вивчена і окремих робіт, присвячених їй, не було. Ґалофільну рослинність описували разом з іншими типами рослинності.
У кінці ХІХ ст. Вільним Економічним Товариством були організовані широкі комплексні дослідження ґрунтів, які очолював видатний російський ґрунтознавець Докучаєв В.В. У складі цих експедицій працювали такі видатні ботаніко-географи, як Танфільєв Г.І., Краснов А.М., Висоцький Г.М. та ін. У 1889 році Танфільєв Г.І. супроводжував Докучаєва В.В. в його поїздці по Полтавській губернії, а в 1893 році працював з ним як ботанік у складі степової експедиції, що була організована Лісовим департаментом. У результаті цих досліджень Танфільєв Г.І. опублікував ряд визначних геоботанічних праць, присвячених лісовій рослинності півдня Росії та ботаніко-географічним дослідженням, проведеним у степовій зоні. В цих працях поряд з характеристикою лісової, степової і лучної рослинності подаються відомості і про рослинність засолених ґрунтів. Танфільєв Г.І. вважав, що причиною безлісся степів є багатство степових ґрунтів і підґрунтя на солі. Він твердив, що всюди на земній кулі відкладання лесу на поверхні зумовлює безлісся цих територій [28], [29].
З експонованих на книжковій виставці наукових праць видно, що Краснов А.М. вивчав рослинність Харківської і Полтавської губерній. У його працях подані відомості про рослинність засолених ґрунтів. Характеризуючи рослинність Харківської губернії, він відзначав, що в річкових долинах цієї місцевості рідко трапляється рослинність засолених ґрунтів, якою так багата Полтавська губернія [15], [16].
Про ґалофільну рослинність Лівобережжя середнього Дніпра знаходимо відомості у працях ряду ботаніків, які досліджували рослинність цього району. Акінфієв Н.Я., вивчаючи флору річки Орель, у 1899 році у своїй праці "Ботаническое исследование Новомосковского уезда Екатеринославской губернии" відмітив на солончаках ряд характерних ґалофільних видів: солонець трав'янистий (Salicornia herbacea), галіміону бородавчасту (Halimione verrucifera), галіміону черешчату (Halimione pedunculata), кермек каспійський (Limonium caspium), подорожник Корнута (Plantago Сornuti) та ін. [1].
Пачоський Й.К. для колишнього Переяславського повіту у своїй статті "Очерк флоры окрестностей г. Переяславля Полтавской губернии" наводить із ґалофільних рослин айстру солончакову (Tripolium vulgare), подорожник солончаковий (Plantago maritima), подорожник Корнута (Plantago cornuti), бульбокомиш морський (Bolboschoenus maritimus) і осоку розсунуту (Carex distans). У своїй праці він відмітив, що солончакова рослинність в околицях Переяслава зустрічається дуже рідко [25].
Про ґалофільну рослинність приморської смуги України наводять відомості ряд ботаніків, які досліджували її в окремих місцях. Згадування про галофільну рослинність знаходимо також у працях Срединського М.К., Потебні А.А. кінця ХІХ ст., але в них наводяться лише окремі флористичні списки, а всебічного фітоценологічного опису не дається.
На початку ХХ ст. рослинність півдня України вивчав і Пачоський Й.К., який у третьому випуску опису рослинності Херсонської губернії присвятив окремий розділ рослинності солончаків, де навів список рослин, що ростуть виключно на солончаках приморської смуги і на засолених ґрунтах всієї губернії. На характеристиці солончакової рослинності він зупиняється також при розгляді інших типів рослинності [23], [24].
Планові дослідження рослинного покриву на території України були розпочаті лише після 1917 року. Ці дослідження були, перш за все, пов'язані з вирішенням ряду важливих народногосподарських питань: гідробудівництвом, проведенням меліоративних, землевпорядних та лісовпорядних робіт, підвищенням продуктивності природних кормових угідь тощо. Під час проведення цих досліджень вивчалася і рослинність засолених ґрунтів. Найбільші площі, зайняті ґалофільною рослинністю на території України, як було вище вказано, знаходяться на
Loading...

 
 

Цікаве