WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Основні положення екологічної географії - Реферат

Основні положення екологічної географії - Реферат

характеризують пристосування до окремих факторів. Інакше кажучи, життєві форми організмів зумовлені специфічними умовами їх місцепроживання.
У рослин життєві форми визначаються за своєрідним загальним виглядом (габітусом) різних груп рослин (включаючи наземні і підземні органи - кореневі системи і підземні пагони), що виникли в їх онтогенезі в умовах певного середовища. Габітус рослин історично виникає у відповідних ґрунтово-кліматичних умовах, як відображення пристосування рослин до цих умов. Під впливом ідентичних факторів зовнішнього середовища, що діють протягом багатьох поколінь, аналогічні життєві форми можуть виникати дивергентно (розходження ознак) в межах вузької систематичної групи, що займає великий ареал, і конвергентно, тобто в систематичних група, що відокремлені відстанями.
Першу класифікацію рослин за життєвими формами запропонував А. Гумбольдт. В праці "Ідеї географії рослин" він писав, що величезну кількість рослин, які покривають землю, можна звести до небагатьох основних форм.
А. Гумбольдт виділив 17 основних форм, давши їм назви рослин, в яких відповідна форма найкраще виражена. Це форма банана, пальм, деревовидних папоротей, орхідей, мімозових, мальвових тощо. Він виділив форми на основі фізіологічних ознак, не вкладаючи в них екологічного змісту, тому сюди потрапили й деякі групи нижчих рослин (гриби, лишайники). Незважаючи на те, що форми вивчаються вже давно, ця проблема остаточно ще не розв'язана про що свідчить, зокрема, велика кількість запропонованих класифікацій.
У системі Раункієра в основному враховується розміщення рослин і захищеність у них бруньок поновлення в несприятливі для рослин пори року. Система життєвих форм Раункієра охоплює такі типи (рис 5):
1. Хамефіти. Зимуючі бруньки поновлення розміщені невисоко над поверхнею ґрунту (напівкущі з дерев'янистою основою стебла, низькорослі кущики, які стеляться - ліннея, рослини подушки, маки і лишайники).
2. Фанерофіти. Зимуючі бруньки поновлення містяться високо над поверхнею землі (дерева і кущі).
3. Гемікриптофіти. Зимуючі бруньки поновлення розміщені на поверхні ґрунту (більшість трав'янистих багаторічників).
4. Криптофіти. Зимуючі бруньки поновлення розміщені в ґрунті (бульбові і кореневищеві трави) або на дні водойм.
5. Терофіти. Зимує тільки насіння.
За класифікацією Раункієра було складено біологічні спектри різних зон. Слід зазначити, що система життєвих форм дає можливість порівнювати флору різних реґіонів.
Серебряков І.Г. визначив життєву форму як специфічну зовнішню форму (габітус) рослини, що пов'язана з біологією її розвитку, внутрішньою структурою органів і виникла в певних екологічних умовах, як відображення пристосованості рослин до цих умов. І.Г. Серебряков розрізняє такі головні групи життєвих форм покритонасінних: І - дерева; ІІ - напівдеревні рослини (кущі, кущики і напівкущики); ІІІ - трав'янисті полікарпики; IV - трав'янисті монокарпики.
У межах перших двох груп виділено життєві форми дерев, кущів, слаників, карликових кущуватих дерев, деревних ліан, шпалерних кущиків, кущиків, напівкущиків, рослин-подушок. До третьої групи належать кореневищні, щіткокореневі, нещільнокущові, дернові, цибулинні, бульбові, стрижньокореневі рослини. До четвертої - багаторічні та дворічні монокарпики, озимі, що довго вегетують, ярі, озимі ефемери, ярі ефемери.
В зооекологію термін "життєві форми" перейшов з екології рослин, але життєві форми в тварин виділяються за такими класифікаційними ознаками: особливостями розмноження, способом руху або добування їжі, пристосованістю до різних екологічних ніш, ярусів тощо У тварин розрізняють меншу кількість життєвих форм.
