WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Фауністичне районування землі - Реферат

Фауністичне районування землі - Реферат

родини цесарок медоукажчиків, рогодзьобів, пікнонотових, птахів-носорогів споріднюють ефіопську область з Східною і почасти з Палеарктикою, а родина пітових, дронгових, нектарниць, ткачиків і білозірок, крім того, і з Австралійським. Ефіопську область можна охарактеризувати як центр різноманітності і ймовірного виникнення медоуажчиків, птахів-носоргів, нектарниць і ткачиків.
В голарктичній області міститься центр різноманітності сухопутних черепах (4 роди), є тут м'якошкірі (2 роди) і пеломедузові черепахи. Із крокодилів найбільш відомий - нільський крокодил. Крім того, в Західній Африці живуть тупорилий і африканський вузькорилий крокодили.
Основний кістяк видової різноманітності ящірок Ефіопської області утворюють родини геконових, агамових, сцинкових, справжніх ящірок і варанів.
Серед змій найпоширенішою є родина вузькоротих та аспідових. У Центральній Африці знаходиться найбільший осередок формування родини гадюкових. Тут живуть найпримітивніші гадюки - земляні, жаб'ячі, африканські. В Африці численні отруйні аспідові змії - кобри, водяні кобри, мамби.
У цьому царстві дуже поширені безхвості земноводні: родина пінових, шпорцева жаба, родина веслоногих жаб. Справжні жаби саме в тропічній Африці мають центр різноманітності. Тут живе найбільший вид родини - жаба-голіаф (25 см завдовжки маса 3,3 кг).Водночас треба зазначити, що тут немає квакші.
Фауна риб досить різноманітна. Серед них - двоякодихаючі лускатники (3 види), які поширені в басейнах рр. Сенегалу, Нілу, Конго, Замбезі. Ендемічними родинами є кнерієві, кромерієві та інші.
Дуже різноманітна фауна безхребетних: членистоногі - скорпіони, сольпуки, павуки-птахоїди; багатоніжки - ківсяки, сколопендри, терміти (700 видів).
Фауна Ефіопської області характеризується цілою низкою ендемічних рядів і родин, причому центр ендемічних форм міститься в басейні р. Конго та на островах.
Індо-Малайська (Східна область). Територія області досить розчленована і включає ряд півостровів - Індостан, Індокитай та островів - Шрі-Ланка, Малайський архіпелаг, Філіппінські острови та ряд інших.
Минулі та сучасні територіальні контакти Індо-Малайської, Голарктичної і Австралійської областей зумовлюють їх значний взаємний вплив.
Більша частина території області розміщена в тропіках. Фауна цієї області має риси як материкової, так, і острівної. При всьому багатстві і різноманітності видів та родів в ній відносно невелика кількість ендемічних груп високого рангу.
Із ссавців поширені тут шерстокрилі (ендемічний ряд). Ці звірки, які перелітають з дерева на дерево зустрічаються на півострові Індокитай, островах Ява, Суматра, Калімантан, Філіппінських.
Ряд приматів тут представлений багато і три родини цього ряду обмежені в своєму поширенні межами царства. Це тупайї, лоризиди і гібонові. На островах Суматра і Калімантан живе орангутанг із родини людиноподібних мавп, зустрічаються гібони.
Із хижих звірів ендемік - червоний вовк (Індія, Індокитай, Великі Зондські острови) і велика кількість віверових. Серед котячих (близько 10 видів) типові найбільш великі - тигр, леопард, гепард. Дуже різноманітні гризуни і дикобрази, піщанки, миші щурі.
Комахоїдні представлені різними видами кротів, однією родиною ендемічних їжаків.
Для копитних характерна незначна кількість антилоп, але багато биків, із яких такі великі як гаур, гайял, бантенг. Спостерігається велика кількість свиней. Представниками невеликої, але цікавої групи непарнокопитих є чепрачний тапір. Серед непарнокопитих ендемічні три види носорогів - індійський, суматранський і яванський, що мають родичів в Ефіопській області.
