WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Життєвий перелом професора А. Сліпанського - Реферат

Життєвий перелом професора А. Сліпанського - Реферат

вырабатывалось чувство мести за своих отцов и боюсь, что они без надлежащей их обработки со стороны школы, партии и советской общественности могут быть заклятыми врагами советской власти…" [5].
Читаєш не без хвилювання ці слова, що йшли від щирого серця і постає питання, чи дійсно шкідлива була ця людина колишній державі, яка в пориві очищення перед смертю ще й прагнула не нашкодити батьківщині. Але слідчі на таку витонченість не звертали уваги...
Згідно зі звинуваченням, А. Сліпанському інкримінувалася активна участь у боротьбистській організації, що була "складовою частиною контрреволюційного націоналістичного блоку", до складу якого, за висновками слідчих, входили колишні члени українських партій есерів та соцдемократів, боротьбистів, укапистів. Йому пригадали, що, будучи в УКП(б), із дворушницькою метою він вступив до лав КП(б)У, підтримував зв'язки з О. Шумським, а після від'їзду останнього з України ніби-то приступив до нелегальної роботи з підготовки озброєного повстання в блоці з організацією на чолі з М. Грушевським. Нагадали, що на пості віце-президента ВУАСГН він нашкодив сільському господарству країни.
З документів кримінальної справи вбачається, що А. Сліпанський зовсім по-іншому ставився до політичних звинувачень. Так, взаємовідносини колишніх боротьбистів слідчими однозначно визнавалися ворожими, але А. Сліпанський їх рішуче спростовував. За його словами, він рідко зустрічався із О. Шумським, зовсім не був знайомим із П. Солодубом, після того як М. Полоз відбув до Москви, зовсім не бачився з ним, практично не зустрічався із А. Приходьком, заявляв про неправдиві свідчення проти нього М. Ялового тощо. А. Сліпанський визнавав свою відповідну фахову роль щодо становлення, практичної роботи та наукової ефективності ВУАСГН. За його словами, він відповідав "за два роки роботи" ВУАСГН. Характеризував членів президії, інформував про керівні і наукові кадри, про організацію наукової роботи і її результати, в тому числі стосовно шкідництва на сільськогосподарському фронті (вважається, що повідомлення вимагало слідство). Та слідчі наполягали на своїх доказах [6].
Арештований науковець розмірковував, що мабуть скоро дійде кінець свавіллю попереднього слідства, не сьогодні так завтра вихід прийде, в'язень вже готовий був до будь-якого рішення. Тяжко передбачати, про що були думки А. Сліпанського в ніч напередодні засідання судової трійки, що визначила подальшу його долю. Думається, що свідомість ученого складалася на волі з того, як він розумів радянський демократизм, та протестувала проти беззаконня, що творилося з ним, як ув'язненим. Йому не вірилося, що свавілля може творитися довго, і він волав про умови ув'язнених "ворогів народу" щодо неймовірної скупченості у камерах, відсутності свіжого повітря, нестачі денного світла, нормальної їжі, повноцінного лікування тощо. Наступила тривожна тюремна ніч чекання. Лежать покотом на підлозі його сусіди по камері: хто надривно хропе, хто стогне уві сні, хто лежить у забутті, а хто причаївся у важких думах. В їх числі, напевне, був і колишній учений Андрій Миколайович із роздумами про минулу й завтрашню долю.
Ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УРСР від 26 листопада 1933 року А. Сліпанському було визначене покарання у виправно-трудових таборах терміном на п'ять років. Так закінчилося для вченого-аграрія очікування правди. 11 травня 1934 року А. Сліпанській спецконвоєм був направлений для відбування покарання в м. Лодейне Поле під Ленінградом. Група виправно-трудових установ НКВС СРСР у цій місцевості іменувалася Свірлагом. По дорозі А. Сліпанському, мабуть, думалося: закінчилося знущання, яке творили люди, покликані радянською владою зберігати права й гідність людини. Він ще міг пригадати написи на фронтонах будинків царських судових установ: "Суд швидкий, правий і милосердний". Учений зазнав лише перший судовий постулат, зате визнав свавілля державної влади.
