WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Фауністичне районування землі - Реферат

Фауністичне районування землі - Реферат


Реферат на тему
Фауністичне районування землі
План
1. Одиниці та принципи фауністичного районування.
2. Типи фауни.
3. Фауністичне районування суші.
Література
1. Одиниці та принципи фауністичного районування.
Серед всієї різноманітності живих організмів, що населяють нашу планету важливе місце належить тваринам. Тварини - це найбільш численні організми планети як за кількістю відомих науці видів так і за різноманітністю по еволюційних рівнях своїх представників.
У древніх римлян слово "фауна" означало ім'я богині лісів і полів, покровительки диких тварин і стад. Фауна - сукупність усіх видів тварин певної території. Часто термін "фауна" вживають при характеристиці тварин, що належать до різних таксономічних категорій, наприклад, фауна птахів, фауна птахів будь-якої території. Таке використання терміну можна розглядати як умовне, яке не повністю відповідає науковому визначенню цього поняття. Іноді термін "фауна" використовують для характеристики складу тварин того чи іншого часу, наприклад, міоценова фауна чи сучасна фауна.
Фауна того чи іншого реґіону Землі складається в процесі історичного розвитку різних груп тварин - фауністичних комплексів та окремих видів, що проникають на цю територію з інших реґіонів в різний історичний час.
У будь-якому реґіоні є види - автохтони, походження яких пов'язане з цим реґіоном і види - алохтони (іммігранти), які проникли на цю територію дещо пізніше.
Отже, фауна складається із видів різного походження і дуже різноманітних в екологічному відношенні, що проникли в даний реґіон різними шляхами і в різний час.
Оскільки будь-яка ділянка земної кулі в тій чи іншій мірі екологічно неоднорідна, а склад рослин і тварин визначається переважно їх зв'язками з географічним середовищем, то і фауна будь-якої досить значної території також неоднорідна за своїм просторово-часовим генезисом, тобто гетерогенні.
Принцип гетерогенності є універсальним у формуванні фауни і має велике значення при формуванні фауни будь-якої території. Ті ж причини, тобто залежність фауністичного складу від типу рослинності і в кінцевому результаті від особливостей географічного середовища в цілому, лежать в основі принципу зональності щодо поширення тварин. Саме ці два принципи - географо-генетичної гетерогенності і зональності лежать в основі сучасного районування фауни планети, тобто її поділу на окремі частини, що відрізняються за своїм походженням, шляхами формування та адаптивними особливостями організмів.
При вивченні закономірностей розподілу тварин на Землі та виділенні окремих одиниць фауністичного районування необхідно враховувати також різноманітність способів поширення тварин, історичний час існування на планеті тварин різних таксономічних рангів, зв'язки тваринних організмів із оточуючим середовищем.
Зараз існують значні розбіжності щодо вивченості розміщення і розподілу різних тварин по території Землі. Тому для характеристики фауни доцільно враховувати особливості розміщення хребетних тварин, а особливо птахів і ссавців, оскільки їх розміщення, як і еволюція в цілому, вивчені досить добре.
При фауністичному районуванні враховують згадані принципи і виділяють фауністичні категорії різного рангу - царства (геї), області, підобласті, провінції, округи ті інші більш дрібні фауністичні категорії.
Важливим критерієм фауністичного районування при виділенні найвищих одиниць є історичні реґіональні зв'язки фауни, закономірності їх генезису на протязі певних відрізків часу (еволюції).
Найвищою одиницею фауністичного районування є царства (геї). Їх кількість коливається від трьох до чотирьох. В.Г. Гептнер виділяє на землі три фауністичні царства на основі древності фауни ссавців, що входять до складу цих царств. Зараз окремі вчені виділяють до шести фауністичних царств. Фауністичні області і підобласті визначаються в основному історичним процесом розвитку фауни у зв'язку з геологічною історією Землі. При виділенні фауністичних одиниць нижчих рангів - провінцій, округів доцільно враховувати сучасні екологічні критерії, оскільки на першому місці виступає тут принцип зональності та адаптивності фауністичних елементів і окремих видів тварин до сучасних умов їх існування.
2. Типи фауни.
Фауну всієї земної кулі можна поділити в залежності від особливостей формування на наземну і фауну Світового океану. В свою чергу виділяють фауну материкову і острівну, які за складом, особливостями формування суттєво різняться між собою.
Острови Світового океану мають різне походження, неоднорідні за площею тощо. Океанічні острови є материкові, вулканічні, коралові. Острови вулканічного походження та коралові ніколи не були з'єднані з материком тому особливості фауни визначаються перш за все походженням островів. Материкові острови - це колишні частини материка, що відокремились внаслідок рухів земної кори. Формування та особливості фауни всіх островів суттєво відмінні.
На островах материкового походження фауну складають тварини, які характерні для того чи іншого материка в час відокремлення від нього Важливим фактором на формування фауни є рівень ізоляції, тобто віддаленість острова від материка, а також його розміри та геологічний вік. На формування острівної фауни мають вплив також вітри, напрям і сила морських течій, наявність інших островів та склад фауни на них.
На островах спостерігається висока частка ендеміків, чим старіший острів, тим більше в його фауні ендемічних форм. Великі ссавці на океанічних островах маже відсутні, а на материкових їх розміри значно менші, ніж у таких же видів на суші (філіппінський буйвіл, суматранський та яванський носороги та інші).
Птахи і земноводні на островах значно більших розмірів, ніж на материку (слонові черепахи Галапагоських островів, знищені людиною на о. Мадагаскар гігантські страуси; найбільший з голубів - дронт, знищений людиною на о. Маврикій в кінці XVI століття).
Велику небезпеку для життя птахів та комах на островах становлять океанічні вітри, тому більшість із них втратили здатність до польоту. З іншої сторони, відсутність або ж невелика кількість наземних хижаків сприяє існуванню не літаючих комах і птахів.
Як правило, чим дальше від материка знаходиться острів тим він бідніший на фауну, хоча екологічні умови дуже подібні. Найбільші відмінності спостерігаються на океанічних островах, віддалених від материка (Гавайські острови, Святої Олени та ін.). Фауна тут особливо бідна, так як формується за рахунок випадкового попадання тварин з материків або островів. В процесі акліматизації тварини можуть змінювати свої екологічні особливості і перетворюватись в нові підвиди, а згодом і види (птахи гавайські квітниці - 22 види). Характерними рисами острівної фауни на материкових островах є менший рівень ізоляції в порівнянні з океанічними островами. При відокремленні таких островів, як Японські, Великі Зондські, Британські від материків фауна збереглася майже такою, як на материку. З часом воназбіднювалась, оскільки частина видів вимирала, а процес видоутворення послабився, внаслідок зміни абіотичних та біотичних умов. Тому на таких островах зберігаються примітивні реліктові організми, наприклад, гатерія в Новій Зеландії. На далеких островах та ізольованих частинах материків зберігаються комплекси організмів характерні для тваринного
Loading...

 
 

Цікаве