WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Біологічно активні речовини рослинного походження з антибіотичними властивостями - Курсова робота

Біологічно активні речовини рослинного походження з антибіотичними властивостями - Курсова робота

чутлива до даної концентрації, а культура, що виросла на середовищі з антибіотиком (навіть окремі колонії), ? як стійка.
1.1.6.Диференціація бактерицидної та бактеріостатичної дії антибіотика.
Описанавище методика не дозволяє встановити тип дії (бактеріостатичний чи бактерицидний) антибіотика. З цією метою було запропоновано метод повторних реплік-ререплік, який застосовують через добу після інкубації культур на середовищах з антибіотиками. Штифти стерильного штампа-реплікатора ретельно притискають до зон реплік з ростом і без росту досліджуваних культур і наносять відбиток (ререпліку)
на чашку Петрі з поживним середовищем, що не містить антибіотика. Посіви поміщають у термостат і порівнюють результати по наявності чи відсутності росту на обох чашках.
При бактеріостатичній дії препарату на середовищі без антибіотика в зоні відбитку буде спостерігатися повторний ріст бактерій, при бактерицидній дії зона відбитку буде залишатися стерильною.
Слід відмітити, що при використанні погано очищених штифтів штампа-реплікатора сила їх поверхневого натягу (змочуваність) зменшується, і внаслідок цього на поверхню середовища наносять менший об"єм бактеріальної суспензії, що може привести до помилкового заключення про чутливість культури до антибіотика.
Для попередження цього ускладнення необхідно після кожного досліду кип"ятити штампи-реплікатори в дистильованій воді і механічно очищати штифти штампа-релікатора.
1.2.Характеристика мікроорганізмів роду Staphylococcus як об'єкту дослідження.
1.2.1.Систематичне положення .
Стафілококи як і інші бактерії відносяться до царства Прокаріот (Prokariotae); Відділ Сильношкірі (Firmicutes) - Грам-позитивні організми, за формою коки, розмножуються бінарним поділом; Клас Firmibacteria; Група Грам-позитивні коки; Родина Micrococcaceae - це коки, що діляться більш, ніж в одній площині, неспороутворюючі; Рід стафілокок (Staphylococcus) - міститься на шкірі, шкірних залозах, слизових оболонках теплокровних . Вид 1. золотистий стафілокок (Staphylococcus aurеus) - викликає фурункульоз, післяопераційні ускладнення, сепсис;
2. Staphylococcus epidermidis; 3.Staphylococcus haemolyticus;
4. Staphylococcus hominis;
1.2.2. Загальні відомості
Стафілокок являє собою велику групу мікроорганізмів, різних за своїми ознаками. Поділ на патогенні і непатогенні штами досить умовний. Непатогенний стафілокок, який володіє слабо вираженими потенціально патогенними властивостями, у визначених умовах може стати причиною стафілококових захворювань, особливо у новонароджених, недоношених і дітей грудного віку. При зниженні загальної імунобіологічної реактивності організму, на фоні гострих респіраторних вірусних чи інших захворювань, непатогенний стафілокок може проявляти патогенні властивості і бути причиною розвитку хворіб за автоімунним механізмом.
В більшості випадків захворювання викликаються патогенними штамами золотистого стафілокока. В лабораторних умовах для культивування стафілокока користуються кров'яним, молочно-сольовим чи жовчно-сольовим агаром. В залежності від особливостей продукованого пігмента розвиваються колонії: золотисті, білі, кремові, лимонно-жовті. В бульйоні стафілокок формує рівномірну мутність, а потім пластівцеподібний рихлий осад на дні пробірки.
Стафілокок здатний ферментувати без утворення газу лактозу, глюкозу, сахарозу, маннозу, ксилолу, фруктозу, гліцерин: зброджувати молоко. Не зброджує рафінозу, дульцит, інулін, не розщеплює крохмаль. Стафілокок виділяє сірководень, не утворює індолу, відновлює нітрати і нітрити.
Стафілокок забарвлюється за Грамом позитивно. В мазках з чистої культури типовим є їх гроноподібне розміщення.
Однією із ознак патогенності стафілокока є його здатність лізуватися специфічними фагами.
У зв'язку з широким вторгненням в лікарську практику антибіотиків, а також сульфаніламідних препаратів з'явились антибіотикорезистентні штами стафілокока, що володіють патогенними властивостями. Тому стафілококова інфекція може розглядатися як одна із форм хвороби, що є причиною епідемічних спалахів серед новонароджених.
Боротьба із стафілококовими хворобами ускладнена у зв'язку з широким розповсюдженням стафілокока серед населення і в оточуючому людину середовищі. Епідеміологічно небезпечними є особливо ті носії, у яких постійно і тривалий час виявляється один і той же фаготип стафілокока.
Стафілокок відноситься до досить невибагливих мікроорганізмів, легко пристосовується до умов зовнішнього середовища, відносно швидко набуває стійкості до антибіотиків та інших лікувальних препаратів, зберігаючи при цьому свої вірулентні властивості. Встановлено, що під впливом лікування антибіотиками можливий перехід вегетативної форми стафілокока в L-форму, яка володіє здатністю персистувати в організмі і реверсувати у вихідну патогенну форму при зниженні загальної імунобіологічної реактивності організму чи у зв'язку з приєднанням інших захворювань. Стафілокок розмножується в широкому діапазоні температур (від 10 до 43 гр.С) в аеробних і анаеробних умовах на всіх простих поживних середовищах. Стафілокок найбільш стійкий до дії різних фізичних і хімічних факторів, добре переносить висихання, охолодження, високих температур, менш стійкий до дезинфікуючих хімічних засобів.
1.2.3. Джерело інфекції.
Джерелом інфекції є діти і дорослі з різними захворюваннями стафілококової етіології, а також здорові носії. Епідеміологічну небезпеку становлять діти і дорослі з гострими і хронічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, порожнини рота і легень (тонзиліт, фарингіт, риніт, аденоідит, гайморит, пародонтоз, трахеїт, трахеобронхіт, пневмонія), гнійними захворюваннями шкіри і підшкірної клітковини (піодермія, фурункульоз, флегмона, підшкірні абсцеси) та інші.
Стафілокок самостійно не розповсюджується у природі. Зараження об"єктів зовнішнього середовища залежить винятково від контакту з ними джерела інфекції.
В залежності від локалізації вогнища стафілокок може виділятися у зовнішнє середовище з мокротою, слизом із верхніх дихальних шляхів, грудним молоком, навколоплодовими водами, сечею, випарами, виділеннями запальних елементів шкіри, підшкірної клітковини, середнього вуха тощо.
1.2.4. Шляхи зараження
Стафілококові захворювання у дітей можуть виникати в результаті екзогенного і ендогенного інфікування. Інфікування здійснюється наступними шляхами: повітряно-крапельним (при розмові, кашлі, чхані); повітряно-пиловим ( у приміщенні з недостатньою вентиляцією, низькою якістю прибирання); контактним (прямий контакт з хворим чи бактерієносієм, через посуд, іграшки, білизну…); аліментарний (зараження стафілококом харчових продуктів, грудного молока); внутрішньоутробне інфікування (захворювання вагітних, тоді проникнення здійснюється через навколоплодові води, що надходять крізь шкіру, слизові оболонки рота,
Loading...

 
 

Цікаве