WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Дослідження флори гори Рахово та її детальне вивчення - Курсова робота

Дослідження флори гори Рахово та її детальне вивчення - Курсова робота

Він має загальну протяжність 910км і площу басейну близько 27500км2. у межах області, від витоку до м. Снятин Прут має довжину близько 150км. Джерела Пруту починаються на північних схилах Чорногірського хребта на висоті понад 1750м над рівнем моря. До Делятина Прут тече майже меридіально, пересікаючи Горчани. Долина рік тут глибока, вона то розширюється біля виходів мяких сланцевих порід, утворюючи досить великі уголовини, то звужується при перетині зон пісковиків. Схили долини звичайно круті, переважно покриті піском, нахили на цій ділянці дуже великі, і річка тече із значною швидкістю 1,5 - 3м/сек. Русло звичайно камянисте, часто трапляються водоспади, найбільший з них Яремчанський каскад.[3]
Від Делятина Прут повертає на східв межах Передкарпаття і тече в південно східному напрямку. На цьому відрізку Прут протікає у широкій терасовій долині, яка розділяє Передкарпаття і Покутську височину. Від Ланчина до Снятина дно долини плоске і широке, русло розбивається АН густу сітку рукавів, приток, тощо. Є багато староріч. До Заболотова правий берег ріки крутий, часто лісистий, лівий - довгий, пологий, покритий луками і полями. Від Заболотова до Снятина лівий берег Пруту крутий, порізаний ярами і балками. Хоча ріка тече в рівній долині, однак ухили тут ще великі, швидкість течії досягає майже 1м/сек.. з правого боку Прут приймає численні притоки, які стікають з Карпат, це значною мірою визначає режим ріки.[3]
Режим Пруту характерний частими поводками в усі пори року. Навесні поводки зумовлені таненням снігу. Найбільші підняття води бувають у літній період внаслідок зливних і затяжних дощів в горах. Восени в кінці жовтня і на початку листопада також спостерігається підвищення рівнів води.[3]
Льодовий режим тут, як і на інших карпатських ріках,надто нестійкий. Ріка замерзає в кінці грудня і на початку січня, скресання і льодохід починаються в кінці лютого і на початку березня. Середня тривалість льодоставу близько 45 - 50 днів і коливається в окремі роки в межах 10 - 80 днів.
З найбільших притоків Пруту відзначимо Черемош, Рибницю і Містинку.
Озер на території Івано-Франківської області дуже мало. Більша частина озер є заплавними (стариці). Розміри їх невеликі, живляться вони головним чином від річкових паводків. У сухий період року вони часто висихають, або перетворюються в болота. Цей тип озер трапляється у заплавах майже всіх великих рік Передкарпаття, Опілля і Придністров'я. крім цього типу заплавних озер природного походження у долинах рік поширені озера штучні, які створені людиною. Вони відіграють велику роль у регулюванні стоку рік. Поширені вони на всіх ріках, особливо їх багато на малих, другорядних і третьорядних притоках. Найбільші ставки є в долинах Свіжа (Княгинецьке водосховище, площа 184га), Гнилої Липи (Бурштинське водосховище, площа 1260га), Чечвинське (площа35га) та інші. Інший район поширення ставків - Покутська височина. Тут їх використовують головним чином для рибного господарства, в них розводять переважно коропа. Третій тип озер області - озера карстового походження; вони нечисленні і невеликі, поширені головним чином у районі Городенки. У Чорногірських горах, в давньольодовиковому ярусі трапляються невеликі карові озера.[3]
Грунти.
Ґрунтознавці виявили в межах Івано-Франківської області такі основні типи і відміни грунтів:
1) дерново- підзолисто-глеєві;
2) опідзолені грунти:
а) світло-сірі опідзолені;
б) сірі опідзолені;
в) темно-сірі опідзолені;
3) чорноземи опідзолені;
4) чорноземи глибокі мало гумусні;
5) лучно-болотні;
6) болотні;
7) торфовища низинні;
8) дернові;
9) бурі гірсько-лісові;
10) буроземно-підзолисті;
11)гірсько-лучно-буроземні. [5]
Географічне положення цих типів і відмін грунтів підпорядковується певним закономірностям, а саме:
1) опідзолені чорноземи, сірі опідзолені грунти і глибокі мало гумусні чорноземи поширені переважно в північній лісостеповій частині області - Придністровському Покутті, Галицькому Опіллі та Прилип енському горбочір'ї;
2) дерново підзолисто- глеєві та дернові грунти є переважно на Передкарпатті, на древніх і молодих терасах. Які утворюють рельєф цієї зони;
3) бурі, бури земно-підзолисті та гірські лучно-буроземні грунти характерні для схилів гірських хребтів Карпат;
4) лучно-болотні, болотні грунти та торфовища поширені переважно в долинах річок, на їх заплавах
Дерново-підзолисто глієві грунти.
У Передкарпатті ці грунти утворюють основний фон. Найбільш поширені вони в Коломийському, Надвірнянському, Калузькому та Івано-Франківському районах на середніх і високих терасах. Вони пов'язані з плакорними і пологосхиловими місцевостями, на яких утруднений або зовсім відсутній поверхневий стік води, внаслідок чого ці грунти повністю або поверхнево оглеєні.
Ґрунтовими породами для дерново-підзолисто-глейових грунтів були давньоалювіальні переважно без карбонатні суглинки та легкі глини, принесені сюди карпатськими ріками. [8]
Характерна риса цих грунтів - чітка диференціація на горизонти за підзолистим типом. Гумусово-елювіальний горизонт з них безструктурний, світло-сірого кольору і має різну глибину залежно від ступеня вираження підзолистого процесу. Чітко виражений ілювіальний горизонт характерний темно-бурим забарвленням, великою щільністю, призматичною структурою, інтенсивним новоутворенням мінералів, особливо гідратів окисів алюмінію та заліза. Він в'язкий, липкий, здатний до набухання. За ілювіальним горизонтом йде неглибокий перехідний горизонт, під яким залягає материнська порода. [5]
За ступенем вираження підзолистого процесу дерново-підзолисто глейові грунти поділяються на слабо-, середньо-, сильно підзолисті.
В умовах рівного рельєфу і надмірного зволоження за наявності щільного водонепроникливого ілювіального горизонту грунти ці надмірно зволожені та оглеєні. Це негативно відбивається на їх фізико-хімічних властивостях і знижує родючість. [8]
Фізико-хімічні аналізи свідчать про їх глибоку вилугованість. Бідність основами і валовими запасами поживних елементів. Усі дерново-підзолисто-глейові грунти бідні на перегній, який скупчений у верхньому горизонті. Бідність верхніх горизонтів на мінеральні колоїди та малі запаси гумусу зумовлюють невисоку вбирну здатність цих грунтів. [8]
Клімат.
Клімат Івано-Франківської області в цілому помірно континентальний. Хоч кожній рельєфній зоні властиві незначні природні відмінності, територію області поділяють на дві кліматичні зони: східну - рівнинну і західну - передгірну. Клімат східної лісостепової частини характеризується теплим літом і помірно м'якою зимою.[2]
Найтепліший місяць - липень із середньо-місячною температурою від +18 до +200С,
Loading...

 
 

Цікаве