WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Життєвий перелом професора А. Сліпанського - Реферат

Життєвий перелом професора А. Сліпанського - Реферат


Реферат на тему:
Життєвий перелом професора А. Сліпанського
Заарештували сільськогосподарського вченого Андрія Сліпанського 2 червня 1933 року. Невдовзі ЦКК КП(б)У виключила А. Сліпанського з партії, звинувативши його в тому, що він був "класово-ворожим елементом, який проліз у партію із метою контрреволюційної, провокаторської роботи". У серпні 1933 року ЦКК КП(б)У знов повертається до питання "Про роботу Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук у справі підвищення врожайності". У постанові констатувалося щодо відсутності боротьби проти буржуазних поглядів в сільськогосподарських науках, наявність шкідництва, засмічення складу інститутів Академії класово ворожими, петлюрівськими, контрреволюційними елементами тощо. Відповідно до ухвали перший віце-президент ВУАСГН А. Сліпанській, як викритий контрреволюціонер, був виключений зі складу Академії. За два роки після утворення сільгоспакадемії близько 60 керівників інститутів, кафедр, відділів, професорів залишили посади за підозрою в політичному шкідництві чи як класово чужі елементи. Пізніше партійні вожді з'ясували, що керівник рангу А. Сліпанського мав наукових послідовників. Президія ЦКК КП(б)У 28 вересня 1933 року прийняла окрему постанову "Про справу колишніх працівників Академії сільськогосподарських наук ім. Леніна". У документі наголошувалося, що група членів партії, які працювали в Академії протягом ряду років під керівництвом А. Сліпанського (а в нього вже не було іншого прізвиська, як "контрреволюціонер-дворушник із партквитком у кишені") з метою боротьби із радвладою і підриву колгоспного ладу, займалася шкідницькою роботою. З тексту витікало, що шкідництво цієї групи полягало у розвалі й ліквідації ряду важливих дослідних станцій (називалися Харківська, Одеська, Красноградська, Маріупольська, Уманська), у впровадженні теорії повсюдної мілкої оранки, у знищенні продукції випробуваного високосортного насіння тощо. Робився висновок, що такі дії відповідали основним цілям куркульських контрреволюційних елементів, реставрації капіталізму, перетворенню України, не менше, як у "колонію імперіалістичних держав". У постанові стверджувалося, що вказана група відповідальних працівників сільгоспакадемії під керівництвом А. Сліпанського розсаджувала на відповідальні пости своїх прихильників - петлюрівських, махновських та інших контрреволюційних елементів. На підставі цього звинувачення з партії були виключені колеги нашого вченого - Е. Вензель, Т. Білаш, І. Боднар, Д. Сенько, Я. Харченко, які напередодні ще були членами Президії ВУАСГН [1].
Сталінський намісник П. Постишев не мав сумнівів, що ВУАСГН (зауважимо, наукова установа! - Авт.) також була винною у природному недороді. У листопаді 1933 року він відзначав, що Президія академії була оновлена на 80-90 відсотків. Та порушена доля вченого-аграрія А. Сліпанського довгий час не давала спокою П. Постишеву. А може, ця обставина давала останньому можливість доповідати про певні досягнення щодо сталінських настанов. Через деякий час (січень 1936 року) на Пленумі ЦК КП(б)У секретар ЦК П. Постишев, характеризуючи період 1930-1932 років, заявляв, що, з його точки зору, партія вирішувала на той час найскладніше завдання соціалістичного будівництва, тобто переробку дрібного селянського господарства на соціалістичний лад, розв'язувала завдання суцільної колективізації бідняцько-селянських господарств та ліквідації на цій базі куркульства як класу. Далі секретар ЦК, переходячи до націоналістичного блоку проблем республіки, оголошував про існування, за його словами, надзвичайно розгалуженої боротьбистської організації на чолі із такими відомими особами, як М. Полоз, А. Сліпанській, П. Солодуб, М. Яловий та інші. Вони, стверджував партійний секретар, розвернули велику шкідницьку роботу в Наркомземі і в усій системі земельних органів. Він знайшов потрібним порівняти, що в той період у Наркомземі було