WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Основні положення екологічної географії - Реферат

Основні положення екологічної географії - Реферат


Реферат на тему
Основні положення екологічної географії
План
1.Поняття про екологію, її структуру та значення.
2. Фактори середовища та їх класифікація.
3. Характеристика абіотичних факторів середовища.
4. Біотичні фактори середовища.
5. Антропогенний вплив на навколишнє середовище.
6. Життєві форми організмів.
Література
1.Поняття про екологію, її структуру та значення.
Всі живі організми тісно пов'язані з навколишнім середовищем, яке впливає на їх життя і розвиток. Наука, яка вивчає вплив зовнішнього середовища на живі організми одержала назву екологія. Екологія як біологічна наука сформувалась в середині ХІХ століття. Вперше термін "екологія", який складається з двох слів грецького походження "ойкос" - місце життя, житло, дім та "логос" - вчення був запропонований німецьким зоологом Е. Геккелем у 1866 р. в його праці "Загальна морфологія організмів". У ній він дає таке визначення екології "Під екологією ми розуміємо науку про зв'язки організмів з навколишнім середовищем, куди ми відносимо в широкому розумінні всі умови існування". З того часу поняття про зміст екології уточнювалося, конкретизувалося, але суть його залишилася незмінною.
Основні положення екології окремих рослин і рослинних угруповань, а також поняття про життєві форми рослин вперше обґрунтував датський вчений Е. Вармінг у монографії "Ойкологічна географія рослин" (1895).
Отже, можна вважати, що після видання праць Е. Геккеля та Е. Вармінга екологія сформувалась як наука. Значним поштовхом у розвитку екології було еволюційне вчення Ч. Дарвіна викладене у його праці "Походження видів шляхом природного добору".
Екологія вивчає вплив середовища на організми як в цілому, так і окремих його факторів, зміну чисельності організмів в залежності від середовища, а також внутрівидові і міжвидові взаємовідносини організмів.
Загальну екологію поділяють на такі розділи:
1. Екологію організмів (аутоекологія).
2. Екологія популяцій (демекологія).
3. Екологія угруповань (синекологія).
4. Вчення про екосистеми (екологія екосистем).
Екологія організмів вивчає способи впливу середовища на організм, встановлення меж існування організму залежно від різних факторів, пристосовну залежність організмів, реакції організмів на вплив факторів середовища. Вивчає життєві форми організмів і режим їхнього життя.
Екологія популяцій вивчає структуру і властивості популяцій, виявляє внутрішньовидові взаємовідносини, зв'язки з іншими організмами і групами.
Екологія угруповань вивчає групи різних видів рослин, тварин і мікроорганізмів, які об'єднуючись утворюють біоценози, або способи їх формування і розвитку, а також структуру, динаміку і взаємодію з фізико-географічними факторами середовища.
Екологія екосистем вивчає будову і просторове розміщення різних екосистем Землі.
Об'єктами вивчення екології є: популяції організмів, види, угруповання, екосистеми і біосфера в цілому.
Екологічні, а саме екосистемні дослідження потрібні сьогодні для розв'язання багатьох практичних завдань землеробства, лісівництва, луківництва, мисливства та рибного промислу, для акліматизації та боротьби з шкідниками. Велику роль відіграє екологія у розв'язанні питань охорони природи, а також у розробці заходів щодо охорони здоров'я людини та оптимізації її життєвого середовища.
2. Фактори середовища та їх класифікація.
Середовище кожного організму складається з компонентів органічної і неорганічної природи, кожен з яких має своє значення для організму. Не всі вони однакові за своїм значенням, вплив окремих компонентів взагалі незначний.
Фактори-елементи середовища, які впливають на живі організми. Під елементами середовища слід розуміти тепло, світло, воду, мінеральні речовини тощо. Один і той же фактор може мати різне значення для різних організмів.
Всю різноманітність екологічних факторів ділять за походженням і характером дії на дві великі групи - абіотичні (гр. а - заперечна частка і bios - життя) і біотичні. До біотичних відносять фактори неорганічної, або неживої, природи, до біотичних - вплив живої природи, а також людини. Такий поділ певною мірою є умовним, бо кожен з факторів існує і проявляється лише як результат загальної дії середовища.
До абіотичних факторів належать:
1.Кліматичні - світло, тепло, волога, повітря (його склад і рух); 2. Едафічні, або ґрунтові (гр. edaphos - грунт) - механічний і хімічний склад, вологість, аерація, забарвлення; 3. Орографічні (гр.oros - гора, grapho - пишу) - рельєф, експозиція; 4. Гідрологічні - прозорість, температура води.
До біотичних факторів належать:
1. Фітогенні (гр. phyton - рослина і genos - народження) - як прямий так і побічний вплив рослин. Прямий - механічні контакти, симбіоз, паразитизм, епіфітизм тощо. Побічний - фітогенні зміни середовища; 2. Зоогенні (гр. zoon - тварина і genos) - поїдання, запилення, поширення, витоптування (механічна дія на середовище, на хімічний склад грунту), а також побічний вплив на середовище; 3. Антропічні (гр. anthropos - людина) - антропічний фактор найбільш впливовий. Його значення особливо зросло в останні роки.
У природних умовах не завжди можна розрізнити вплив окремих факторів та їх наслідок. Рослини в природі завжди відчувають на собі спільний вплив комплексу різних екологічних факторів. На них одночасно впливають взаємопов'язані між собою температура, вологість, світло, повітря, сусідні організми. Діапазон дії екологічного фактора обмежений точками мінімуму і максимуму, що відповідають крайнім значенням даного фактора, при яких можливе існування рослин. Найкращими для рослин є оптимальні умови життєдіяльності, що визначають її розміри, вік і плодоношення. Точки оптимуму, мінімуму і максимуму складають три кардинальні точки, що визначають можливості реакції організму на даний фактор. Умови середовища, в яких даний фактор виходить за межі зони оптимуму і спричиняє пригнічення індивідууму або групи рослин, називають крайніми, оскільки за ними йде загибель рослини. Подібні явища характеризують не тільки екологічні ситуації (посуху, дуже низьку або високу температуру), а й такі місця зростання, де умови близькі до граничних можливостей існування рослини. Наприклад, пустелі, арктичні і антарктичні області, печери тощо.
Треба відмітити, що кількісні закономірності і реакції організмів на дію якогось екологічного фактора різні відповідно до умов їх зростання.
Здатність виду існувати при різних значеннях фактора називають його екологічною валентністю або екологічною амплітудою.
Організми які можуть існувати при широкій амплітуді фактора називають еврибіонтними, а ті які існують при обмежених значеннях будь-якого фактора - стенобіонтні.
Для нормального існування організму необхідний набір факторів. Якщо хоч один із життєво необхідних факторів відсутній або дія його недостатня, організм існувати не може або не може нормально розвиватись і давати потомство. Цеявище називають законом мінімуму, або законом Лібіха, а фактор, дія якого недостатня для нормального життя, - лімітуючим.
У 1958 р. А.С. Мончадський запропонував класифікацію факторів за характером їхньої дії.
Стабільні фактори - ті, що не змінюються протягом тривалого часу (земне тяжіння, сонячна стала, склад атмосфери та ін.).
Loading...

 
 

Цікаве