WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Директивно-економічні, організаційні чинники в ланцюзі змін господарювання в українському селі (друга половина ХХ — початок ХХІ ст.) - Реферат

Директивно-економічні, організаційні чинники в ланцюзі змін господарювання в українському селі (друга половина ХХ — початок ХХІ ст.) - Реферат

ремонтників машин, тракторів, комбайнів, автомобілів, різного роду механізмів та інших складних знарядь праці в якості слюсарів, ковалів та інших масових професій.
Всі ці організаційні форми економіко-господарської діяльності організуються на основі певних дозволів компетентних державних структур з урахуванням діючого законодавства, спираючись на нього. Всі діючі форми реєструвались у відповідних юридичних інстанціях, мали свої спеціально розроблені положення, статути тощо. Мали спеціально виготовлені у спецпідприємствах печатки, штампи, а також бланки, рахунки в банках, юридичні адреси, користувалися телефонним зв'язком. З іншими спорідненими підприємствами, заготівельно-реалізаційними господарськими структурами тощо діяли в своїх зв'язках на основі договорів, угод, іншого роду складених документів, що мають відповідну гарантованість із точки зору їх юрисдикції. Про наслідки своєї економіко-організаторської діяльності вони інформували в різних засобах масової інформації, зокрема в місцевій пресі, по радіо, вряди-годи про це велася мова на державному телебаченні під рубрикою "Сільський час", що організовувалася щотижнево.
Функціональні положення про діяльність різних організаційно-господарських форм на селі, базуючись на юридичних, законодавчих основах у часовому просторі функціонування, вдосконалювались, доповнювалися передусім у зв'язку зі змінами, що вносились у законодавство, постанови органів влади. Так, відповідно до існуючого статусу, наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, розділений на частини, тобто паї. Кожний член несе відповідальність за результати господарської діяльності своєю частиною власності майна чи землі, яке вносить у фонд Товариства [14].
Що стосується статусу товариства з додатковою відповідальністю, то воно створюється шляхом внесення власниками своїх часток, тобто паїв до його статутного фонду. Засновники, тобто учасники, несуть додаткову відповідальність за наслідки його практичної економіко-господарської діяльності. У випадку банкрутства кожен без винятку учасник Товариства має сплачувати борг своїм власним майном: будинком, автомобілем, мотоциклом тощо у кратному розмірі до реального внеску кожного учасника. Вся ж інша практична діяльність товариства є тотожною ТОВу.
Що стосується кооперативної агрофірми, то вона є виробничо-господарським комплексом, що здійснює виробничу діяльність на основі спеціалізації, концентрації й інтеграції виробництва, переробки, зберігання і торгівлі сільськогосподарською та переробною продукцією в єдиному технологічному процесі. В агрофірму об'єднувалися як самостійні підприємства, так і її внутрігосподарські формування, практична діяльність яких здійснюється на орендній, кооперативній та господарсько-розрахунковій основі [11].
Динаміка розвитку і розширення кількості різних господарсько-економічних форм не була, звичайно, однаковою. Тим більше, що деякі з них об'єднували низові ланки, в той час як інші здійснювали консолідуючу роль, значення їх саме в цьому й полягало. Найбільш значне поширення набула фермерська форма господарювання, що фактично з'явилася в Україні на початку останнього десятиріччя ХХ століття. Із тих пір до першої половини першого десятиліття ХХІ століття їхня кількість у незалежній державі зросла до близько 40 тисяч [15].
