WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Біологічні засади мотивації: фізіологічні механізми біологічних (базових) потреб - Реферат

Біологічні засади мотивації: фізіологічні механізми біологічних (базових) потреб - Реферат

виникли напружені стосунки - здається своїм хлопцем. Можна залагодити навіть особистий конфлікт та знайти вирішення виробничого. Або принаймні може виникнути намір налагодити нормальні стосунки.
Фізіологічні механізми спраги. Спрага є загальним відчуттям, яке виникає внаслідок комбінованої дії багатьох типів рецепторів, що розташовані як на периферії, так і в головному мозку людини. Основні нервові структури, які відповідають за регуляцію водно-сольового балансу, розташовані в проміжному мозку, в гіпоталамусі. На клітинах передніх ядрах гіпоталамусу розміщені осморецептори. Вони активуються в разі підвищення внутрішньоклітинної концентрації солей, тобто тоді, коли клітини втрачають воду. Тому осморецептори називають рецепторами спраги [5]. Крім осморецепторів, у формуванні відчуття спраги беруть участь й інші рецептори ротової порожнини та глотки. Їх активація викликає відчуття сухості в роті. До комплексу рецепторів спраги приєднуються також рецептори на стінках великих вен.
Основні фізіологічні принципи спраги об'єднує теорія множинних факторів. За нею спрага може бути обумовлена підвищенням осмотичного тиску крові та внутрішньоклітинною дегідратацією. У клітинах гіпоталамусу, а також внутрішніх органів виявлено специфічні рецептори, що реагують на зміну осмотичного тиску крові. Збудження цих рецепторів приводить до стану активації ті відділи головного мозку, які входять до складу питного центру. Формується відчуття спраги й мотиваційна поведінка, спрямована на її задоволення. Одночасно відбувається збудження супраоптичних та паравентрикулярних ядер гіпоталамусу й посилюєтьсянадходження в кров антидіуретичного гормону, що сприяє збереженню організмом водних ресурсів [5].
Адаптації до відчуття спраги не виникає. Єдиний засіб задоволення спраги - це вода. Тіло дорослої людини містить близько 75% води. Якщо людина, яка важить 70 кг втрачає тільки 350 мл води, - виникає почуття спраги. Ці дані свідчать про необхідність забезпечення водою та напоями співробітників компаній. Українські компанії, які цінують персонал чинять по-різному. Завозять питну воду з артезіанських свердловин, мінеральну воду. Встановлюють апарати для чаю та кави в коридорах компанії - для відвідувачів. Чашка кави, журнал - і необхідність трошки почекати вже не так дратує.
Сформовані внутрішні атрибути корпоративної культури компанії можуть дозволяти або не дозволяти пити чай або каву на робочому місці. Якщо так - то необхідні у відділах чайники та кавоварки. Якщо ні - то відповідні кімнати для прийняття їжі. Якщо менеджер дозволяє своїм співробітниками витрачати 15-20 хвилин для чаювання, це не даремне витрачання робочого часу. Людина задовольняє свою базову потребу - тому в неї покращується настрій. З позитивними емоціями - робота піде краще.
І ще один позитив чаювання в колективі. Співробітники спілкуються, формується команда, в якій ми завжди разом - і чай п'ємо, й працюємо. А якщо потрібно - можемо і попрацювати за члена команди, який занедужав.
Задоволення базових потреб голоду та спраги - підвалини відповідної мотиваційної поведінки та харчового інстинкту. Філогенетичною складовою харчового інстинкту є інстинкт полювання. Хоча існує думка, що під час еволюції відбулася автономізація інстинкту полювання від харчової насичуваності організму [17]. Відмежування інстинкту полювання від харчового інстинкту зумовило його підпорядкування іншим інстинктами - годуванню дитинчат та заготівлі їжі про запас. Полювання може бути зумовлене не специфічними особливостями організму, а загальною агресивністю людини та її схильністю до боротьби [3].
Між базовими та соціальними потребами перебувають потреби, які задовольняються інстинктами самозбереження. Мотивація самозбереження належить до індивідуальних мотивацій.
У класичній психології та психофізіології існують різні думки. У. Макдоуголл виокремлює три інстинкти самозбереження: уникання субстанції, ситуації; дискомфорту [21]. К. Б. Мадсен розрізняє мотиви безпеки та уникання болю [19]. В. Вілюнас розглядає мотивацію самозбереження на трьох рівнях: болю, страху та фобії, тривоги [3].
Больова чутливість є найбільш яскравою сенсорною системою, яка постійно працює на службі мотивації самозбереження [3].
У фізіології больове відчуття трактують як інтегративну функцію організму, що мобілізує різноманітні функціональні системи для захисту організму від впливу шкідливих факторів та включає такі компоненти, як свідомість, відчуття, пам ять, мотивація, вегетативні, соматичні та поведінкові реакції, емоції. Виникнення болю супроводжується низкою об'єктивних змін в організмі, які стосуються різних функціональних систем (дихання, кровообіг, забезпечення статики та кінетики організму тощо). Відчуття болю ініціюється в спеціальних рецепторах. Збудження від ноцицептивного подразнення передається по нервових волокнах до центральної нервової системи. Саме больове відчуття формується саме в структурах центральної нервової системи. Прийняття рішення щодо дії, адекватній стану організму та умов, у яких він перебуває, відбувається в корі великих півкуль головного мозку. У формуванні больової інтеграції бере участь лімбічна система мозку, яка безпосередньо стосується пам'яті, мотивації та емоцій. Відчуття болю запам'ятовується й відіграє негативну мотивацію уникнення ситуацій, що можуть спричинити больові відчуття.
Страх та фобії - це захисні інстинктивні реакції, що попереджають про небезпечний контакт. Мотиваційна чутливість до страху і фобій - засади навчання. Під час навчання обережності формується мотивація "дистантного" самозбереження. Інстинктивна реакція страху зумовлює швидке запам'ятовування того, що зумовило її виникнення [3].
У тварин є чотири типи поведінки в небезпечних ситуаціях, які обумовлені генетично [20]:
1. Втеча, віддалення або запобігання - від певних загроз.
2. Агресивний захист (гнів, дряпання, кусання або розсіювання небезпечної субстанції) - вражає джерело небезпеки.
3. Ступор/іммобілізація можуть бути корисними:
o допомагають оцінити небезпеку, уточнити її локалізацію;
o роблять тварину менш помітною.
4. Підпорядкування/смиренність можуть бути корисними, якщо
Loading...

 
 

Цікаве