WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → З історії агрономічної допомоги населенню - Реферат

З історії агрономічної допомоги населенню - Реферат

сільськогосподарських питань у повітах; ведення діловодства з сільськогосподарських та економічних заходів повітового земства; організація поточної сільськогосподарської статистики за допомогою персоналу, який знаходиться в його розпорядженні; складання зведених звітів про положення сільського господарства в повітах, діяльності агрономічного персоналу і характеру економічних заходів, які виконувалися за рахунок губернських і повітових земств.
При кожній агрономічній дільниці мали бути: бібліотека для агронома і селян, колекція насіння культурних рослин, бур'янів, пошкоджень рослин і шкідників, діапозитиви для сільськогосподарських читань, наочні посібники і колекція машин та механізмів для демонстрації і прокату.
Так, при розділі повітів на агрономічні дільниці враховувалися три головні моменти: площа дільниці; щільність населення; кількість господарств на дільницях. Окрім цього, на встановлення агрономічних дільниць впливали й інші фактори: історичні та економічні умови, характер розселення, попит населення на агрономічну допомогу, фінансове положення земств тощо.
При заміні попередньої повітової агрономічної організації дільничною земствам приходилося вирішувати питання про взаємини між повітовими та дільничними агрономами. Ці відносини складалися в трьох напрямах. Перший характеризується тим, що діяльність працюючих на місцях дільничних агрономів об'єднується в кожному повіті повітовим агрономом, який є посередником між дільничним агрономом і повітовою управою. Повітовий агроном завідував всією сільськогосподарською діяльністю в повіті, об'єднував і направляв діяльність дільничних агрономів, виконував обов'язки консультанта при повітовій управі з агрономічних питань, розробляв звіти, завідував агрономічним відділом повітової управи. Другий напрям відрізняється тим, що з введенням дільничної агрономії посада повітового агронома зберігається, але дільничні агрономи не підпорядковуються повітовому агроному. В своїй діяльності вони керувалися програмами та планами, розробленими повітовими і губернськими нарадами. На повітового агронома покладалася розробка різних питань агрономічної діяльності, зведення даних, отриманих на місцях, ведення спеціальних досліджень, складання загального звіту про діяльність агрономів. Для третього характерно, що посада повітового агронома скасовується. Дільничний агроном є самостійним у межах дільниці і відповідає лише перед повітовою управою. На агронома, дільниця якого прикріплена до повітового міста, покладалася консультативна діяльність та діловодство з сільськогосподарських та економічних питань, а також нагляд за сільськогосподарськими установами повітової управи.
Оскільки обов'язки, покладені на агронома, були досить об'ємними і виконувати їх було складно, виникла необхідність у створенні посади дільничного старости. Агрономічні старости були виконувачами доручень дільничних агрономів, під керівництвом яких вони працювали над виконанням планових заходів на даній дільниці. На них покладались обов'язки: організація під керівництвом і за вказівкою агронома показових заходів та нагляд за їхнім виконанням; видача з прокатних станцій машин та знарядь; завідування очисними обозами, пунктами парування тварин, якщо вони не відносилися до сільськогосподарських товариств; ведення інвентарних книг та звітів прокатних станцій, зерноочисних обозів, пунктів парування тварин; виконання доручень агронома.
Що стосується інструкторів з окремих галузей сільського господарства, то вони знаходилися в розпорядженні повітових агрономічних організацій і виконували програму з надання допомоги населенню в розвитку окремих галузей сільського господарства та заходів боротьби з шкідниками, виконували організаційний план агрономічної допомоги в даному повіті.
Для обслуговування окремих галузей землеробства в законі про місцеві органи передбачалося введення посад державних спеціалістів та інструкторів для надання безпосередньої допомоги на місцях. В їхні обов'язки входило: відвідування селянських господарств на прохання господарів для консультації на місцях; збір даних про стан окремих галузей сільського господарства; виконання державних програм з технічного покращення сільського господарства; розповсюдження інформації про досягнення в сільському господарстві; організація заходів боротьби з шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур.
Висновки:
Агрономічна служба у своїй діяльності сприяла сільським господарям у визначенні стану господарств та напрямів подальшого їхнього розвитку.
На основі наслідування традицій минулого представниками суспільної агрономії були створені універсальні прийоми агрономічної допомоги, які були доступні для всього населення.
Розвиток суспільних агрономічних організацій, співпраця спеціалістів сільського господарства з виробниками сільськогосподарської продукції, розвиток в країні сільськогосподарських дослідних установ дав поштовх для підйому сільського господарства взагалі.
Завдяки агрономічній допомозі населенню в країні не тільки вдалося підняти на високий рівень продуктивність всіх галузей сільського господарства, а й створити умови для поглиблення і підвищення результативності аграрних відносин взагалі.
На сучасному етапі розвитку України формування мережі сільськогосподарських дорадчих служб, що беруть свій початок з агрономічних, є пріоритетним напрямом державної аграрної політики. Це обумовлено кардинальними змінами в аграрному секторі України, що відбулися за останні роки. "Новостворені підприємства та селянські господарства в сучасних умовах зіткнулися з певними проблемами існування в ринковому середовищі. Вони потребують передових знань із аграрного менеджменту та маркетингу, передових технологій у сільському господарстві. І тому попит на ці послуги сприяв відродженню створення дорадчих осередків в Україні" [9].
Список літератури:
1. Агрономическая помощь в районах землеустройства за 1913 год / Департамент Земледелия. - Петроград, 1915. - 298 с.
2. Агрономическая помощь в России / Под ред. В.В. Морачевского. - Петроград: Изд-е Департамента земледелия, 1914. - 607 с.
3. Агрономический персонал, состоящий на правительственной, земской и общественной службе в Полтавской губернии. - Полтава, 1913. - 83 с.
4. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформ.-аналітич. Зб. Вип. 6 / За ред. П.Т. Саблука. - К.: ІАЕ УААН, 2003. - 764 с.
5. Вербин А.А. У истоков отечественной агрономии. - М.: Сов. наука, 1955. - 122 с.
6. Обзор агрономической помощи в районах землеустройства Таврийской губернии за 1913 год / Таврическая губерн. Землеустроител. Комис. - Симферополь, 1914. - 443 с.
7. Панченко П.П., Славов В.П., Шмарчук В.А. Аграрна історія України: Навч. посіб. для студ. і викл. с.-г. закл. освіти. - К.: Вид-во Центр "Просвіта", 1996. - 400 с.
8. Панченко П.П., Шмарчук В.А. Аграрна історія України. - К.: Тов. "Знання", КОО, 2000. - 342 с.
9. Становлення сільськогосподарських дорадчих служб в Україні / За ред. Р. Шмідта. - К., 2000. - С. 5. Зміст Видання
10. © Примак Олена Юріївна, 2006
11. © Вовченко Олена Вадимівна, 2006
Loading...

 
 

Цікаве