WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Історія теорії і практики обробітку грунту: сучасні погляди і узагальнення - Реферат

Історія теорії і практики обробітку грунту: сучасні погляди і узагальнення - Реферат

ідею зростаючої ролі людської діяльності завдяки розвитку науки. За Вернадським, це новий геологічний станбіосфери, пов'язаний із планетарним характером людського буття. Вивчаючи історію науки, вчений підсумовував: "Наукова людська думка потужно змінює природу... Створена протягом геологічного часу, зрівноважена біосфера починає усе сильніше і глибше змінюватися під впливом наукової думки людства. Сформувався геологічний фактор - наукова думка, яка змінює життя, геологічні процеси, енергетику планети" [9, с. 231-232].
Наукова думка - тільки один критерій ноосфери. Інша складова - це свідоме гуманістичне ставлення людини до природи, до людини. Акцентуючи на цьому факторові , Вернадський писав: "Людина ХХ століття як розумна й діяльна істота змінює біосферу. Це започатковує нову епоху в житті нашої планети, епоху свідомого, планомірного і глобального впливу людини на всі природні процеси" [4, с. 42-43]. Тобто ноосфера, за Вернадським, містить три основні компоненти: технологічний, соціальний і гуманістичний.
Наукова думка як один із основних критеріїв ноосфери є чистою духовністю, тим грунтом, "мислить і перебуває у духові" [10, с. 13]. Наука є реалізацією духу, його субстанцією. Йдеться про становлення трансцендентного у свідомості. Цікаво, що в теософських ученнях терміном "Дух" означують лише те, що безпосередньо стосується Всесвітньої свідомості, є її однорідною і незаплямованою еманацією [11, с. 42-43].
У дефініціях ноосфери простежуються дві філософські орієнтації у трактуванні: матеріалістична і ідеалістична. Для означення ноосфери велике значення має філософська традиція вчення про всезагальне, яка розкриває суть і сруктуру ноосфери як системної організації. Всезагальне є центральним, ключовим поняттям філософії, її суттю, визначає її якісний зміст.
Ноосфера як Всезагальне акумулює інформацію, наукову думку, а людські знання схожі на окремі монади, елементи у системі інформаційного цілого; вони поступово з'єднуються в єдине інформаційне покриття планети.
Тейяр де Шарден писав: "Земля не тільки покривається міліардами крихт думки, але огортається єдиною мислячою оболонкою, що творить функціонально одну велику думку космічного масштабу. Безліч індивідуальних мислень грунтується і підсилюється в акті одного одностайного мислення" [12, с. 240].
"Людина, - зазначає Вернадський, - своєю працею і свідомим ставленням до життя перетворює земну оболонку, геологічне середовище життя, біосферу. Вона переміщує її в новий геологічний стан: її працею і свідомістю біосфера перетворюється у ноосферу." У тлумаченні дійсності через призму означених категорій виділяються дві характерні тенденції: інтеграція наукової думки і почуття універсуму, єдиного цілого. Наука - колективна творчість, вона, як зазначав Анрі Пуанкаре, як монументальне спорудження, для побудови якого потрібні століття, де кожен повинен принести камінь, який часто вартує цілого життя. Отже, вона дає почуття необхідної кооперації, солідарності наших творів із творами наших сучасників, наших попередників і наших послідовників [13, с. 659]. Це дає підстави стверджувати, що коли між расами, націями і державами діє руйнівний принцип bellium omnium conta omnes (війна всіх проти всіх), то поширюється енергія ворожнечі, що знищує. Якраз наукова думка може бути об'єднуючим началом. Порятунком може бути сила любові як могутня можливість єднання. Наукова думка і любов до землі - це дві складові єдиного процесу, навколо якої універсум формує ноосферу; любов до людини, любов до справи, якою займаєшся, цією справою може бути обробіток грунту, його історія, плекання його майбутнього.
Можна сказати, що ноосфера поступово стає космократом, архітектором нового світу, створюючою космічною силою, суб'єктом якої є людина, її думка, її творча робота. Це суть історичної динаміки свідомості. Драматизм всесвітньої історії в її русі від природного до реального знання і самосвідомості, а далі до субстаціонального, до онтології буття в ноосфері. І шлях цей був не просто складним і драматичним - він проходить через низку цілих епох і поколінь, містить здобутки і втрати. Цей процес спрямований у нескінченність, поки є суб'єкт - свідомість як носій творчості, у якій реалізується космічне призначення людини. Людина, на думку Бергсона, продовжує життєвий рух у нескінченність, хоча і не захоплює з собою всього, що містить у собі життя [14, с. 259]. Тому усвідомлення законів буття ноосфери як Загального дасть змогу прогнозувати майбутнє: майбутнє людства, майбутнє науки, майбутнє землеробства, майбутнє обробітку грунту.
Висновки. Проведений аналіз дав змогу зробити висновок про те, що закони термодинаміки і вчення про ноосферу дозволяють розглядати історію теорії і практики обробітку грунту на більш високому, узагальнюючому теоретичному рівні, що свідчить про можливість використання загальнолюдських надбань при дослідженні цього самого древнього в історії людської цивілізації технологічного процесу.
Напрямами перспективних розвідок у царині застосування законів термодинаміки і вчення про ноосферу слід вважати дослідження з історії науки в загальному розумінні і вивчення вкладу видатних діячів науки і техніки у світову культуру зокрема.
Список літератури:
1. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление: Неопубликованные фрагменты // Вопросы истории естествознания и техники - М., 1988. - № 1. - С. 71-79.
2. Вернадский В.И. Основою жизни - Искание истины // Новый мир. - М., 1988. - № 3 - С. 203-233.
3. Вернадский В.И. Размышления натуралиста: Научная мысль как планетарное явление. - М.: 1977. - Кн. 2. - 191 с.
4. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. - М.: Наука, 1988. - 520 с.
5. Ермолаева В.Е., Калькова В.Л. Учение В.И. Вернадского о ноосфере: Научно-аналитический обзор. - М., 1989. - 56 с.
6. Казначеев В.П. Учение В.И. Вернадского о биосфере и ноосфере. - Новосибирск: Наука. Сибирское отделение, 1989. - 248 с.
7. Гласхауэр У. Дж. Как возник наш мир. - Postfach Bielefeld, 1994. - 175с.
8. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. - 2-е изд. - М.: Наука, 1987. - 240с.
9. Вернадский В.И. Труды по истории науки в России. - М.: Наука, 1988. - 464 с.
10. Гегель Г.В. Феноменология духа. / П. Таращук (пер. з нім.); Ю. Кушаков (ред. пер.) - К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2004. - 548 с.
11. Вернадский В.И. Эволюция биосферы // Наука и жизнь. - 1974. - № 3. - С. 40-44.
12. Ортега-и-Гассет Хосе. Эстетика. Философия культуры (история эстетики в памятниках и документах). - М.: Искусство, 1991. - 587 с.
13. Пуанкаре А. О науке / Пер. с фр.; Под ред. Л.С.Понтрягина. - М.: Наука. - 1990. - 735 с.
14. Бергсон А. Творческая эволюция. - М.: Канон-пресс, Кучково поле, 1998. - 383 с. Зміст Видання
15. © Мудрук Олексій Северіанович, 2006
16. ©Паюк Наталія Олексіївна, 2006
Loading...

 
 

Цікаве