WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Біосфера - Реферат

Біосфера - Реферат

припускають, що до кінця 20 століття кількість його може збільшитися на 12…20%. Швидкість кругообігу азоту, фосфору і сірки при цьому різко зросте. Крім того, припускається, що збільшення СО2 в атмосфері у 2 рази підвищить (внаслідок парникового ефекту) середню глобальну температуру на 3…6°С. А це має спричинити катастрофу - рівень морів і океанів може значно піднятися. Можуть бути затоплені найбільш родючі низинні землі. До того ж потепління високоширотних зон зменшить перепад температур - головного двигуна циркуляції повітряних мас атмосфери. Внаслідок цього вологі області Землі стануть ще більш вологими, а сухі - більш сухими. (Рис. 1).
Кругообіг кисню. Щорічно лісові масиви виробляють 55 млрд. т кисню. Він використовується живими організмами для дихання і бере участь в окисних реакціях в атмосфері, літосфері, гідросфері. Циркулюючи через біосферу, кисень перетворюється то на органічну речовину, то на воду, то на молекулярний кисень. Весь кисень атмосфери (2,8·1014 - 1,2·1015 т) за кожні 2 тис. років проходить через живу речовину біосфери. За час свого існування людство безповоротно втратило близько 273 млрд. т кисню. У наш час щорічно на спалення вугілля, нафтопродуктів і газу витрачається 13?109 т кисню. Інтенсивність цього процесу збільшується щороку на 6%. Майже 3 млрд. років рослини збагачували атмосферу киснем. Але при збереженні нинішніх темпів його споживання вже через два століття концентрація кисню можливо знизиться до критичного рівня. Основні поглиначі кисню - промисловість і автомашини. Кожній людині на добу потрібно 80 л. кисню, автомашині ж для згоряння 1 л. бензину - 200 л. А в світі налічується понад 300 млн. автомашин. (Рис 2).
Кругообіг азоту, фосфору, сірки. Діяльність людини прискорює кругообіг цих елементів. Головна причина цього прискорення - використання фосфору в добривах, що призводить до еутрифікації - надудобрення. Еутрифікація в першу чергу діє на континентальні водойми. При еутрифікації відбувається бурхливе розмноження водоростей - цвітіння води. Це призводить до зменшення кількості розчиненого у воді кисню. Продукти обміну водоростей знищують рибу та інші організми. Сформовані екосистеми при цьому руйнуються. Процес еутрифікації змогла б зменшити нестача азоту і сірки. Але індустрія і вихлопи двигунів внутрішнього згоряння викидають щорічно багато нітратів і сульфатів. Потрапляючи на землю разом з дощами, вони засвоюються рослинами (Рис 3).
Кругообіг води. На Землі води багато - гідросфера становить 1/4000 її маси. Вода покриває ? поверхні Землі. За 1 хвилину під дією сонячного тепла з поверхні водойм Землі випаровується до 1 млрд. т води. Після охолодження пари утворюються хмари, випадає дощ і сніг. Опади частково проникають у ґрунт. Ґрунтові води повертаються на поверхню землі через коріння рослин джерела, наноси, тощо. Швидкість циркуляції води досить велика: вода океанів поновлюється за 2 млн. років, ґрунтова вода - за рік, річкова за 12 діб, пара в атмосфері - за 9 діб. Двигуном кругообігу є енергія Сонця. (Рис. 4).
Щорічно для створення первинної продукції рослини біосфери використовують при фотосинтезі 1% води, що потрапляє у вигляді опадів. Людина тільки для побутових і промислових потреб використовує 20 мм опадів - 2,5% загальної їх кількості за рік, Безповоротний щорічний водозабір тепер становить 5,5 тис. м?. Щорічно він збільшується на 4…5%. Якщо такий приріст збережеться, то до 2100 р. людство вичерпає запаси прісної води на Землі.
5. Поняття про ноосферу.
Поступовий розвиток живої речовини в межах біосфери Землі приводить до зміни якісного стану самої біосфери, до переходу її в ноосферу. Під ноосферою розуміють сферу взаємодії природи і суспільства, в якій розумова діяльність людей стає головним, визначальним фактором розвитку.
