WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Директивно-економічні, організаційні чинники в ланцюзі змін господарювання в українському селі (друга половина ХХ — початок ХХІ ст.) - Реферат

Директивно-економічні, організаційні чинники в ланцюзі змін господарювання в українському селі (друга половина ХХ — початок ХХІ ст.) - Реферат

обов'язкових поставках. Дані обставини позбавляли колгоспи та радгоспи можливості розпорядитися виробленою сільськогосподарською продукцією в своїх економічних інтересах. Різко обмежувалися можливості сільськогосподарських підприємств в економічній власновигідності, в урахуванні системи традицій в справі господарювання на селі, науково обґрунтованого запровадження доцільних найраціональніших сівозмін. Між тим, нерідко зазвичай у господарствах Вінницької, Хмельницької, Полтавської, Львівської та інших областей складалося такого роду ненормальне становище, коли державні завдання, скажімо, посіви цукрового буряка, були настільки масштабними, що не втискалися у польові сівозміни, в силу чого з року в рік доводилося на значних площах сіяти буряк по буряку тощо. Дані обставини неминуче руйнували застосування науково обґрунтованих сівозмін, рекомендований наукою порядок раціонального чергування культур на полях, застосування також парів, послідовності посіву і вирощення зернових та технічних культур, забезпечення раціонального господарювання, економічно найдоцільнішого використання наявних земельних ресурсів, як основоположного чинника аграрних відносин.
Між тим подібне відбувалося не тільки з такою культурою, як цукровий буряк, а й з посівами кок-сагизу, що як багаторічна технічна культура вирощувався на великих площах в якості сировини для виробництва гуми після війни в другій половині 40-х років [3] замість природного каучуку, який державі доводилося до того закуповувати на світовому ринку за золото чи базову для ринку валюту - долари. І коли з верхів поступило категоричне розпорядження негайно припинити вирощення в польових сівозмінах кок-сагизу, а держава відмовилася заготовляти його, корені кок-сагизу вмить виявилися непотрібними, бо вченими було запропоновано більш простий, доцільний, економічний спосіб виробництва каучуку, як штучного матеріалу, із спирту. І ось підняті плугами з ґрунту корені кок-сагизу, стягнуті у великі довгі бурти на перших порах викликали у трудівників полів гіркий сум через марно витрачену велику працю. Та творчий розум і дерзаючий пошук вчителів хімії сільських шкіл вніс у свідомість трудівників коксагизових полів міркування, що корені вказаної культури придатні для перегонки їх на добротної якості, навіть високоградусний самогон. Трудівники села, незважаючи на серйозні застереження з боку працівників міліції, не допустили пропажі такої цінної самогоносировини, що деякий час муляла людське око в згорнутих, видовжених буртах на просторах полів. Це було загальним явищем для матеріального сільськогосподарського виробництва тих господарств України, де культивувався не знаний раніше селянами України кок-сагиз, він же був згідно з вимогами директивних ланок всюди культивуючою технічною культурою. Вона на полях України давала досить-таки схвальні врожаї, хоча й була за своєю природою новим, не знаним раніше польовим явищем.
По дорозі на Борщовичі за м. Новий Яричів, діючого у той час Новояричівського району на Львівщині на масних, угноєних землях місцевого колективного господарства Бурти кок-сагизу тяглися обабіч путівця через все велике, найкращої землі, поле. Ті бурти лежали певний час і муляли око всім начальникам і неначальникам, які рухалися різними транспортними засобами до одного з кращих по якості земель господарств в районі. Керівнику господарства прикро дорікали на неоперативність боротьби з вказаними буртами один за одним усі уповноважені районних інстанцій, які постійно на певний час направлялися буквально по всіх справах господарювання: збиранню зернових та інших культур, підняттю зябу, посіву озимих, парувальній кампанії ВРХ, стрижці овець, виконанню завдань по заготівлі яєць і таке інше. Голова господарства турботливо поділився на вечірньому засіданні правління: вже не знаю, що й робити з тим в буртах кок-сагизом, можливо нехай би люди забрали на паливо.
Та тільки ці чутки сягнули вух мешканців села, як протягом однієї доби справа боротьби з тими буртами була розв'язана. Люди вже знали про можливе прикладно-перегонне застосування кок-сагизу, що й послужило імпульсом до ліквідації буртів буквально протягом лише однієї трудової доби [4].
Слід відзначити, що основні параметри аграрної політики вищих політичних та державних ланок постійно оновлювалися новими і новими документами, ідеями, і не можна не сказати, що ці документи все ж таки продумувалися, але більшою мірою формувалися на випередження, і вадою ставало те, що в них домінувала теоретична політична фабула, а не практична основа неодмінної матеріалізації розроблених накреслень. Серйозним прорахунком ставало те, що Радянський Союз у справі аграрних відносин, так би мовити, варився у власному соку, насправді існував за залізною завісою, не враховувався світовий досвід, він ігнорувався, що всього-на-всього суперечило діалектиці надбань в справі аграрного поступу світової цивілізації, передових сягань її в справі, зокрема, тваринництва, овочівництва, садівництва, птахівництва, прикореневого забезпечення фруктових дерев системою прикореневого, капельного зрошення і тощо.
Однак найбільш синтезованим і водночас дієвогенеративним документом стала Продовольча програма. У розвиток основних положень програми приймається цілий ряд документів у справі економіки аграрного виробництва, механізації трудомістких процесів, поліпшення селекції зернових, технічних та інших культур, піднесення тваринницької галузі, механізації трудомістких процесів, підготовки та забезпечення сільського господарства кадрами спеціалістів, механізаторів, поліпшення сільгоспмашинобудування, меліорації та осушення перезволожених природними водопересиченостями земель [5] тощо. У той же час всі ці винятково раціональні і потрібні накреслення, зрештою, як і інші документи, більшою мірою тяжіли політичною спрямованістю та мали надто загальний характер і в силу даних обставин повною мірою не виконувалися. Тому зазвичай чимало важливих теоретичних положень кочували з постанови в постанову, повторювалися, і іноді дублювалися документами політінстанцій та державних органів і в життя не втілювалися, бо фактично накреслення положень у документах і їх матеріалізація фактично здійснювали поступ наче різними дорогами.
В умовах незалежності проблеми аграрної політики вищих інституцій держави визначились окремою специфікою, вони постали перед суспільством в більш опредметненій яві зурахуванням історичного поступу України . Вона (аграрна політика) генерована в якісно новій постановці проблем: прийнято Земельний кодекс, закон з проблеми трансформацій у природі земельної власності, вдосконалення господарювання на селі, інвестування сільського господарства з боку держави та інших джерел, вдосконалення сільської інфраструктури, соціальних питань українського села [6] тощо. Винятково важливе значення мають Закони "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України" (жовтень 1990 р.), "Про землеустрій" (травень 2003 р.), "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)"(червень 2003 р.), "Про фермерське господарство"(19 червня 2003 р.), "Про внесення змін до Порядку виділення в натурі (на місцевості) Земельних часток (паїв)" (червень 2003 р.), "Про внесення змін до Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення" (червень 2003 р. - постанова Кабміну), "Про напрямки використання коштів державного бюджету на здійснення заходів з подолання наслідків стихійного лиха в сільському господарстві та розвитку аграрного ринку"
Loading...

 
 

Цікаве