WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Діяльність професора М.О. Тюлєнєва в розвитку сільськогосподарської осушувальної меліорації на торфово-болотних грунтах - Реферат

Діяльність професора М.О. Тюлєнєва в розвитку сільськогосподарської осушувальної меліорації на торфово-болотних грунтах - Реферат


Реферат на тему:
Діяльність професора М.О. Тюлєнєва в розвитку сільськогосподарської осушувальної меліорації на торфово-болотних грунтах
Осушувальна меліорація земель у світі відома із давніх часів. Багаторічна практика використання осушуваних земель показує, що меліорація сприяє зростанню врожайності та валового збору сільськогосподарської продукції, зміцненню економіки господарств, позитивним соціально-економічним змінам.
В історичному аспекті розвитку меліорації і використання боліт для сільського господарства в колишньому Союзі спочатку були наукові праці пропагандистського характеру. Доцільність меліорації боліт вивчалася в працях М.В. Ломоносова, А.Т. Болотова, І.І. Комова, Г. Енгельмана, А. Стоїковича, П. Введенського. У цих працях висловлювалася думка про економічну доцільність меліорації боліт при їх використанні в сільському господарстві, але шляхів досягнення цієї мети не було.
Початком наукового вивчення боліт як кормових угідь, що потребують осушення, слід вважати експедицію І.І. Жилінського, яка розпочала свою роботу в 1873 році. У ній брали участь видатні вітчизняні вчені - В.В. Докучаєв, Г.І. Танфільєв, О.І. Воєйков, Е.І. Ейхвальд, Є.В. Оппоков та ін. [1].
В Україні в значних розмірах осушувальні роботи болотних ґрунтів були розпочаті Волинським і Полтавським губернськими земствами.
Важливою галуззю ведення сільського господарства для Українського Полісся є тваринництво. Підняття ефективності цієї галузі без збільшення кормової бази було неможливим. Запасів кормів на початку ХХ сторіччя при існуючій наявності худоби в Поліссі не вистачало. З ранньої весни, з моменту сніготаяння і до глибокої осені, а іноді навіть упродовж всієї зими, худоба знаходилася на лісових пасовищах задовольнялася головним чином, вереском, а на більш низьких місцях - очеретом і ситинками. У зв'язку з цим у 1913 році земство Волинської губернії заснувало Рудня-Радовельський болотний пункт. Його можна вважати однією з найстаріших болотних дослідних установ України. Цей опорний пункт, з невеликою перервою у 1916 р., працював до 1917 р. З 1 квітня 1923 року він відновив свою дослідну роботу і був перейменований на Рудня-Радовельську болотну дослідну станцію, розташовану в північній частині колишньої Коростенської округи, в Олевському районі [2]. Її очолив М.О. Тюленєв.
Наукова робота цієї установи була спрямована на встановлення параметрів осушувальних систем та набору сільськогосподарських культур, придатних для вирощування на осушених торфових ґрунтах.
У вивченні та розвитку болотних ґрунтів в різні роки брало участь багато відомих діячів науки і практики - В.В. Докучаєв, Г.І. Танфільєв, Є.В. Оппоков (у своїх працях характеризують болота, описують рослинність). Початком наукового вивчення боліт, слід вважати експедицію І.І. Жилінського [1], роботи по сільськогосподарському освоєнню боліт очолював М.О. Тюлєнєв [2].
Як свідчать дослідження в літературних джерелах, структурні зміни в сільськогосподарському виробництві та приватизація землі потребують інтенсивнішого використання осушуваних торфово-болотних ґрунтів. У цьому зв'язку постала необхідність проаналізувати й об'єктивно оцінити здобутки вітчизняної аграрної науки та окремих її вчених у започаткуванні, становленні й розвитку сільськогосподарської осушувальної меліорації на торфово-болотних ґрунтах.
Микола Олександрович Тюлєнєв народився 5 квітня 1889 року в с. Ганівка П'ятихатського району Дніпропетровської області (нині Петрівський район Кіровоградської області) в сім'ї службовця [4].
У 1907 році він закінчує комерційне училище в Полтаві і в цьому ж році на конкурсній основі вступає до Київського політехнічного інституту імператора Олександра ІІ на сільськогосподарське відділення. У 1911 році Микола Олександрович закінчує Київський політехнічний інститут за фахом учений-агроном 1-го розряду і його зараховують практикантом Мінської болотної дослідної станції, а також спеціалістом-агрохіміком Департаменту землеробства при Ризькому політехнічному інституті.
Микола Олександрович поглиблено вивчав вітчизняний і зарубіжний досвід культури боліт та луківництва. Під час тривалого закордонного відрядження в 1912 році він знайомився з діяльністю дослідних станцій із цих питань у Швеції, Данії, Німеччині.
У 1915 році Департамент землеробства відряджає його як старшого фахівця сільськогосподарської частини в м. Рязань завідувачем курсів з підготовки майстрів культури боліт і луківництва.
З березня 1919 року наукова діяльність М.О. Тюленєва була пов'язана з Україною. У цьому ж році його призначають старшим фахівцем з культури боліт губернського земельного відділу в м. Києві і помічником директора товариства "Торф" (м. Проскурів).
За його участю здійснено організацію всіх болотних дослідних установ в Україні. Він особисто заснував Козаровицьку лучну та Сагайдацьку зрошувальну дослідні станції [5].
З квітня 1923 року наказом Наркомзему України його призначають директором Рудня-Радовельської болотної дослідної станції. Одночасно за сумісництвом він читав курс лекцій про культуру боліт і луківництва в Київському сільськогосподарському інституті [4]. На Рудня-Радовельській станції він займався питаннями осушення й сільськогосподарського освоєння торфово-болотних ґрунтів. За роки роботи на станції Микола Олександрович опублікував низку наукових праць: "История возникновения, задачи, программа и первые достижения Рудня-Радовельской болотной опытной станции" (1926), "Результаты агрокультурных опытов и анализ их" (1927), "Итоги работы Рудня-Радовельской болотной опытной станции 1923-1926 гг." (1927).
З доповіддю "О работе Рудня-Радовельской
Loading...

 
 

Цікаве