WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Діяльність професора С.В. Шевченка в контексті розвитку лісівничої науки (1920-1990 рр.) - Реферат

Діяльність професора С.В. Шевченка в контексті розвитку лісівничої науки (1920-1990 рр.) - Реферат


Крім того, Шевченко С.В. досліджував голландську хворобу в'язових (Ophiostoma Ulmi (Buism.) Nannf.), яка викликає масові епіфітотії в насадженнях береста, в'яза та ільма гірського при сприянні посушливих погодних умов та недостатньої боротьби з шкідниками - переносниками даного захворювання.
Шевченко С.В. досліджував розвиток епіфітотій в соснових насадженнях, які викликаються такими збудниками хвороб, як шютте звичайне (Lophodermium pinastri Chev.), сосновий вертун (Melampsora pinitorqua Rostr.) та рак-сірянка сосни (Cronartium flaccidum (Aib. et Schw/) Wint.). Вони виникають в молодих насадженнях, створених насінням або сіянцями, привезеними з рівнинних регіонів і висадженими у відносно багатих ґрунтових умовах. Розвитку масових захворювань у таких насадженнях сприяє м'який вологий клімат Карпатських лісів. У цих умовах молоді культури відзначаються швидким ростом, але мають викривлені крони і часто пошкоджуються гнилями та сніголомами.
У культурах тополі Шевченко С.В. вивчав такі захворювання: іржа листків (Melampsora populina Kleb.) та всихання гілок (Cytospora chrysosperma (Pers.) Fr. Dothichiza populea Sacc. et Br.). Масовому ураженню листків тополі іржею сприяло використання ослаблених та схильних до хвороб видів роду тополь, а також недостатня кількість профілактичних заходів. Інтенсивному ж всиханню гілок та стовбурів сприяло створення культур тополі на сухих, бідних або заболочених ґрунтах ослабленими, схильними до захворювання живцями. Ці хвороби завдають великої шкоди насадженням, тому що іржа знижує приріст дерев, сприяє кущінню, уповільнює процес одерев'яніння пагонів, що сприяє ураженню цитоспорозом, який призводить до всихання гілок та стовбурів.
Результати досліджень в культурах тополі він виклав у двох монографіях: "Тополя" (1957 р.) і "Тополя та її культура в західних областях УРСР" (1962 р.), а також великій кількості статей: "Выращивание осокоря для фанерного производства" (1961 р.), "Важнейшие болезни тополей и меры их предупреждения" (1962 р.) та ін.
У плані наукових досліджень Шевченка С.В. було некрозне всихання бука (Nummularia bulliardi Tull.). Ця хвороба спостерігалася на узліссях, південних схилах і на зріджених різними видами рубок ділянках. Поширенню її сприяли посушлива погода, несвоєчасність проведення поступових рубок, надмірне зрідження насаджень у стиглому віці та слабка інтенсивність рубок догляду у молодих насадженнях.
Як показали дослідження Шевченка С.В., найбільшої шкоди карпатським лісам завдають кореневі гнилі, які призводять до загибелі значних ділянок середньовікових та стиглих насаджень. Серед них найшкідливішими є опеньок осінній (Armillariella mellea (Vahl.) Quel.) та коренева губка (Fomitopsis annosa (Fr.) Quel.). Опеньок паразитує на ослаблених молодих екземплярах хвойних порід, але може уражати і середньовікові насадження з пониженою стійкістю. Шкідливість його посилюється ще й тим, що на ослаблених деревах оселяється маса шкідників, в основному короїдів, які прискорюють відмирання, через що виникають куртини і проходить зрідження насаджень та їх розладнання. Коренева губка розповсюджується у ялинових і ялицевих лісах та призводить до утворення гнилей на пні на відсталих та уражених екземплярах, що в свою чергу призводить до заселення дерев шкідниками, збільшення вітровальності, відмирання дерев, та через виникнення стовбурових гнилей зменшує вихід ділової деревини.
У 1975 р. Сергій Васильович захистив докторську дисертацію з фітопатології на тему "Грибні епіфітотії в хвойних лісах заходу Української РСР", а 1978 р. отримав учене звання професора.