Перебігом 1937 року закінчувався термін покарання вченого, він перебував у тяжкому очікуванні, може, й готувався вийти на волю та продовжити наукові дослідження. Упевненості додавав висновок табірного начальства: "Меру социальной защиты отбывает в Соловецком лагере ГУГБ. За время пребывания в лагере компрометирующих материалов не имел". Кінець терміну з урахуванням робочих днів закінчувався 4 серпня 1937 року.
Проте в 30-х роках минулого століття суспільно-політичне життя СРСР підтверджувало відому тезу Сталіна про загострення класової боротьби в ході соціалістичного будівництва. Це положення органічно доповнювалося іншим - про наявність "повзучих націоналістичних ухилів" у радянських республіках. Нагадаємо, що за зв'язки з тими самими "ухилами" А. Сліпанський був репресований, перебував у виправно-трудових таборах, настирливо, хоча й марно, намагався спростувати покарання. З урахуванням обставин державного порядку тридцятих років, стає зрозумілим ухвала особливої наради при НКВС СРСР від 21 липня 1937 року: Сліпанському Андрію Миколайовичу "продовжити термін покарання на п'ять років таборів" [7].
Подальша доля героя публікації довгий час залишалася невідомою. Після тривалих пошуків тільки в 2005 році МВС України повідомило, що А. Сліпанський перебував у в'язниці в Магаданській області Росії. Занепад серцевої діяльності припинив життя колись відомого науковця А. Сліпанського. Сталася ця трагічна обставина 14 лютого 1942 року. Цвинтар с. Золотистий Ягоднинського району Магаданської області залишається останнім місцем, де можна згадати світлу пам'ять відомого вченого-аграрія Андрія Сліпанського [8].
Коли працівники відповідних органів в квітні 1942 року надсилали до Харкова свідоцтво про смерть А. Сліпанського, тривала Велика Вітчизняна війна. Радянські Південно-Західний і Південний фронти вели запеклі бої з німецькою армією "Юг" за оволодіння містом та програли бій. Харків звільнили лише в березні наступного року [9]. Тому не дивно, що дружина О.Сліпанська та сини А. Сліпанського (на час арешту батька Олександру було 13 років, а Геллі - 11), напевне, так і не взнали ні прозвернення батька від 15 липня 1933 року до них, ні про його обставини трагічної долі, а ні про смерть.
Наукові інтереси і теоретична спадщина ученого-аграрія А. Сліпанського, якому на час арешту не виповнилося і 37 років, сподіваємося будуть вивчатися. Академік О. Соколовський, даючи посвідчення 1956 року, зазначав їхню спільну роботу і писав, що "Андрій Миколайович володів великими здібностями". А професору Л. Клецкому перший віце-президент ВУАСГН запам'ятався як один із лідерів Українського об'єднання аграріїв-марксистів та працями, присвяченими актуальним проблемам економіки сільськогосподарського виробництва.
Розглянувши додатково матеріали кримінальної справи, Верховний Суд УРСР 10 лютого 1961 року відмінив усі ухвали стосовно А. Сліпанського як бездоказові [10].
Висновки. Ім'я одного з фундаторів Всеукраїнської Академії сільськогосподарських наук Андрія Миколайовича Сліпанського належить до числа тих українців та визначних наукових діячів, яких потрібно в першу чергу повертати нашій історичній пам'яті, нашій неупередженій суспільній свідомості.
Список літератури:
1. Справа А.М. Сліпанського. - Державний архів Харківської області. - Ф. ФР 6452. - Оп. 3. У 2 т.
2. ЦДАГО України. - Ф. 22. - Оп. 22-1. - Спр. 37. - Арк. 7-9.
3. Шаповал Ю.І. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії. - К.: Наук. думка, 1993.
4. Справа А.М.Сліпанського. - Державний архів Харківської області. - Ф. Р 6452. - Оп. 3. У 2 т.
5. Там само.
6. Там само.
7. Там само.
8. Повідомлення Інформаційного центру УВС Магаданської області МВС Росії від 5 жовтня 2005 року.
9. Военный энциклопедический словарь. - М.: Воен. Изд-во, 1983. - С. 792.
10. Справа А.М. Сліпанського. - Державний архів Харківської області. - Ф. ФР 6452. - Оп. 3. У 2 т. Зміст Видання
11. © Глазунов Геннадій Опанасович, 2006
Loading...

 
 

Цікаве