WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Фауністичне районування землі - Реферат

Фауністичне районування землі - Реферат

мишей небагато і вони зосереджені на півдні і південному заході Палеарктики.
Хижаки представлені гієновими і віверовими в південних районах. Найбільша частка серед хижих припадає на котячих, куницевих і ведмежих.
Із копитних ендеміками тут є серна і козуля, зустрічаються кулани та кінь Пржевальського. Значна кількість серед копитних диких кабанів, овець, кіз, зубрів, різноманітних оленів та верблюдів. Відсутні тут такі групи тварин як носороги, слони, людиноподібні мавпи.
Птахи Палеарктики за видовим складом бідніші, ніж в попередніх областях. Тут є одна ендемічна родина - типівки. Окремі групи досягли тут значної різноманітності - славкові (більше 300 видів), тетереві, курині. Зозулі, дятли поширені значно менше, ніж в тропіках. Папуги і птахи-носороги, нектарниці та ін., які розповсюджені в тропіках, тут або відсутні взагалі, або представлені одиничними видами.
Широко представлені у Палеарктиці родини Старого Світу - агамові і справжні ящірки. В усіх реґіонах зустрічаються отруйні змії, з відносяться до гадюкових. До них приєднуються одиничні види ямкоголових (щитомордники) і аспідові (кобри). На крайньому півдні зустрічаються окремі види хамелеонів, сліпозмійок, крокодилів та черепах.
Земноводні тут різноманітні. Із хвостатих земноводних ендемічна родина кутозубів, решта родини (скритозяберники, справжні і безлегеневі саламандри, протеї) - голарктичні. Із безхвостих ендемічні круглоязикі, а крайній південний схід проникають вузькороті і веслоногі жаби.
Прісноводні риби представлені такими родинами, як коропові, окуневі, лососеві. Із ендеміків на родовому рівні в Палеарктиці немало карасів, горчаків.
Безхребетні менш різноманітні, ніж в тропіках, хоч серед комах ендемізм добре виражений на родовому рівні (30%). Найбільший ендемізм спостерігається в гірських областях південної Палеарктики.
Неоарктична підобласть охоплює всю Північну Америку з прилеглими островами.
У зв'язку із значною протяжністю тут спостерігається зміна всіх типів кліматів крім тропічних.
Для цієї підобласті як і для Палеарктики характерне поступове збіднення фауни в напрямку на північ, а найбільша різноманітність спостерігається в південних районах.
Серед ссавців в Неоарктиці виділяють 3 ендемічних родини. Із гризунів це родина аплодонтових (гризун, який живе під землею), гоферових (близько 40 видів), сумчастих стрибунів, які зустрічаються в південних районах.
Особливу монотипову родину, ендемічну для Неоарктики утворює вилоріг, який населяє прерії заходу.
Із Неотропіків у межі описуваного царства проникають сумчасті (американський опосум), летючі миші з родини листоносих і вампірів, броненосці, американські дикобрази, єноти, пекарі. Спільними з Палеарктикою є кротові, кажанові, пищухові, зайцеві, білячі, хом'яки і полівки, куницеві. Є ціла низка інших спільних з Палеарктикою видів (бобер, вовк, бурий і білий ведмеді, горностай, лось, благородний олень, сніговий баран та багато інших).
Із хижаків ендеміками є рижий вовк, сіра лисиця, американський борсук, скунси.
Характерна відсутність у Неарктиці гризунів родини мишачих (щурів) та їжаків, що компенсується великою кількістю та різноманітністю хом'якових.
Орнітофауна Неарктики має багато спільних рис з Палеарктикоюі Неотропіками. У північних районах Неарктики виявлено родини птахів, спільні з Палеарктикою - чистунові, тетерукові, омелюхові, синицеві, королькові, вівсяникові. Спільність на рівні видів характерна й для інших голарктичних родин птахів, особливо пов'язаних водним середовищем (чистунові, пластинчатодзьобі, кулики). Субендемічні для Неарктики індикові, які проникають з півдня, а також американські зозулі. З півдня сюди також проникають американські грифи, колібрі, тиранові тощо.