шкідницьких елементів, мабуть, не менше, ніж у Наркомпросі України. Особливо П. Постишев підкреслював, що в системі землеробства орудував ряд шкідницьких організацій, серед яких значним було число боротьбистів під головуванням А. Сліпанського. Доповідач, зокрема, послався на свідоцтво одного з науковців (як показав час, вимушене й підправлене слідчим. - Авт.) про те, що, скориставшись довір'ям керівництва Наркомзему, група на чолі з А. Сліпанським зробилася монопольною й безконтрольною на теоретичному фронті сільського господарства і перейшла (три роки потому! - Авт.) "до захоплення постів в апараті міністерства" ... [3].
...Похмурі передчуття охоплювали А. Сліпанського з перших днів перебування у в'язниці: спілкування з в'язнями, які вже втратили права та ще берегли надію, вальяжна поведінка усякчас правих слідчих тощо. А. Сліпанський, мабуть, прагнув тримати себе в руках, тому відносився досить спокійно до арешту, вважаючи цей факт непорозумінням, яке неодмінно з'ясується, за його думкою, при ретельній перевірці слідством. Тому на третій день після взяття під варту він направив колегії ДПУ УСРР заяву, за змістом якої також можна судити про наукові пошуки вченого. Збережемо орфографію заяви і читаємо наступне: "Последние несколько лет я работал над вопросами районирования производительных сил Украины и над вопросами районирования полезных ископаемых (металлов, угля, нефти). Работа эта привела меня к формулировке такой теории, что полезные ископаемые расположены радиальным кольцом от центральной оси главного горного кряжа. Проверяя эту теорию на Карпатском кряже, я пришел к выводу, что здесь имеется несколько радиальных колец, и что наш Донбасс и Кривой Рог находятся в серединном кольце. На основании своей теории я смею утверждать, что на Украине существует еще одна угольно-металлургическая база… Кроме того, на северо-востоке от Донбасса должна находиться еще третья угольно-металлургическая база. Для нахождения точно точек этих баз мне не хватает еще знаний по геологии и физике. Я уже начал было заниматься этими науками, чтобы закончить свои открытия…". Учений ще не усвідомив значущості всенародної трагедії, яку зазнавали українці, хоча сам уже став безпосереднім її учасником - його репресувала державна машина. Через непорозуміння А. Сліпанський наївно просив держполітуправління дозволити йому "...заниматься по физике и геологии, чтобы закончить свои работы и передать в пользование Советскому Союзу" [4].
Кожний, хто не переніс упереджених допитів, приголомшуючих очних ставок, признань друзів і колег після арешту, які катівською технікою передбачали приведення "ворога народу" у стан безнадійного відчаю, той навряд чи зрозуміє істинних страждань жертв застінків НКВС. Доведений багатодобовим фізичним і моральним катуванням до стану повної неймовірності, нещасний здатний був на самообмову, лише б покінчити зі своїм оббреханим енкаведешниками життям. Нав'язувалася думка: може, накласти на себе руки, щоб не дати недолюдкам насолодитися витонченими знущаннями над беззахисною жертвою.
На цій підставі природним виявилося зверненнянедавнього вченого А. Сліпанського до керівництва ДПУ УРСР. Мовою оригіналу в заяві повідомлялося про наступне. "Я утратил партию, семью, научную работу, так стоит ли после этого жить и постепенно сходить с ума? Нет, не стоит! Поэтому я решил твердо какими угодно средствами добиться своей смерти… Подводя свои жизненные итоги, мне хотелось еще раз остановиться на своей виновности перед партией и Советской властью. Мертвым, говорят, не стыдно говорить правду и я ее хочу сказать. Для чего я это хочу сделать? Не для того, конечно, чтобы ГПУ И ЦК партии убедились, что я не контрреволюционер. Сам факт моего ареста говорит за то, что для ГПУ и для партии, я уже осужден навсегда званием контрреволюционер. Пишу я для того, чтобы мои два сына как-нибудь и когда-нибудь узнали, кто был их отец, как он умер, и избрали правильный путь в своей жизни. Я знаю целый ряд случаев, когда дети осужденных ГПУ болезненно реагировали на такой факт, у них
Loading...

 
 

Цікаве