Ноосфера (гр. noos - розум і sphaira - куля). Термін "ноосфера" вперше був введений французьким вченим-математиком Е. Леруа в 1927 році. Під ноосферою він розумів сучасну геологічну стадію розвитку біосфери. В подальшому власні уявлення про ноосферу розробив геолог П. Тейяр-де-Шарден і виклав їх у своїй книзі "Феномен людини". Уявлення цього вченого щодо ноосфери мали дещо ідеалістичний характер. Розвиваючи своє вчення про біосферу В.І. Вернадський надав поняттю "ноосфера" матеріалістичного змісту. Він розглядав ноосферу як вищу стадію розвитку біосфери, пов'язану з виникненням і розвитком в ній людського суспільства, яке пізнаючи закони природи і розвиваючи техніку до найвищого рівня, стає могутньою планетарною силою, яка за своїми масштабами перевищує всі відомі геологічні процеси.
Для ноосфери як сучасного етапу розвитку біосфери характерні такі якісно нові форми впливу людини.
1. Безперервне видобування матеріалів із земних глибин і насичення ними біосфери. Щороку із земних надр видобувається близько 100 млрд. т різних корисних копалин. Це майже в чотири рази перевищує кількість поверхневого (із завислими твердими частинками) стоку у Світовий океан.
2. Використання продуктів фотосинтезу в енергетичних цілях. При цьому хімічна рівновага в біосфері зміщується в напрямі, протилежному фотосинтезу. На відміну від біосфери ноосфера сприяє розсіюванню енергії Землі, а не її акумуляції.
3. Зміни біогеохімічних циклів і включення до них нових, раніше невідомих в біосфері речовин, у тому числі групи трансуранових елементів. Насичення ними біосфери може призвести до істотних змін у генопласті біосфери.
Література:
1. Алексеев В.П. Становление человечества. - М., Политиздат, 1984. - 462 с.
2. Алёхин В.В., Кудряшов Л.В., Говорухин В.С. География растений с основами ботаники. - М., Учпедгиз, 1961.
3. Бобринский Н.А., Гладков Н.А. География животных. - М., Учпедгиз, 1961.
4. Вавилов Н.И. Происхождение и расселение культурных растений. - Л., Наука, 1987.
5. Вальтер Г. Общаягеоботаника. - М., Мир, 1982.
6. Вальтер Г. Растительность земного шара. Перевод с нем. - М., Прогресс, 1968 т. 1, 1974 т. 2, 1975 т. 3.
7. Вернадский В.И. Биосфера. - М., Наука, 1967.
8. Войткевич Г.В., Вронский В.А. Основы учения о биосфере. - М., Просвещение, 1989.
9. Воронов А.Г. Биогеография с основами экологии. - М., МГУ, 1987.
10. Воронов А.Г., Дроздов Н.Н., Мяло Е.Г. Биогеография мира. - М., Высшая школа 1985.
11. Второв П.П., Дроздов М.М. Біогеографія. - К., Вища школа, 1987.
12. Второв П.П., Дроздов Н.Н. Биогеография материков. - М., Просвещение, 1974.
13. Гришко-Богменко Б.К., Морозюк С.С., Мороз І.В. та ін. Географія рослин з основами ботаніки. - К., Вища школа, 1991.
14. Дарлингтон Ф. Зоогеография. - М., Прогресс, 1956.
15. Жизнь растений. - М., Просвещение, 1974-1982. Т.1-6.
16. Кобышев Н.М., Кубанцев Б.С. География животных с основами зоологии. - М., Просвещение, 1988.
17. Кулинич Л.Я., Воловник С.В. Довідник з біології. - К., Радянська школа,. 1986.
18. Курнишкова Т.В., Петров В.В. География растений с основами ботаники. - М., Просвещение, 1987.
19. Леме Ж. Основы биогеографии. - М., Прогресс, 1976.
20. М'якушко В.К., Вольвач Ф.В. Екологія. - К., Радянська школа, 1984.
21. Нейл У. География жизни. - М.,Прогресс, 1973. - 339 с.
22. Панфилов Д.В. О строении и динамике ареала вида животных. - Вопросы географии. Сб. 48, 1960.
23. Рева П.П.,Кулинич Л.Я. Екологія для всіх. - К., Вища школа, 1985.
24. Реймерс Н.Ф. Природопользование (словарь-справочник). - М., Мысль, 1990.
25. Сытник К.М., Брайон А.В., Городецкий А.В., Брайон А.П. Словарь-справочник по экологии. - К., Наукова думка, 1994
Loading...

 
 

Цікаве