WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Космічна мікробіологія - Реферат

Космічна мікробіологія - Реферат

вони змінитися під час космічного польоту, пе-ретворившись у хвороботворні форми. Дослідження О. Т. Алексєєвої і А. П. Волкової, проведені в 1960-1961 рр. під час польоту собак на геофізичних ракетах, не виявили істотного впливу факторів польоту на мікроорганізми шкіри піддослідних тварин. Такі ж дані були одержані при аналізі мікрофлори шкіри і зіва людини до і після польоту на космічних кораблях "Восток", "Восток-2", "Восток-3" і "Восток-4".
Проте це стосується короткочасних дослідів. Що ж може статися з мікробами при тривалому перебуванні людини у Всесвіті? На це поки що не можна відповісти.
Звичайно, наведені вище висловлювання і припущення поки що мають чисто умоглядний характер, оскільки залишається невирішеною основна проблема - чи існує життя поза Землею. Тільки тоді, коли ця проблема буде вирішена позитивно, питання про взаємовідносини людини з мікроскопічними істотами з космосу буде актуальним. А якщо коли-небудь виникне реальна загроза з боку мікроорганізмів, що населяють інші світи, це не зупинить людину в її прагненні пізнати таємниці Всесвіту.
Можна не сумніватися в тому, що при необхідності космічна медицина збагатиться новим розділом - космічною імунологією і відшукає ефективні засоби боротьби з мікробною небезпекою. Мікроорганізми як біологічні Індикатори в космічних умовах 12 квітня 1961 р. перший у світі радянський космічний корабель "Восток" з людиною на борту, здійснивши політ навколо земної кулі, повернувся на Землю. Перша людина, що проникла в космос,- льотчик-космонавт Ю. О. Гагарін. До цього історичного польоту в космічний простір були запущені різні організми для уточнення впливу екстремальних умов на живі організми. Серед посланців планети Земля поряд з тваринами й рослинами були й лізогенні бактерії, носії фагів. Останні е різновидом вірусів. Вони здатні лізірувати (розчиняти) певні види бактерій. У клітинах лізогенних бактерій фаги перебувають у бездіяльному, прихованому стані. Під впливом навіть дуже незначних доз іонізуючої радіації фаги набувають активності. Тому лізогенні бактерії можуть служити дуже тонким індикатором на дію іонізуючих радіоактивних випромінювань.
На радянських супутниках, запущених на орбіти, по яких пізніше літали космонавти Ю. О, Гагарін і Г. С. Титов, досліди з лізогенною культурою - кишковою паличкою показали, що рівень радіації на цих орбітах не викликає появи активних фагів і, отже, є безпечним для людини.
Так стояла справа, доки тривалість орбітальних польотів залишалась короткочасною. Коли ж вона значно збільшилася, М. М. Жуков-Вережников і співробітники виявили невелику, та все ж вловиму позитивну реакцію з тими ж бактеріями.
При випробуванні різних хімічних сполук на їх захисну, протипроменеву дію ті самі дослідники використали лізогенні бактерії. Перш за все були взяті такі речовини, захисна дія яких добре відома,- цистеїн і цистеамін. Додавання їх до культури лізогенних бактерій, підданих дії рентгенівського проміння, дозволило встановити, що ці речовини охороня-ють від появи активних фагів. У контролі ж, коли цистеїн або цистеамін не додавались, рентгенівське опромінення призводило до фагоутворення. Це свідчило про те, що лізогенні бактерії можуть служити чутливим і дуже зручним індикатором для виявлення антипроменевої дії. Тоді було випробувано ряд препаратів різної хімічної природи і виявлено речовину, яка відзначається найбільш ефективною радіозахисною дією, - бета-меркаптопропілен. її властивості дійсно підтверджувалися пізніше на лізогенних бактеріях під час польотів кораблів "Восток-5 і "Восток-6".
Для космічних ракет застосовується хімічне паливо, яке навіть при дальшому вдосконаленні дозволить одержувати швидкості порядку 50-100 км на секунду. Вже в нинішній час посилено розроблюється ракетна техніка, заснована на використанні атомної енергії. Це в кілька разів прискорить рух атомних ракет. Потім на зміну їм прийдуть іонні двигуни, в яких будуть використані іонізовані частинки газу. В результаті відбудеться різкий стрибок у швидкості руху космічних апаратів. Нарешті, як гадають, техніка досягне такого рівня, коли буде створено двигун, що даватиме швидкість, близьку до теоретично можливого максимуму - швидкості світла. На фотонній (або квантовій) ракеті з таким двигуном величезна кількість енергії буде утворюватись у результаті "анігіляції" матерії, коли елементарні частинки з'єднаються з відповідними античастинками. Наприклад, при зіткненні протона і позитрона обидві частинки зникнуть, проте утворяться гамма-промені, фотони, які будуть відбиватися досконалою системою дзеркальних рефлекторів.
Природно, що з кожним етапом докорінної зміни швидкості польоту космічних кораблів потребуватимуться попередні досліди на живих об'єктах, і серед них зможуть бути використані й мікроорганізми.
Коли подорожі у Всесвіті здійснюватимуться з швидкістю, що перевищує близько 150 тис. км на секунду, з'явиться можливість біологічної перевірки "парадоксу часу". Згідно з принципом відносності Ейнштейна, маса тіла збільшується із зростанням швидкості його руху. Звідси випливає, що при прискоренні руху повинна збільшуватись маса атомів і молекул, і це приводить до уповільнення хімічних, а в живому організмі біохімічних реак-цій. Іншими словами, життя на космічній ракеті минає повільніш, ніж на Землі. Поки стрілка годинника на космічному кораблі, що летить з швидкістю, близькою до світлової, зробить один оберт, на такому самому годиннику на Землі вона встигне зробити кілька обертів.
Якщо швидкість польоту ракети є малою порівняно з швидкістю світла, то різниця в часі на ракеті і на Землі дуже мала, і нею можна знехтувати. Інша справа, якщо будуть досягнуті надвисокі швидкості. А. Ландау та Ю. Румер наводять такий приклад. Для того щоб
досягти зірки Сіріус і повернутися на нашу планету, космічному кораблю, який летить з швидкістю 240 тис. км на секунду, буде потрібно за земним численням 15, а за корабельним - тільки 9 років. Таким чином, космонавти повернуться в майбутнє, зазнавши "омоложення" на 6 років.
Англійський письменник-фантаст Г. Дж. Уеллс у своєму творі "Машина часу" описав подорож в минуле і майбутнє людства. Згідно з принципом відносності, ця фантастика є в основному реальною, але тільки у вигляді по-дорожі в майбутнє.
У галузі фізики "парадокс часу" вже одержав експериментальне підтвердження в дослідах по вимірюванню часу розпаду елементарних частинок, що перебувають у спокої або рухаються з величезною швидкістю. Частинки ці входять до складу космічних променів - пі-мезонів.
Піп стосується перевірки вказаного "парадоксу" стосовно до біології, то зробити це будуть в змозі тільки наші віддалені нащадки. Проте радянські мікробіологи М. М. Жуков-Вережников і співробітники вже зараз обгово-рюють можливість використати для цієї мети мікроорганізми, швидкість розмноження яких можна буде визначити одночасно на Землі ів кабіні космічного корабля, який переборює простір Всесвіту з швидкістю, близькою до світлової.
Loading...

 
 

Цікаве