Індійський слон поширений від Індії до Суматри, а раніше жив і на Калімантані. Цікаво, що індійський слон більш споріднений не з африканським слоном, а з вимерлим мамонтом, з яким об'єднаний в один ряд.
Орнітофауна Індо-Малайської області нараховує 66 родин, з яких лише одна - ендемічна - листівкові. Листівкові заселяють усі області цього царства. Це невеличкі, яскраво забарвлені горобині птахи з пензликом на кінці язика для збирання нектару. Зате низка родин птахів має в Індо-Малайському царстві центр різноманітності і, очевидно, виникнення. Такі фазанові, рогодзьобі, піттові, білозіркові. На родовому рівні в цьому царстві багато ендеміків, особливо серед фазанових. Добре представлені в цьому царстві птахи-носороги, нектарниці, ткачикові, хоч центр їх видової різноманітності з знаходиться в Ефіопській області.
У цій області спостерігається різноманітність серед плазунів, тут наявні ендеміки на рівні родин - безвухі варани, щитохвості змії, гавіали, променисті змії. Мають поширення в Індо-Малайській області кобри, товстоголові і валькуваті змії.
Земноводні в цій області представлені рядами безхвостих, хвостатих і безногих. Зустрічається значна кількість веслоногих жаб та вузькоротих.
Древніх риб тут немає, хоч ця область є центром різноманітності таких широко розповсюджених риб, як коропоподібні і сомоподібні. Сама тільки родина коропових представлена в цьому царстві 2 тисячі видів. Різноманітні тут і лабіринтові риби, які можуть дихати атмосферним повітрям.
Багата фауна комах (більше 4 тис. видів) - метелики, паличники, жуки-листоїди, златки, вусачі, жуки-носороги.
Голарктична область найбільша за площею і охоплює майже всю сушу в північній півкулі - Північну Америку, Європу, Північну Африку і більшу частину Азії. Ця область характеризується великою різноманітністю кліматичних умов та ландшафтів.
Не дивлячись на значну територію, ця область бідна у фауністичному відношенні, як за абсолютною кількістю видів, так і за кількістю систематичних категорій високого рангу. В області слабо виражений ендемізм.
Головні риси фауни Голарктики такі:
1. Широтна зональність фауни. На крайній півночі області фауна дуже бідна і одноманітна, але вона збагачується при просуванні на південь, де сприятливіші природні умови.
2. Риси спільності фауниГоларктичної області найкраще виражені в північних районах і зменшуються на південь. Фауна тундри Євразії і Північної Америки майже немає відмінності, ця схожість добре проявляється в лісовій зоні. В південних районах Голарктики подібність фауни значно менша, оскільки спостерігається більша фізико-географічна диференціація.
У межах області виділяють 2 або 8 підобластей [9,16].
Палеарктична підобласть охоплює весь материк Євразію, за винятком півдня Аравійського півострова, Індостану та Індокитаю. Крім того до Палеарктики належить і Північна Африка.
Природні умови Палеарктики досить різноманітні. Фауна за своїм походженням відноситься до древньої тропічної фауни Євразії, яка зазнала суттєвих змін під впливом аридизації і особливо четвертинного зледеніння. Тому фауна сильно збіднена, а також їй властиві значна кількість молодих груп, які мають високу сухо- і холодостійкість. Наявність незначної кількості реліктів вказує на минулі фауністичні зв'язки цієї підобласті з територією південних областей.
Серед ссавців Палеарктики є 1 ендемічна родина селевиній (1 вид), субендемічна родина тушканчиків, багато родин мають старосвітське корінні (їжакові, свині, коні, бичачі, мишачі, віверові, гієнові, мартишки та ін.).
Комахоїдні включають вихухолевих, кротів, їжаків, землерийок, серед яких найбільш поширені бурозубки і білозубки. Летючих
Loading...

 
 

Цікаве