WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Поняття про ареал - Реферат

Поняття про ареал - Реферат


Реферат на тему
Поняття про ареал
План
1. Ареал, типи ареалів.
2. Межі ареалів та причини, що їх зумовлюють.
3. Структура ареалу.
4. Методи картування ареалів.
Література
1. Ареал, типи ареалів.
Одним із важливих понять біогеографії є поняття про ареал (лат. Area - площа, простір, поверхня, ділянка), під яким розуміють площу земної поверхні, в межах якої зустрічається певний таксон чи біоценоз. Отже, ареалом того чи іншого виду в природі називають територію, в межах якої цей вид зустрічається на земній поверхні. Можна говорити про ареал не тільки виду, а також роду, родини та інших таксономічних одиниць. Іноді говорять про ареал окремих рослинних угруповань (верхових боліт, ялинника тощо). У статті Д.В. Панфілова "Про будову та динаміку ареалу видів тварин" дається таке визначення ареалу: "Ареал виду - простір в якому особини виду здатні повністю завершити свій життєвий цикл" [22]. В зміст терміну ареал не включають місця випадкового попадання організмів, оскільки дуже часто в результаті пасивного або активного розселення окремі особини потраплять за межі ареалів.
У різних видів ареали надзвичайно різноманітні за розмірами, і формою. Основний об'єкт в ареалогії - вид, який є і основною таксономічною одиницею в систематиці. Вид може зустрічатися майже на всій суші або на дуже обмеженій площі. Це залежить насамперед до приуроченості виду до певних типів місцезростань, кількості виду в місцезростаннях, що відповідають його вимогам, від того, наскільки часто зустрічається вид на даній території при наявності відповідних для його зростання умов. Слід пам'ятати, що ареалів суцільно заселених тим чи іншим видом, у природі немає. Вид у межах свого ареалу росте на відповідних його екологічним особливостям місцях. Останні в межах ареалу можуть бути звичайними, тобто зустрічатися скрізь або лише зрідка, окремими ділянками, при цьому вид не обов'язково повинен бути на кожній такій ділянці. Кількісна характеристика виду в різних частинах його ареалу також може бути неоднаковою. Там, де умови існування виду близькі до оптимальних, він зустрічається часто. При загальному погіршенні екологічних умов (холодні місцезростання, яри, відкоси увалів з північною експозицією схилів) його кількість зменшується.
Взагалі, єдиної чіткої класифікації типів поширення організмів поки що не існує. Але типізація подібних ареалів проводиться за розмірами, потужністю, характером обрисів тощо. Різноманітність ареалів дуже велика, причому ареал кожного виду, як правило, індивідуальний, неповторний. Серед ареалів видів є такі, які займають значні площі (космополітичні) і незначні (ендемічні). Умовно космополітичними вважають ареали тих видів, які заселяють не менше 1/4 поверхні суші або 1/4 акваторії Світового океану чи внутрішніх водойм нашої планети.
Ареали таксонів, які зростають на всіх або майже на всіх континентах, де є відповідні умови для їх існування, називають поліконтинентальними, або космополітичними. Прикладами таких видів може бути очерет південний (Phragmites australis), частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica), рдесник плаваючий і рдесник гребінчастий (Potamogeton pectinatus) тощо. Це переважно водяні рослини, і такий широкий їхній ареал, очевидно можна пояснити більшою одноманітністю умов місцезростання цих видів. Серед рослин суші мало представників з дуже широким ареалом, що, безумовно, пояснюється надзвичайною різноманітністю умов існування в наземному середовищі. Прикладом рослин з широким ареалом є папороть орляк (Pteridium aquilinum). Цей звичайний вид у лісах помірної зони Голарктики нерідко утворює зарості, досягає на півдні Європи узбережжя Середземного моря, а в Північній Америці - Мексиканської затоки, зустрічається також у тропіках південно-східної Азії, Африки, Південної Америки і в субтропіках південної півкулі.
Найпоширенішими видами серед рослин є бур'яни, а серед тварин - паразити, гризуни, а саме - сірі і чорні щурі, миші, кімнатні мухи тощо.
Види із значним поширенням називають еврихорними (гр. euris - широкий і chora), а види, обмежені в своєму поширенні, - стенохорними (гр. stenos - вузький і chora). Стенохорних видів серед квіткових значно більше, ніж еврихорних. Крайнім вираженням стенохорії є види, обмежені в своєму поширенні незначною територією або навіть кількома чи одним пунктом на земній поверхні. Ареали таких видів називають ендемічними, а самі види ендеміками (гр. en - внутрі і demos - народ). Прикладами ендеміків можуть бути сосна Станкевича (Pinus stankeviczii), яка зустрічається лише в двох пунктах у Криму (Судак і мис Айя); сосна піцундська (P. pithyusa), що зростає на мисі Піцунда в Грузії; сосна крейдяна (P. cretacea), поширена в крейдяних борах на Середньоросійській височині; полин крейдяний (Artemisia cretacea), що зустрічається на крейдяних відслоненнях у басейні р. Дон тощо.
Ендемізм зумовлюється двома причинами: або вид виник у недалекому минулому і ще не встиг широко розповсюдитися, або ареал зменшується внаслідок його вимирання. В першому випадку явище дістало назву неоендемізму (гр. neos - новий і ендемізм), в другому - палеоендемізму (гр. palaios - давній і ендемізм). Вік ендеміків буває різним. Неоендеміки - це молоді за походженням види, що виникли в льодовиковий або післяльодовиковий час. Палеоендеміки - давні види, вони, безумовно, є реліктами (лат. Relictus - залишковий) у сучасній флорі. Релікти взагалі - це популяції, види, угруповання, що входять до складу рослинного покриву певної території як залишки флор минулих геологічних часів і перебувають у деякій невідповідності з сучасними умовами існування. Поняття палеоендемік і релікт співпадають не завжди, зокрема релікти можуть не обмежуватись у своєму поширенні певною територією і мати досить значний ареал. Це наприклад багно болотне (Ledum palustre), журавлина (Oxycoccus palustris) та деякі інші види, що зростають на Середньоросійській височині і значно відірвані від свого основного ареалу.
Серед палеоендеміків є релікти різного віку - мезозойські, четвертинні (міоценові, пліоценові) тощо. Так гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba), яке в природному стані зустрічається лише в Західному Китаї, тобто є ендеміком цієї області, зберігся тут з мезозою, що доведено палеоботанічними даними. Таким чином, цей вид є палеоендеміком мезозойської ери.
Реліктові ендеміки, як правило різко відособлені: у них відсутні близькі родичі у складі сучасної флори. Показовим у цьому плані є Metasequoia glyptostroboides i Sequoiadendron giganteum. Метасеквойю гліптостробовидну відкрито лише в середині 20 століття у Центральному Китаї. Це єдиний сучасний представник роду метасеквойя, який у мезозої був представлений значною кількістю видів, що були широко розповсюджені на півночі земної кулі, аж до полярних меж суші, секвойядендрон гігантський, що нині зберігся лише на схилах Сьєрра-Невади в Каліфорнії, в мезозої був звичайним видом помірних широт північної півкулі, недарма його
Loading...

 
 

Цікаве