У той же час справедливо буде відзначити, що фермерський рух інтенсивністю не відзначався. Його стримувала нестимулююча податкова політика з боку держави, високими були відсотки банківських кредитів, зарубіжні інвестиції не ощедрювали. Придбати трактор, тим більше комбайн фермер можливості не мав (дорогі), тому доводилося їм в цих питаннях кооперуватися з іншими фермерами. Таке ж становище мало місце з придбанням вантажних автомобілів, складних сівалок в 2004- 2005 рр. Мали місце проблеми з пальним для села, що спричинило необхідність втручання в справу цін на пальне навіть Кабінету Міністрів України. Декілька разів у червні 2005 року ініційоване Прем'єр-Міністром Ю.Тимошенко це питання розглядалося в Кабміні, у тому числі на його засіданні, що тимчасово дало позитивні результати - вдалося домогтися стримання росту цін на пальне, особливо солярку, на якій працювали трактори та комбайни.
Отже, реформаторство в землекористуванні, формах аграрних відносин має свої витоки, безперечно, в Столипінській реформі, що здійснювалася в Росії, до складу якої того часу відносилася й Україна. Зауважимо, що вказана реформа здійснювалася більш ніж на 60 років пізніше, ніж у країна з Заходу. Розглядаючи ці процеси в контексті історизму, з часів виникнення і здійснення агрореформи, відзначимо, що цей процес перебував у спонтанному моделізмі. Найбільше пожвавлення він мав у добу найнестримнішого агротрансформатора М. Хрущова: в його добу, за підрахунками науковців відбулося понад 20 різного роду великих і малих реформаторських змін в галузі сільського господарства [16]. Немало їх в Україні відбулося і в роки незалежності. У цьому полягає путівець діалектики невпинності змін і перебудов в сфері аграрних відносин, що тягнуться до систематичного вдосконалення та раціонального його реформаторства,неухильного найбільш повного оволодіння ключами раціоналізму в розвитку українського села.
Список літератури:
1. Зведені дані про виробничий потенціал агропромислового комплексу. - Поточний архів Мінагропрому України, груд. 1997-січ. 1998 рр. - Арк. 1-4.
2. Зв'язки України з іншими регіонами колишнього Союзу РСР. -Поточний архів Мінагопрому України. 1997. - Арк. 2-3.
3. Довідка про сівозміни на полях України. Поточний архів Мінекономіки України. 1996 р. - Арк. 5-9.
4. Нариси господарювання на селі Львівщини в повоєнні роки. - Особистий архів журналіста П.П. Панченка. 2004. - Арк. 17-23.
5. Джос Ф.Х. Правове забезпечення реформ у агропромисловому комплексі України // Соціально-економічні проблеми реформ у агропромисловому комплексі України / 1991-1998 роки. - К., 1998. - С. 9-18.
6. Живора С.М. Нові законодавчі акти з проблем земельної реформи // Соціально-економічні проблеми реформ у агропромисловому комплексі України. 1991-1998 роки. - К., 1998. - С. 100-111.
7. Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 31; Те ж джерело. - 1990. - № 45; 1991, № 20; Урядовий кур'єр. - 2003. - 18 лип.; Те ж джерело. - 11 черв., 28 серп., 6 серп., 5 листоп.; Агробізнес. - № 8-9. - С. 4-5; Агрокомпас. - № 8-9. - С. 36-42.
8. Декларація про державний суверенітет України. - К., 1991. - С. 5-6.
9. Конституція України. - К., 1996. - С. 6-7; 66-67.
10. Зведені дані землекористування в Україні. - Поточний архів Мінсільгоспу. 2005 р. - Арк. 1-2.
11. Безгоспні поля // Сільські вісті. - 2005. - 12 серп.
12. Проект Закону Верховної Ради про земельні відносини та ринок землі. - Поточний архів секретаріату Верховної Ради. 2005 р. - Арк. 2-3.
13. Панченко П.П. Доповідь про політику фашистських окупантів в роки Великої вітчизняної війни. (Наук. конф., присвяч. 60-ти річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні). - Поточний архів наукової частини Будинку офіцерів. 2005 р. - Арк. 7-8.
14. Соціально-економічні проблеми реформ у агропромисловому комплексі України. - С. 41-48.
15. Показники стану фермерського руху в Україні. Довідка. 2005 р. - Поточний архів Селянської спілки України. - Арк. 2-3.
16. Панченко П.П. Доповідь про особливі реформаторства в сфері сільського господарства на всеукраїнській науковій конференції в Черкаському педуніверситеті в 2003 р. Наукова частина. - С. 7-11. Зміст Видання
17. © Панченко Петро Пантелеймонович, 2006
Loading...

 
 

Цікаве