WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Лісова фауна заповідника “Горгани” (Українські Карпати) - Курсова робота

Лісова фауна заповідника “Горгани” (Українські Карпати) - Курсова робота

хвостика чорний. Живиться переважно мишовидними гризунами, водяними полівками, жабами, ящірками, а в скрутний час їсть падло. Оселяється в норах гризунів і там влаштовує гніздо. Між коріннями дерев, в тріщинах скель, в чагарниках також зустрічаються гнізда. Парується в травні-червні. Вагітність 9-10 місяців, з яких латентна пора сім місяців. Малі у кількості від 3-8 появляються в кінці квітня - початок травня.
Не зважаючи на те, що ці звірки охороняються , облікувати їх необхідно шляхом постійних спостережень за слідами по зимовому покритті та виявлення індивідуальних дільниць. Найкраще вести спостереження на початку зими, коли ці тварини ще не добувають кори під снігом.
Ласиця, ласка - найменший звірок серед хижаків вагою від 60-120 грамів. Нагадує соболя, тільки менший. Забарвлення хутра як у соболя, але на зиму не так біліє і хвостик завжди однакового кольору. Веде життя подібне до соболя. Можна її побачити на лісокультурних площах, на вирубках, згарищах, на полях, в господарських будинках, скиртах. Пролазить в нори мишей і нориць, де їх знищує до 1000 штук в рік. Біологія ласиці не вивчена. Парується у березні-квітні. Вагітність триває біля 54 діб. Народжується від 3-12 малят. В лісовому і сільському господарстві приносить велику користь.
Готур, глушець, глухар, глухан - зберігся в незначній кількості на невеликій площі в Карпатах. Мешканець шпилькових пролісів, на верхній межі лісу, багатих ягідниками. Птах осілий, великих розмірів, вагою до 6,5 кг. Пір'я у самця розкрашене темно-сірими і чорними кольорами. Голова, спина і крила сіро-чорні з металевим блиском, чоло і борода чорні, не виявлені замітні білі плями, а брови яскраво-червоні. Самка на половину менша, ряба і сіра. Глухар живиться лісовими ягодами, насінням, комахами та їх личинками. Взимку живе бруньками та іглицею шпилькових дерев. Парування відбувається на землі, поблизу точка. Пари не утворюються. Самка влаштовує гніздо на землі, серед високих трав, у високому чорничнику, серед гілляччя на вирубках лісу. Повна кладка з 5-16 жовтувато-білих з рудими краплинками яєць. Насидження триває 21-23 дні. Облік глухарів проводиться весною на токовищах. Підраховується кількість самців, а самок не завжди "видно" на площах, де гарцюють самці-когути, приймається у співвідношенні - один до одного. До початку обліку уточнюють місця токовищ. Це переважно старі, споконвічні місця, де відбуваються щорічні весільні сходини. Життєвий ареал цього птаха внаслідок діяльності людини значно зменшився і в наш час токовища в Карпатах розташовані переважно високо в горах, близько верхньої межі лісу, в рідколіссях, мало займаних діяльністю людини. Це переважно великі площі, здебільшого розташовані на південних схилах, про які знає лісова охорона.
Тетерев, тетерух (Zururus tetrix) - поширений на підніжжі Карпат. Зустрічається на вирубках, в перелісках, лісових смугах. Найбільш улюблене місце проживання - березові ліси, лази, тобто лісові площі березового рідколісся з заростями чагарників та високих трав. Адже береза в житті березового когута має особливе значення - березові бруньки, кошики і пагінці, основний корм зимою. Це осінній птах середніх розмірів, вагою сягає самець 1,7 кг, самка до 1 кг. У тетеруків, як і в глухарів, явний статевий деморфізм. Самець відрізняється чорним, з металевим блиском кольором на грудях, шиї, голові і спині. Над оком червоні брови. Крайні рульові пера хвоста вигнуті назовні, тому хвіст його нагадує ліру. Тіло самки руде, з поперечними смужками та дрібними крапками. На крилах, як і у самця, замітні білі дзеркальця. Живиться зимою також сосновими шишками та вільховим сережками і бруньками, а влітку різними ягодами, квітками, насінням трав'янистих та деревних рослин, комахами.
