WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Діяльність професора С.В. Шевченка в контексті розвитку лісівничої науки (1920-1990 рр.) - Реферат

Діяльність професора С.В. Шевченка в контексті розвитку лісівничої науки (1920-1990 рр.) - Реферат


Реферат на тему:
Діяльність професора С.В. Шевченка в контексті розвитку лісівничої науки (1920-1990 рр.)
Ліси здавна були невід'ємною частиною не тільки природи, а й історії, культури та побуту українського народу. Протягом усієї історії люди залежали від природи, зокрема лісу, і, розуміючи це, намагалися вести раціональне господарювання, оберігати блага надані їм природою. Людина відчувала себе частинкою природи і узгоджувала свої дії і господарську діяльність з природним календарем. За величезною кількістю прикмет вона вміла прогнозувати погоду і майбутній урожай. Низький рівень культурного і господарського розвитку суспільства породжував у людей окремі хибні уявлення про те, що їх оточувало. Пращури щиро вірили, що природа жива і нею керують різні боги, як добрі, так і погані, а жертвами та молитвами їх можна вмилостивити. Наші предки мали священних тварин і рослини, окремі священні дерева, гори, джерела. З історичних джерел відомо, що на території, де нині розміщується Києво-Печерська лавра, був багатовіковий священний гай. Отже, першоджерелом охорони лісів було їх обожнювання та релігійні уявлення.
Обожнюючи ліси, пращури намагалися не завдавати їм шкоди. Так було не лише в період природо- та ідолопоклонства, коли пращури вірили в багатьох богів, а й у перші століття після прийняття християнства. Із уведенням християнства обожнювання природи поступово змінилося вірою в єдиного бога - творця всього сущого на землі і навколо неї. Проте ще багато століть населення України зберігало віру в магічні сили природи.
На сьогоднішньому етапі вивчення історії лісів України є найкращим засобом виправити помилки, які були допущені в минулому. Часто доводиться чути, що ліси завжди були, є і будуть. З історичних джерел відомо, що раніше територія України була більш лісистою, але через бездумне, споживацьке відношення ми втратили величезні лісові масиви, багато які вже неможливо відновити. За останні 500 років лісів в Україні стало втричі менше. Якщо в першому тисячолітті на території України площа лісів становила близько 27 млн. га, то в наш час - лише 8,6 млн. га. Надмірна експлуатація лісових ресурсів України, особливо у повоєнний період, призвела до значного їх виснаження, різко погіршився загальний стан лісів, їх вікова структура, повнота, стабільність лісових екосистем та продуктивність.
Зараз людство усвідомило, що природа стоїть на межі глобальних змін через нищівне відношення до неї. Зупинити ж це і відвернути можна лише спільними зусиллями, розуміючи, що природа - це наш дім, а ліси - живі легені планети. Тому потрібно, звернувшись до історії і пригадавши ставлення наших предків до лісів, перестати лише брати від природи її блага, а навчитися віддячувати, не перетворюючи нашу землю на пустелю, відновлювати її красу. Через споживацьке ставлення безслідно зникають численні види рослин і тварин, великі, середні і малі річки забруднюються продуктами ерозії та відходами виробництва, міліють і висихають.
Отже, вивчаючи досвід минулого, потрібно проводити заходи по збереженню і відновленню природного середовища, і насамперед заліснювати низькопродуктивні землі, не придатні для сільського господарства, захищати та оберігати зникаючі види тварин і рослин, проводити комплекс заходів, спрямованих на зменшення вітрової і водної ерозії шляхом створення системи захисних насаджень на полях і по берегах річок, своєчасно і якісно проводити лісовідновні заходи і рубки догляду в лісах державного лісового фонду, формувати лісостани оптимального породного складу і повноти, використовуючи селекційно-генетичний матеріал, проводити реконструкцію малоцінних деревостанів.
