WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Предмет, завдання і місце біогеографії - Реферат

Предмет, завдання і місце біогеографії - Реферат

організмів і середовища. Встановлене Дарвіном перетворення видів шляхом природного добору по-новому поставило питання про значення середовища для процесу еволюції.
Тому екологія (наука про взаємозв'язки організмів і середовища) і біоценологія (наука про угруповання) в роботах Ч. Дарвіна отримала сучасну основу для свого розвитку.
Серед визначних фітогеографічних робіт цього періоду слід назвати праці А. Гризебаха, Є. Вармінга, А. Шимпера, А. Енглера, А.М. Бекетова, А.М. Краснова
У праці "Рослинність земної кулі" А. Грізебах розглядав характер флори земної кулі залежно від клімату, морів, пустель, гір, що впливають на поширення рослин. Вчений поділив флору Землі на 24 фітогеографічні області, які в багатьох випадках співпали з областями (царствами) Скоу, незважаючи на те, що при встановленні цих областей Гризебах опирався на кліматичні умови, а не на ендемізм як Скоу. Ця праця не втратила свого значення і тепер.
Є. Вармінг у класичній праці "Екологічна географія рослин" стверджував, що умови зростання - клімат, ґрунти тощо - впливають як формуючий фактор на рослини. Вплив зовнішніх умов визначає не лише зовнішню форму рослини, а й внутрішні анатомічні особливості будови. Він поділяв рослинний світ Землі на 4 типи: гідрофіти, ксерофіти,мезофіти, галофіти. Ці основні типи Вармінг підрозділяв на окремі групи, описував морфологію, анатомію, пристосування рослин до умов існування.
У праці німецького вченого А. Шимпера "Географія рослин на фізіологічній основі" поряд із поділом рослинності земної кулі на ботаніко-географічні області, розв'язував й інші завдання фітогеографії, пов'язуючи характер рослинності з фізіологічними процесами в різних її типах. Вчений поділив рослинний світ земної кулі на 5 типів: тропічний, полярний, арктичний, гірський і водний.
Важливу роль у розвитку історичного напряму фітогеографії відіграла праця А. Енглера "Опыт истории растительности мира с третичного периода". Енглер зробив спробу відновити картину розвитку сучасних флор з флорою третинного періоду. Рослинний світ Землі ним було поділено на 4 царства: палеоарктичне, палеотропічне, неотропічне і давньоокеанічне. Для кожного з цих царств він відтворив картину розвитку флори від третинного періоду до сучасності. Царства він поділив на природні ботаніко-географічні області, які переважно співпадали з областями, що виділив Гризебах. Поряд із застосуванням історичного методу Енглер використав метод географічного поширення (ареалів) видів і родів рослин для з'ясування їх споріднених зв'язків, який почав застосовувати у систематиці рослин.
Значний внесок у розвиток фітогеографії в 2-й половині 19 століття зробили російські вчені. І.Г. Борщов у праці "Матеріали для ботанічної географії Арало-Каспійського краю" розглядає рослинність в тісному зв'язку з кліматом і ґрунтами. Приведені І.Г. Борщовим зображення ареалів - областей розповсюдження окремих видів рослин - є однією із перших спроб ботаніко-географічного картографування.
Засновником і головою російської фітогеографічної школи був видатний учений А.М. Бекетов. У своїй праці "Географія рослин" (1896 р.) він узагальнив і розвинув передові думки про закономірності розповсюдження рослин і поширення флор земної кулі. Походження сучасних флор А.М. Бекетов пов'язував як з історичними, так і з сучасними принципами, включаючи зміни клімату, зміни в розподілі суші і морів, гірських масивів, взаємовплив організмів. До сучасних причин він відносив діяльність людини. Перший вказував на значення фізіологічних досліджень у вивченні екології рослин, запропонував програму досліджень у цій галузі і розробив еколого-фізіологічну класифікацію рослин.
Праці А.М. Краснова учня А.М. Бекетова мали велике значення для історичної фітогеографії: він розвивав оригінальні загальнобіологічні теорії про походження сучасних флор. Сучасний рослинний покрив А.М. Краснов розглядав як результат повільного відмирання і переродження тропічної і субтропічної флори мезозою періоду під впливом зміни кліматичних умов, геологічних причин і характеру ґрунтів.
Д.І. Литвинов (1854-1929 рр.), вивчаючи питання еволюції різних типів рослинності Євразійської частини Росії висунув так звану реліктову гіпотезу, що відіграла значну роль у розвитку фітогеографії. Він показав, що ряд рослин у сучасній флорі є реліктами, тобто залишками рослинності попередніх геологічних епох, що збереглися до наших днів.
У 1903 році Г.І. Танфільєв опублікував підсумковий нарис рослинності Росії з картою масштабу 1:25000000, яку можна вважати першою російською геоботанічною картою.
Доцільно згадати і про праці О. Друде в яких ідеться про необхідність використання статистичного методу дослідження під яким розуміється вивчення флори, її історії в порівнянні з кліматичним методом. Як зазначається в його працях рослинний світ - це відображення фізико-географічних умов території.
В цей період бурхливими темпами розвивається і зоогеографія. На основі використання статистичного методу П.Л. Склетер розробив систему зоогеографічних областей, яка з деякими змінами використовується сучасними зоогеографами. Система фауністичних одиниць базувалась на поширенні птахів.
У 1868 році Т. Гекслі запропонував ввести у зоогеографічне районування суші еволюційний принцип. Система фауністичного розчленування суші повинна віддзеркалювати розташування основних центрів розвитку класів тварин, а саме ссавців. На основі цього принципу Р. Лідеккер виділив (1896 р.) три "геї" або царства: нотогея - центр розвитку сумчастих і однопрохідних; неогея - центр розвитку неповнозубих; арктогея - центр розвитку більшої частини вищих плацентарних ссавців.
Історичний напрям в зоогеографії мали класичні роботи А.Р. Уоллеса "Зоологічна географія Малайського архіпелагу", "Географія поширення тварин", "Острівне життя". Уоллес прийшов до ідей еволюції одночасно з Дарвіном і незалежно від нього, ввів термін "дарвінізм". Вчений будував свою теорію фауністичного районування на еволюційному вченні. Дослідник пов'язував матеріал по поширенню сучасних тварин з відомими на той час палеонтологічними відомостями. Уоллес був прихильником теорії постій-ності материків і глибоководних областей океану.
Екологічні принципи зоогеографічного районування суші розвивались в цей період Н.А. Северцовим і його учнем М.А. Мензбіром. Мензбір поєднував екологічні та
Loading...

 
 

Цікаве