WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Завдання природознавства, методологічні основи природознавства та методики викладання природознавства, їх зв’язок з іншими предметами - Реферат

Завдання природознавства, методологічні основи природознавства та методики викладання природознавства, їх зв’язок з іншими предметами - Реферат


Реферат на тему:
Завдання природознавства, методологічні основи природознавства та методики викладання природознавства, їх зв'язок з іншими предметами
Основні завдання вивчення природознавства такі: розширити елементарні знання учнів про предмети і явища природи, розкрити у доступній формі зв'язки між неживою і живою природою, а також природою і трудовою діяльністю людей, озброїти дітей матеріалістичним підходом до вивчення природи і первинними атеїстичними знаннями, виховувати любов до рідної країни. Мета курсу - комплексне пізнання природи і суспільства.
Специфіка природознавства - його узагальненість, комплексність і разом з тим конкретність.
Озброїти учнів знаннями - значить створити в їхній свідомості чіткі уявлення, навчити узагальнювати свої знання в поняттях, допомогти дітям осмислити закономірні зв'язки між явищами, виробити практичні уміння і навички.
Отже, уже в початкових класах повинно мати місце нагромадження в молодших школярів певних знань про предмети і явища природи, причому знань не розрізнених, а об'єднаних провідною ідеєю - ідеєю взаємозв'язку всіх явищ природи.
Методика викладання природознавства як одна з галузей педагогічної науки є складовою частиною загальної методики викладання біології. Вона характеризується об'єктом, завданнями і методами дослідження. Об'єктом вивчення методики природознавства є процес навчання молодших школярів природознавству. Відомо, що у процесі навчання нерозривно пов'язані між собою зміст навчання (навчальний предмет), діяльність учителя (викладання) і діяльність учнів (навчання). Отже, методика природознавства досліджує закономірність зв'язків між складовими навчального процесу і на цій основі розробляє шляхи його оптимізації.
Перед методикою викладання природознавства як галуззю педагогічної науки стоять такі завдання:
1) визначення в комплексі пізнавальних, виховних і розвиваючих завдань шкільного природознавства, його місця в системі освіти;
2) розробка змісту природознавства як навчального предмета; наукове обґрунтування програм, підручників;
3) вироблення методів, методичних прийомів та організаційних форм навчання відповідно до завдань і змісту природознавства;
4) розробка засобів навчання природознавству та матеріальної бази;
5) визначення вимог щодо підготовки вчителя як викладача природознавства.
Методика викладання природознавства найтісніше пов'язана з педагогікою як по лінії дидактики (теорії навчання), так і по лінії виховання. Дидактика визначає загальні закони, принципи і правила навчання, що є обов'язковими і для методики природознавства. Методика природознавства застосовує і конкретизує загальнодидактичні положення відповідно до особливостей навчального матеріалу з природознавства.
Методологічною основою методики викладання природознавства є діалектичний матеріалізм. Методологія - філософське вчення про методи пізнання і перетворення дійсності, застосування принципів світогляду до процесу пізнання.
Діалектичний матеріалізм передбачає об'єктивний підхід до педагогічних явищ, їх оцінки, аналіз розвитку явищ з розкриттям їхніх внутрішніх суперечностей, взаємозв'язок і взаємозалежність явищ. Яке б педагогічне явище не вивчалося, його потрібно розглядати всебічно, розкривати внутрішні тенденції його розвитку. Щоб правильно розкрити об'єктивні закономірності процесу навчання природознавству, треба навчитися бачити суперечності, властиві і процесу навчання, аналізувати їх і на цій основі виробляти шляхи усунення суперечностей.
Основною умовою нормального ходу процесу навчання є усунення суперечностей між теоретичним матеріалом і практичними завданнями, що ставляться перед учнями, досягнутим рівнем їх розумового розвитку, знань, умінь і навичок.
У процесі навчання учитель повинен намагатися розв'язати суперечності: "відоме - невідоме", "зрозуміле - незрозуміле", "головне - другорядне", "засвоєне - незасвоєне", "необхідне - випадкове" та ін. Подолання цих суперечностей ґрунтує розумовий розвиток учнів, формує інтерес до набуття знань, до навчання.
При вивченні явищ і предметів природи важливо не тільки з'ясовувати подібність і відмінність об'єктів, що вивчаються, але й, головне, встановлювати їх взаємозв'язки, взаємозалежності, що сприятиме виробленню у свідомості учнів матеріалістичного розуміння процесів життя.
Роль уявлень при вивченні природознавства дуже велика: чим багатші у дітей уявлення, чим вони повніші за обсягом і точніші за змістом, тим краще розвиваються у дітей пам'ять і мислення. Уявлення є також необхідною умовою формування понять, розуміння учнями слів учителя, а також засвоєння матеріалу підручника.
Щоб сформувати в свідомості учнів чітке уявлення про незнайомий предмет, треба показати їм його, дати можливість доторкнутися до нього, а іноді понюхати і попробувати на смак. Якщо предмет як певний комплекс подразників діє на ряд аналізаторів, у корі великих півкуль утворюються тимчасові зв'язки, внаслідок чого організм реагує, предмет як єдине ціле. Отже, одночасна робота різних аналізаторів є найважливішою умовою переходу від окремих відчуттів до сприйняття предмета в цілому.
Так, діти, знайомлячись із снігом і льодом, за допомогою зорового аналізатора сприймають особливості кольору снігу і льоду; органами дотику - їх твердість, характер поверхні (гладенька, шорсткувата), температуру; органами нюху - відсутність запаху та ін.
За даними сучасної психології, процес формування і розвитку понять проходить такі етапи: організація спостережень одиничних предметів і явищ; збагачення спостережень; виявлення загальних та істотних ознак предметів і явищ, що вивчаються; визначення понять; вправи на закріплення набутих знань; розширення об'єму й поглиблення змісту понять.
Для міцного й осмисленого засвоєння знань дуже важливо не тільки ознайомлювати дітей з окремими поняттями, а й показувати учням їх групи, класи, категорії в підпорядкуванні, тобто підводити до ознайомлення з сис-темою понять.
Естетичне виховання є необхідною умовою формування всебічно розвиненої особистості. Естетичне виховання при вивченні природознавства являє собою систему педагогічної діяльності, яка включає сприйняття й осмислення естетичних якостей природи під час спостережень, на уроках, спілкування з її красою у позакласній роботі, у процесі художньої творчості та природоохоронної праці дітей. Засобами естетичного виховання при цьому є сама природа, а також відображення її краси у слові, музиці, художніх полотнах. Залучити дітей до краси природи - важливе завдання вчителя. Як засвідчує практика, емоційно-естетичне сприйняття природи та окремих її компонентів зумовлює значною мірою і ставлення до них молодших школярів. Так, дітям подобаються квіти, метелика, птахи перш за все тому, що вони красиві, а жаб, гадюк діти не люблять, бо вони, на їхній погляд, некрасиві, бридкі.
Використана література
1. ІльченкоВіра Романівна, Гуз Костянтин Жоржевич, Булава Леонід Миколайович. Природознавство.- К.: Генеза, 2000.- 176с.
2. Шаламов Руслан Васильович, Бабченко Ганна Степанівна. Природознавство..- Харків: Світ дитинства, 2000.- 176с.
3. Природознавство в Україні до початку ХХ ст. в історичному, культурному та освітньому контексті: Монографія/ Ю.В.Павленко, С.П.Руда, С.А.Хорошева, Ю.О.Храмов.- К.: Академперіодика, 2001.- 420с.- (Бібліотека державного фонду фундаментальних досліджень).- 10.00
Loading...

 
 

Цікаве