Проведені Шевченком С.В. дослідження дозволили йому зробити науково обґрунтовані висновки і розробити практичні рекомендації. Для зменшення виникнення епіфітотій він рекомендував приділяти більше уваги прогнозуванню виникнення вогнищ захворювань і проведенню заходів боротьби з ними в районах найбільшого розповсюдження. До цих заходів він відносив лісозахисні і лісогосподарські, які спрямовані на підвищення біологічної стійкості лісів.
Маючи широкий світогляд, Серій Васильович проводив наукові дослідження одночасно в кількох найважливіших областях лісівничої науки. Він теоретично обґрунтував реконструкцію малоцінних лісостанів, вивчав смерекові і ялицеві діброви Прикарпаття, типи лісу Ґорґан (Карпати), виявляв закономірності у лісовідновних процесах в ялицевих дібровах Прикарпаття. Велика кількість його наукових праць присвячена питанням охорони природи і раціональному використанню природних ресурсів. Свої наукові дослідження проводив у горах Криму, Кавказу, Тянь-Шаню, Хибинах; досліджував ліси Молдови та Білорусії. Найбільш відомими є його роботи з реконструкції лісостанів, а також монографія "Культуры тополей в западных областях УССР". Його підручник "Лісова фітопатологія" і навчальний посібник "Хвороби лісових насаджень УРСР" видано українською та російською мовами. Професор Шевченко С.В. плідно співпрацював з доктором біологічних наук Цилюриком А.В. Наслідком цієї співпраці стали посібник "Лесная фитопатология. Практикум" (1983 р.), підручник "Лесная фитопатология" (1986 р.), за який Шевченку С.В. та Цилюрику А.В. присуджено Державну премію Української РСР в галузі науки і техніки за 1988 р., та навчальний посібник "Грибы лесных биоценозов" (1989 р.).
Спрямування наукових досліджень Шевченка С.В. позитивно вплинуло на розвиток лісознавства. [8].
Висновки. Усе своє життя Шевченко С.В. присвятив науковій роботі, яка була направлена на збереження і примноження лісових багатств Карпат. Сергій Васильович був високо ерудованим викладачем, який володів високою педагогічною та професіональною майстерністю, принциповою вимогливістю до студентів та співробітників, і насамперед до себе. Мав енциклопедичні знання в області фітопатології, лісівництва, дендрології, лісової типології тощо. Завдяки цим якостям Сергій Васильович Шевченко здобув глибоку повагу з боку викладацького колективу і студентів інституту. Безмежно закоханий у природу, він прищеплював любов до лісу й своїм учням - студентам і аспірантам, залучаючи їх до активної роботи у гуртках, наукових експедиціях, туристичних походах, конкурсах, олімпіадах і конференціях, які користувалися у студентів особливою популярністю і повагою.
Список літератури:
1. Генсірук С.А., Нижник М.С. Географія лісових ресурсів України / За ред. С.А. Генсірука. - Львів: Світ, 1995. - С. 43-44.
2. Генсірук С.А., Фурдичко О.І., Бондар В.С. Історія лісівництва в Україні / За ред. С.А. Генсірука. - Львів: Світ, 1995. - С. 168.
3. Генсірук С.А., Фурдичко О.І., Бондар В.С. Історія лісівництва в Україні / За ред. С.А. Генсірука. - Львів: Світ, 1995. - С. 303.
4. Генсірук С.А., Нижник М.С. Географія лісових ресурсів України / За ред. С.А. Генсірука. - Львів: Світ, 1995. - С. 61.
5. Генсірук С.А., Фурдичко О.І., Бондар В.С. Історія лісівництва в Україні / За ред. С.А. Генсірука. - Львів: Світ, 1995. - С. 385.
6. Генсірук С.А., Нижник М.С. Географія лісових ресурсів України / За ред. С.А. Генсірука. - Львів: Світ, 1995. - С. 43.
7. Генсірук С.А. Ліси України / АН України. РПС України. МО України, Львів. лісотехн. ін-т; Відп. ред. П.С. Погребняк, В.І. Чопик. - К.: Наук. думка, 1992. - С. 56.
8. Генсірук С.А., Нижник М.С. Географія лісових ресурсів України / За ред. С.А. Генсірука. - Львів: Світ, 1995. - С. 62. Зміст Видання
9. © Решетник Оксана Петрівна, 2006
Loading...

 
 

Цікаве