В кінці лютого, на початку березня самці збираються на відкритих місцях - галявинах, вирубках, полях чи болотах і починають на світанку токування. Парування проходить поблизу токовища. Гніздо самка влаштовує на землі, звичайно не далеко від токовища. В кладці можна побачити від 4 до 12 яєць жовто-рудого кольору з бурими плямками. Висиджування триває 23-25 діб. Пташенята ростуть дуже швидко і в 10 днів можуть перепурхувати.
Ліквідація березового рідколісся, лужків серед лісів, лазів та вирубка березових насаджень на передгір'ї призвело до того, що тетерев зустрічається все рідше на Прикарпатті. Облік починається із перевірки діючих токовищ. Дальші спостереження ведуться як за глухарем, але тільки вдосвіта. Токи відбуваються на відкритих і видних місцях. Статеве співвідношення приймається 1:1.
Тетерев ще зустрічається, хоч і дуже рідко в поясі альпійських і субальпійських лук, серед гірської сосон. Облік тут практично зводиться до спостережень за ним (сліди, послід, пір'я) та анкетування на нечисленних токовищах, розташованих на галявинах. Ця популяція тетерева на грані зникнення, збереглася ще в Карпатах на південному схилі головного Карпатського хребта.
Рябець, рябчик, орябок - нечисленний, але постійний елемент гірського лісистого ландшафту Карпат. Як усі курині веде осілий спосіб життя. Птах середніх розмірів, вагою 350-400 г. Типовий представник шпилькових, рідше листяних лісів Карпат. Улюблені смерекові молодняки, узлісся, рідкостійні насадження.
Забарвлення верхньої частини тіла розписане вузькими поперечними бурими, рудуватими і сірими смужками з чорними штрихами. Груди і черево білуваті, з великими рудуватими плямами. На голові у самця чуб та чорна пляма під шиєю, чим помітно відрізняється від самки. У самки ця пляма жовтого або червоно-жовто-бурого кольору.
Значну частину року рябчики живуть парами, тримаючись одного району, покидаючи його тільки у випадку зміни кормів.Кожний самець токує біля своєї самки. Прибирає характерні пози, видаючи тонкий свист, який нагадує голос синиці. Брачні пари формуються не тільки весною але й восени у вересні-листопаді. На перед старі, відтак молоді починають з'єднуватися у пари, які зберігаються значну частину року. Самець, практично, залишає самку тільки на час линяння, коли пташенята вилупилися і самка ще їх водить.
Живиться рябець влітку ягодами, насінням, зеленими листочками, комахами, взимку бруньками і кошиками берези, вільхи тощо. Гніздяться в глухих захаращених лісах, на верхній межі лісу, в чорничниках. В кладці звичайно 8 -10 яєць. Пташенята спочатку живляться павуками, личинками і лялечками мурашок, відтак насінням та ягодами. Зимою часто спить - ночує у великому снігу.
Рябчиків (Tetrostes bonosia) - звичайно обліковуються шляхом реєстрації голосів і візуального спостереження за допомогою вабця-пищика. Спочатку, шляхом опиту лісової охорони, виявляють лісові масиви, в яких водиться рябчик. Весною, в шлюбний період (березень-травень) або восени обліковець рухається відповідними маршрутами, найкраще по дорогах, полях, квартальній мережі. І що 50-100 м затримується та вабить, тобто на пищику відспівує пісеньку рябчика. В цей час на голос вабця птахи залюбки відзиваються своєю піснею і часто-густо самі прилітають до обліковця. Якщо рябчик зразу не подає голосу, тоді через декілька хвилин з цього самого місця треба ваблення повторити. Пара, яка знаходиться поруч, не відзивається на пищик.
Звичайно, коли птах почує голос вабця, він піднімається із землі і
Loading...

 
 

Цікаве