Фауна плазунів характеризується повною відсутністю справжніх ящірок і гадюкових змій. Ендеміком є родини ядозубів (2 види північноамериканських ящірок). Найбільш відомі ігуанові ящірки, ямкоголові змії - щитомордники, гримучки. Аспідових тут небагато, а кобри взагалі відсутні. Проникають сюди удави (каліфорнійський) та вужеподібні.
На півдні зустрічаються представники неотропічної родини алігаторів. Різноманітні в Неарктиці хвостаті земноводні - велетенська саламандра. Із безхвостих земноводних у Неарктику заходять вузькороті жаби, квакші, ропухи, справжні жаби. Поширені в південній області прісноводні, сухопутні (черпаха-гофер), кайманові та мулові черепахи.
Іхтіофауна містить низку стародавніх форм - поширені щуки, мулові риби, лопатоноси, веслоноси. Спільними для Неарктики та Палеарктики є родини щукових лососевих, осетрових, а з неотропічною іхтіофауною - зубасті коропи, американські соми, харацинові.
Фауна безхребетних має багато спільних рис з Неотропіками та Палеарктикою. Такими є двостулкові молюски, терміти, паличникові, волохокрильцеві та твердокрилі.
Значна різноманітність екологічних умов, особливостей і сторичного формування фаун дає підстави окремим вченим виділяти в межах Голарктики 8 фауністичних підобластей : Арктичну, Канадську, Сонорську, Європейсько-Сибірську, Середземноморську, Центрально азіатську, Манчжуро-Китайську, Африкано-Передньоазіатську .
Література:
1. Алексеев В.П. Становление человечества. - М., Политиздат, 1984. - 462 с.
2. Алёхин В.В., Кудряшов Л.В., Говорухин В.С. География растений с основами ботаники. - М., Учпедгиз, 1961.
3. Бобринский Н.А., Гладков Н.А. География животных. - М., Учпедгиз, 1961.
4. Вавилов Н.И. Происхождение и расселение культурных растений. - Л., Наука, 1987.
5. Вальтер Г. Общая геоботаника. - М., Мир, 1982.
6. Вальтер Г. Растительность земного шара. Перевод с нем. - М., Прогресс, 1968 т. 1, 1974 т. 2, 1975 т. 3.
7. Вернадский В.И. Биосфера. - М., Наука, 1967.
8. Войткевич Г.В., Вронский В.А. Основы учения о биосфере. - М., Просвещение, 1989.
9. Воронов А.Г. Биогеография с основами экологии. - М., МГУ, 1987.
10. Воронов А.Г., Дроздов Н.Н., Мяло Е.Г. Биогеография мира. - М., Высшая школа 1985.
11. Второв П.П., Дроздов М.М. Біогеографія. - К., Вища школа, 1987.
12. Второв П.П., Дроздов Н.Н. Биогеография материков. - М., Просвещение, 1974.
13. Гришко-Богменко Б.К., Морозюк С.С., Мороз І.В. та ін. Географія рослин з основами ботаніки. - К., Вища школа, 1991.
14. Дарлингтон Ф. Зоогеография. - М., Прогресс, 1956.
15. Жизнь растений. - М., Просвещение, 1974-1982. Т.1-6.
16. Кобышев Н.М., Кубанцев Б.С. География животных с основами зоологии. - М., Просвещение, 1988.
17. Кулинич Л.Я., Воловник С.В. Довідник з біології. - К., Радянська школа,. 1986.
18. Курнишкова Т.В., Петров В.В. География растений с основами ботаники. - М., Просвещение, 1987.
19. Леме Ж. Основы биогеографии. - М., Прогресс, 1976.
20. М'якушко В.К., Вольвач Ф.В. Екологія. - К., Радянська школа, 1984.
21. Нейл У. География жизни. - М.,Прогресс, 1973. - 339 с.
22. Панфилов Д.В. О строении и динамике ареала вида животных. - Вопросы географии. Сб. 48, 1960.
23. Рева П.П.,Кулинич Л.Я. Екологія для всіх. - К., Вища школа, 1985.
24. Реймерс Н.Ф. Природопользование (словарь-справочник). - М., Мысль, 1990.
25. Сытник К.М., Брайон А.В., Городецкий А.В., Брайон А.П. Словарь-справочник по экологии. - К., Наукова думка, 1994
Loading...

 
 

Цікаве