Народився він у Маньчжурії 27 лютого 1920 р. в родині лісового бракера [4]. Середню школу закінчив у 1932 р. у м. Кременці. Пізніше навчався на лісовому відділенні середньої агрономічної школи в с. Білокриниці (поблизу Кременця). З 1941 р. працював на посаді помічника лісничого Вишневецького лісництва Кременецького лісгоспу. У 1942-43 рр. перейшов у Почаївське лісництво на посаду лісничого, а в 1944 р. став надлісничим Перемишлянської лісової школи Любачівського району [5].
Свою наукову діяльність Сергій Васильович розпочав ще навчаючись у Львівському лісотехнічному інституті, де виступав з доповідями на конференціях. З 1947 р. працював старшим лаборантом у лабораторії швидкорослих порід інституту лісівництва АН УРСР. У цей час Сергій Васильович брав участь у вивченні лісовідновних процесів головних лісоутворюючих порід у зв'язку з головними рубками, заходів, спрямованих на підвищення продуктивності лісів [6].
По закінченню навчання Шевченко С.В. залишився в інституті і займався педагогічною діяльністю - спочатку на посаді асистента, потім старшого викладача кафедри лісівництва. У 1955 р. Шевченко С.В. захистив кандидатську дисертацію на тему: "Взаємозв'язок дуба і його головних супутників як біологічна основа реконструкції західних областей УРСР". Вийшли з друку його праці "Досвід реконструкції малоцінних деревостанів" (Горшенін М.М., Шевченко С.В., 1957 р.), "Типы горных лесов Горган" (1957 р.).
У 1958 р. Шевченко С.В. перейшов на кафедру лісових культур і лісової меліорації, де плідно займався науковою та педагогічною діяльністю. Сергій Васильович проводив дослідження по темі "Вивчення типів лісу і розробка основних лісівничих заходів по підвищенню продуктивності лісів Західних областей УРСР". Результатом проведеної науково-дослідної роботи стала монографія "Типи лісів УРСР" під редакцією проф. Воробйова Д.В., яка вийшла у Харкові у 1958 р. У цьому ж році Сергій Васильович перейшов працювати на кафедру лісових культур Львівського лісотехнічного інституту, де в 1961 р. йому було присвоєне вчене звання доцента. Шевченко С.В. почав читати курс лісової фітопатології на лісогосподарському факультеті і в науковому плані переключився на вивчення збудників хвороб лісових екосистем та розробку заходів їхнього захисту. Працюючи у цій галузі протягом чверті століття, вчений досяг вагомих результатів і заслужив серед фітопатологів особливого визнання.
Заслуговує на увагу розроблений Шевченком С.В. новий науковий підхід до вивчення фітопатогенних грибів та їхньої дії за тих чи інших екологічних умов, що дає змогу виявити поширення та інтенсивність пошкодження деревних порід збудниками хвороб у різних типах лісу [7]. Так, у лісах Карпат через вітровали, сніголоми, повені та ерозійні явища, а також масове розповсюдження шкідників виникли оптимальні умови для розвитку і прогресування хвороб лісу, які переросли у масові явища - епіфітотії. Вони завдають значної шкоди лісовому господарству, знижуючи довговічність та продуктивність лісів, а також захисні функції, що створює реальну загрозу для існування значних лісових масивів.
Розглядаючи окремі епіфітотії в лісах Карпат, Шевченко С.В. встановив найпридатніші екологічні умови для їхнього виникнення та причини, які сприяють цьому явищу. Так, захворювання дуба борошнистою росою (Microspfaera alphitoides G. Et M.)має найбільш інтенсивний розвиток на добре прогрітих ділянках свіжих та сухих типів лісу. Це захворювання виникло на початку XX ст. в лісах Карпат і через 20-30 років охопило їх по всьому ареалу дуба. Борошниста роса дуба, за даними досліджень Шевченка С.В., викликає в окремі роки епіфітотії в передгірських дубових регіонах і уражує не лише молоді рослини, а й старші насадження, особливо за умови пошкодження їх листогризучими комахами.
Loading...

 
 

Цікаве