WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → З історії агрономічної допомоги населенню - Реферат

З історії агрономічної допомоги населенню - Реферат

Київській земській управі) для постачання земських складів і приватних осіб землеробським знаряддям, машинами, насінням, добривами.
Спільна діяльність земств різних губерній стала помітно виявлятися також в галузі сільськогосподарської дослідної справи. Так, наприклад, організувалися дослідні станції: Київська (за участю Київського, Полтавського та Волинського земств), Харківська (при участі Харківського, Воронезького, Курського та Полтавського земств, а також Харківського товариства сільського господарства) та ін. Подібна спільна діяльність земств сусідських губерній мала місце і при організації обласних сільськогосподарських виставок.
При всіх губернських управах були створені особливі колегіальні дорадчі сільськогосподарські органи. До складу таких органів при губернських земських управах входять місцеві агенти Департаменту Землеробства та особи, які вибираються губернськими місцевими зборами. Головним призначенням був попередній розгляд різних сільськогосподарських та економічних питань, які вирішувалися на губернських земських зборах.
Для загального керівництва агрономічної допомоги в кожній губернії при Губернській Землевпорядній комісії була створена Особлива Агрономічна Нарада. Сюди входив повний склад Губернської Земської Управи і Губернська Землевпорядна комісія, а також державні і земські агрономи. Ці наради збиралися при необхідності і проходили під головуванням начальника губернії або замісника, якого він призначав. Скликалися спеціалісти сільського господарства, навчальних закладів, а також спеціалісти, участь яких Голова наради вважав необхідним.
Окрім нарад загальноагрономічного характеру, збиралися наради зі спеціальних питань, які стосувалися окремих галузей агрономічної діяльності земств (дослідна справа, діяльність сільськогосподарських складів, заходи в галузі тваринництва). Одним із перших завдань таких нарад була розробка питань про встановлення взаємодії урядових та земських органів при наданні агрономічної допомоги населенню.
Крім того при багатьох повітових управах були затверджені дорадчі органи зі спеціальним призначенням, наприклад, зоотехнічна комісія, комісія з дослідної справи, комітет із питань селекції кукурудзи, комітет із питань льонарства та ін.
Для постійного і безпосереднього керівництва повітовими агрономами були введені посади губернських агрономів, які у 1912 році були затверджені при всіх губернських земських управах. В їхні обов'язки входило керівництво діяльністю повітових агрономів, для чого губернський агроном був зобов'язаний один раз на рік проводити інспекційні поїздки в повіти і брати участь у нарадах із сільськогосподарських питань. А повітові агрономи повинні були передавати звіт про свою діяльність губернським агрономам, які керували заходами, що мали загальногубернський характер. До обов'язків губернських агрономів входила розробка планів покращення сільського господарства губерній.
Губернським органам управління відповідають такі ж повітові органи. Вони мають аналогічну будову. Скликання повітових нарад має періодичний характер - один чи два рази на місяць. Завданнями повітових агрономічних нарад є узгодження керування діяльністю агрономічного повітового персоналу, попередня розробка економічних і сільськогосподарських питань для земських зборів. До складу дорадчих повітових сільськогосподарських органів входять: земська управа, земські збори, агрономічний персонал і представники з Головного Управління Землеустрою і Землеробства (інспектори сільського господарства і члени землевпорядних комісій). Безпосереднє узгодження роботи всіх повітових агрономічних кадрів досягалося при посередництві губернських агрономів.
Крім того, починає розширюватися мережа нижчих сільськогосподарських навчальних закладів, відкриття яких було значно спрощено виданням у 1883 р. "Нормального положення для установ нижчих сільськогосподарських шкіл". До 1881 року число нижчих сільськогосподарських закладів сягнуло 9, з них лише 3 було затверджено урядом, і вони утримувалися за рахунок казни. У 1894 р. чисельність таких навчальних закладів сягнуло 70, причому державних було 12, інші ж виникли з ініціативи приватних осіб, земств та сільськогосподарських товариств, але вже 51 з них утримувалася за допомогою казни. Середніх сільськогосподарських училищ, для яких ще у 1878 р. було видано загальне положення, до 1881 року існувало 7 [2]. Врешті решт, у галузі вищої сільськогосподарської освіти визначною подією стало відкриття у 1865 році Петрівської Землеробської та Лісової Академії. У 1887 р. Міністерство Державного Майна вперше починає розповсюджувати сільськогосподарські знання шкільним шляхом, починаючи з заснування сільськогосподарських курсів для народних учителів. У низці заходів з надання населенню агрономічної допомоги вперше було затверджено декілька посад місцевих спеціалістів сільського господарства. Урядом було дозволено організовувати загальні і міські з'їзди, метою яких було виявлення потреб місцевого сільського населення.
У 1894 році Міністерство Державного Майна трансформується в Міністерство Землеробства і Державного Майна, причому завідування усіма засобами агрономічної допомоги населенню зосереджується в Департаменті Землеробства. За перше десятиріччя свого існування Міністерство Землеробства приділяло велику увагу справі розповсюдження сільськогосподарської освіти. Кількість сільськогосподарських шкіл щорічно зростала. Уперше виникла необхідність у розповсюдженні сільськогосподарських знань позашкільним шляхом. У 1899 році були затверджені посади міських відомчих агентів - уповноважених з сільськогосподарської частини (у 1902 році перейменованих в інспекторів сільського господарства), а також створення персоналу спеціалістів з окремих галузей сільського господарства та інструкторів як при центральному управлінні, так і на місцях. У 1901 році було затверджено "Положення про дослідні установи", створені Міністерством Землеробства. Кількість сільськогосподарських дослідних установ різного типу з 31 у 1897 році піднялася до 57 у 1904 році [1]. Але за весь час існування Міністерства не відчувалося значного розширення агрономічної допомоги населенню. Головною причиною, яка не сприяла розвитку та необхідному розширенню діяльності міністерства, була обмеженість його матеріальними коштами.
У 1905 році Міністерство Землеробства та Державного Майна було трансформовано в Головне Управління Землеустрою та Землеробства. Перетворення всього відомства на перших порах майже не вплинуло на розміри агрономічної допомоги з боку уряду. Тільки з 1907-1908 років ця допомога помітно покращала при розширенні асигнувань на неї.
На перших порах свого існування органи місцевого управління - земства недостатньо уваги приділяли питанням сільського господарства. Але згодом суспільна агрономія всюди вземствах посіла гідне місце.
На п'ятнадцятому році існування земських установ (1879 р.) була започаткована земська агрономічна організація в одному з повітів. До 1883 року нараховувалося тільки 6 повітових земств, в яких були агрономи, через 10 років (1893 р.) - 9 губернських земств і 38 повітових, у 1904 році - 31 губернське земство і до 250 повітових [2]. У
Loading...

 
 

Цікаве