WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Андреас Везалій – засновник сучасної анатомії, представник Пауданської школи - Реферат

Андреас Везалій – засновник сучасної анатомії, представник Пауданської школи - Реферат


Реферат
на тему:
Андреас Везалій - засновник сучасної анатомії, представник Пауданської школи.
П л а н :
1. Вступ
2. Передові діячі перехідного періоду
3. Людина в центрі уваги епохи Відродження
4. Пауданська школа медицини
5. Андреас Везалій - представник Пауданської школи
6. Висновок
7. Використана література
У надрах феодалізму в цехових об'єднаннях купців та ремісників поступово складався і зростав новий клас-буржуазія, для якого феодальний лад з його обмеженнями, пануванням в усіх галузях життя богослов'я і сухої схоластики в школах був тяжкими путами. Нові епохальні географічні відкриття, такі, як відкриття Америки Христофором Колумбом (1492 р.), морського шляху до Індії Васко да Гамою (1498 р.), потреба в розвитку й обслуговуванні нових видів добувної і обробної промисловості, ставили перед наукою і технікою все нові завдання.
Боротьба з феодалізмом, засиллям церкви відбувалася в різних країнах по-різному і в різні часи. Вихідним моментом усіх цих процесів був розвиток продуктивних сил. Найсприятливіші умови для переходу від феодалізму до капіталізму створилися в країнах Західної Європи. Ці держави не зазнали в минулому численних нападів, які спустошили країни Азії, Східної Європи, були розташовані близько до морських шляхів світової торгівлі. Народи Русі захистили Захід від кочівників. Ці історичні обставини сприяли успішному розвиткові в Західній Європі ремесел, зростанню міст і торгівлі. Зростання торговельних і промислових центрів супроводилось класовими конфліктами, селянськими війнами, повстаннями ремісників, які протягом XV- XVII ст. розхитували в цих країнах феодальний лад. Оскільки в середні віки єдиною ідеологією була релігія, то всі ці соціальні рухи, спрямовані проти паралізуючого впливу церкви, оцінювались як єресь.
Передові діячі перехідного періоду, борючись проти всесильної офіційної церкви і схоластики, використали культурну спадщину античної давнини, особливо античної Греції. Звідси - термін Відродження (Ренесанс по-італійському II Кіпазсітепіо) - досить неточне позначення, що збереглося в науковій літературі до наших днів. Насправді культура пізнього середньовіччя, що різко відрізнялася за історичними умовами свого виникнення й формування від умов античного світу, ніяк не могла бути простим відтворенням античності. Однак діячі епохи були щиро впевнені, що переживають і здійснюють відродження. В галузі медицини Західна Європа прийняла крім спадщини античної медицини також спадщину передової медицини народів Сходу, що стало відомим у Європі завдяки діяльності арабістів, перекладачів з арабської мови на латинську (Герарда Кремонського, Костянтина Африканського та ін.). Енгельс писав: "Це був найбільший прогресивний переворот з усіх пережитих до того часу людством, епоха, яка потребувала титанів і яка породила титанів щодо сили думки, пристрасті й характеру, щодо багато-сторонності і вченості... Але що особливо характерне для них, так це те, що вони майже всі живуть у самій гущі інтересів свого часу, беруть жваву участь у практичній боротьбі... Кабінетні вчені були тоді винятком..."
Культура пізнього середньовіччя - епохи Відродження - в центр уваги ставила людину. В цьому полягала основна відмінність Studia humana -тодішнього гуманізму від Studia Divina - богослов'я. Положення відродженої античної філософії "пізнай самого себе" (gnoti se auton) тлумачилося як пізнання передусім фізичної природи людини. Анатомією займалися не тільки лікарі, а й люди, за родом діяльності далекі від медицини. Таким був геніальний художник Леонардо да Вінчі (1452- 1519), цей універсальний розум епохи: мислитель, технік, анатом, видатний маляр. Леонардо да Вінчі разом з лікарем Торре з Павії протягом десятків років анатомував трупи і зробив багато точних анатомічних зарисовок. На жаль, його анатомічні трактати стали широковідомі лише через 150 років після смерті автора і тому не мали впливу на прогрес анатомічної науки.
В Падуанському університеті було здійснено видатні дослі-дження з анатомії і фізіології людини. Ці дисципліни в ті часи ще не були відокремлені.
Протягом багатьох сторіч після Галена фактично нічого нового в анатомії не було відкрито. Церква суворо забороняла професорам-ченцям, які здебільшого були викладачами анатомії, робити розтини людських трупів; перші легальні розтини для навчання в університетах (найчастіше один раз на рік) почали робити більш як через тисячу років після Галена (XIII ст.). В підручнику анатомії, складеному професором Мондіно де Люцці в Болоньї, яким користувались в університетах протягом 200 років, анатомія подавалася за Галеном; лише в 1520 р. Олександр Ахіліні в новому виданні праці Мондіно описав клубово-сліпокишковий клапан та в слуховому апараті молоточок з коваделком. В 1529 р. Бенердіно де Карпі в новому виданні Мондіно висловив сумнів щодо можливості безпосереднього переходу крові з одного шлуночка серця в другий, як учив Гален.
Серед анатомів Падуанської школи перше місце належить Андреасу Везалію, праці якого становлять цілу епоху в анатомічній науці.
Андреас Везалій (справжнє прізвище Віттінгс. 1514-1564) - родом з Брюсселя, вивчав медицину в Монпельє, Парижі, доско-нально володів грецькою, латинською і арабською мовами. З перших років навчання на медичному факультеті виявив виняткову пристрасть до вивчення анатомії. Не задовольняючись лекціями своїх учителів, які викладали її за Галеном, Везалій, під загрозою смертної кари, викопував з товаришами потайки на кладовищі свіжі трупи і знімав повішених злочинців за стінами міста, переховував їх у себе в приміщенні і вивчав на них анатомію. .аючн 23 роки, він поїхав у Падую, де був у ті часи найкраще обладнаний анатомічний театр, блискуче провів там ряд диспутів, виявив великі знання з анатомії і невдовзі (у віці 25 років) дістав звання професора анатомії цієї відомої школи. Везалій, досліджуючи людські трупи, виправив усю тогочасну анатомію, відзначив близько 200 істотних помилок Галена. Він переконливо спростував твердження Галена, що правий шлуночок серця у дорослих сполучається з лівим. Везалій критикував помилки Галена спочатку дуже обережно, у формі шанобливих "коментарів". Та, зібравши свої анатомічні дослідження і систематизувавши їх, він опублікував у 1543 р. великий твір "De humani corporis fabrica, libri septem" ("Будова людського тіла, в семи частинах"), який прекрасно ілюстрував художник Калькар - учень Леонардо да Вінчі та Тиціана. У І книзі описано скелет, II - зв'язки та м'язи, III - судини, IV - нерви, V - нутрощі, VI - серце, органи дихання, VII - мозок.
Праця Везалія, за визначенням І. П. Павлова у його передмові до російського видання трактату Везалія (М., 1950),-"це
Loading...

 
 

Цікаве