Найбільш поширеною класифікацією життєвих форм тварин є класифікація Д.М. Кашкарова, в основу якої покладено спосіб пристосування до умов середовища. За цією класифікацією виділяються такі життєві форми тварин: І. Плаваючі форми: (нектон, планктон, бентос); напівводні (пірнаючі, не пірнаючі, тварини, що добувають їжу лише з води). ІІ. Риючі форми: абсолютні землериї (усе життя проводять під землею), відносні землериї (виходять на поверхню землі). ІІІ. Наземні форми: тварини, що не будують нір (бігаючі, стрибаючі, плазуючі), тварини, що роблять нори (бігаючі, стрибаючі, плазуючі); тварини скель. IV. Деревні плазуючі форми: тварини, що іноді злізають з дерев; тварини, що тільки лазять по деревах. V. Повітряні форми: тварини, що добувають їжу в повітрі: тварини, що споживають їжу з повітря.
Щодо вологості ґрунту Д.М. Кашкаров виділяє вологолюбні (гігрофільні) і сухолюбні (ксерофільні) форми; щодо їжі - рослиноїдних, всеїдних, хижаків, трупоїдів; за місцем розмноження - тварин, що розмножуються під землею, на поверхні землі, в ярусі трав, у кущах, на деревах.
Життєві форми мають важливий екологічний зміст. Домінуючи в тій чи іншій екосистемі, вони є індикаторами умов життя. Так, у жаркому й сухому кліматі переважають тварини, що живуть у глибоких норах, на високопродуктивних і пухких ґрунтах землериї створюють велику кількість ходів, домінування хвойних рослин, не вибагливих до ґрунту, свідчить про невисоку родючість цих ґрунтів.
Література:
1. Алексеев В.П. Становление человечества. - М., Политиздат, 1984. - 462 с.
2. Алёхин В.В., Кудряшов Л.В., Говорухин В.С. География растений с основами ботаники. - М., Учпедгиз, 1961.
3. Бобринский Н.А., Гладков Н.А.География животных. - М., Учпедгиз, 1961.
4. Вавилов Н.И. Происхождение и расселение культурных растений. - Л., Наука, 1987.
5. Вальтер Г. Общая геоботаника. - М., Мир, 1982.
6. Вальтер Г. Растительность земного шара. Перевод с нем. - М., Прогресс, 1968 т. 1, 1974 т. 2, 1975 т. 3.
7. Вернадский В.И. Биосфера. - М., Наука, 1967.
8. Войткевич Г.В., Вронский В.А. Основы учения о биосфере. - М., Просвещение, 1989.
9. Воронов А.Г. Биогеография с основами экологии. - М., МГУ, 1987.
10. Воронов А.Г., Дроздов Н.Н., Мяло Е.Г. Биогеография мира. - М., Высшая школа 1985.
11. Второв П.П., Дроздов М.М. Біогеографія. - К., Вища школа, 1987.
12. Второв П.П., Дроздов Н.Н. Биогеография материков. - М., Просвещение, 1974.
13. Гришко-Богменко Б.К., Морозюк С.С., Мороз І.В. та ін. Географія рослин з основами ботаніки. - К., Вища школа, 1991.
14. Дарлингтон Ф. Зоогеография. - М., Прогресс, 1956.
15. Жизнь растений. - М., Просвещение, 1974-1982. Т.1-6.
16. Кобышев Н.М., Кубанцев Б.С. География животных с основами зоологии. - М., Просвещение, 1988.
17. Кулинич Л.Я., Воловник С.В. Довідник з біології. - К., Радянська школа,. 1986.
18. Курнишкова Т.В., Петров В.В. География растений с основами ботаники. - М., Просвещение, 1987.
19. Леме Ж. Основы биогеографии. - М., Прогресс, 1976.
20. М'якушко В.К., Вольвач Ф.В. Екологія. - К., Радянська школа, 1984.
21. Нейл У. География жизни. - М.,Прогресс, 1973. - 339 с.
22. Панфилов Д.В. О строении и динамике ареала вида животных. - Вопросы географии. Сб. 48, 1960.
23. Рева П.П.,Кулинич Л.Я. Екологія для всіх. - К., Вища школа, 1985.
24. Реймерс Н.Ф. Природопользование (словарь-справочник). - М., Мысль, 1990.
25. Сытник К.М., Брайон А.В., Городецкий А.В., Брайон А.П. Словарь-справочник по экологии. - К., Наукова думка, 1994
Loading...

 
 

Цікаве