WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Космічна мікробіологія - Реферат

Космічна мікробіологія - Реферат

гаданих організмів на живильних середовищах і деяких автоматичних хімічних аналізів цих середовищ. Розпочинаючи пошуки живих мікроскопічних істот у Всесвіті, дослідники виходять з такого припущення: якщо поза Землею існують живі організми, то вони принципово не відрізняються зовні і за обміном речовин від земних мікроорганізмів.
Стерилізація космічних кораблів
Висока стійкість земних мікробів до екстремальних факторів і надзвичайно сильно виражена їх здатність до пристосування примушує з усією серйозністю підходити до питання про можливість занесення їх на інші планети. На поверхні космічних кораблів і всередині їх перебувають різні мікроорганізми. Тому мікробне забруднення космосу під час польотів космічних кораблів цілком можливе. Небезпека штучного мікробного обсіменіння є особливо реальною, коли кабіна космічного корабля або деякі предмети, що в ній перебувають, потрапляють на іншу планету. Поки що це стосується Місяця і Венери, проте за ними настане черга Марса та інших планет. Якби занесені космічними кораблями мікроби там розмножились, назавжди була б утрачена можливість вирішити, чи існувало там життя до вторгнення земних мікроорганізмів.
Радянські дослідники - М. М. Сісакян, О. Т. Газенко, А. М. Генін та ін.- вважають, що запобігання безконтрольному занесенню земних форм життя на інші небесні тіла є завданням виняткової теоретичної і практичної важливості. Такої ж думки дотримується ряд зарубіжних учених. С. Міллер і Т. Юрі вважають, що забруднення Марса було б необоротною і безпрецедентною катастрофою. Г. В. Левін і його співробітники звертають увагу на те, що на Марсі, треба гадати, поки що немає життя, але під час еволюції ця планета вже дійшла до такого стану, коли на ній можливе виник-нення життя. В такому випадку зараження його земними життєздатними мікробами виявилося б "трагедією, і людство повинно було б нести моральну відповідальність за зміну еволюційного шляху на цій планеті" .
Технічне здійснення стерилізації космічних кораблів пов'язане із значними труднощами. Термічний спосіб, заснований на використанні насиченої перегрітої пари, у даному випадку непридатний через шкідливу дію пари на деякі компоненти космічного корабля. Суха стерилізація при 160° С на протязі 20 хв. ефективна, але близько 20% речовин, що йдуть на побудову космічного корабля, не витримують такої температури. Стерилізація сухим жаром при 125-135° С на протязі 24-26 год. приво-дить до загибелі мікробів, проте негативно впливає на точність показань деяких електронних приладів. Невдачі при перших спробах американців запустити на Місяць космічний корабель "Ренджер" пояснювали його тер-мічною стерилізацією.
При достатній тривалості дії згубно впливає на мікроорганізми ультрафіолетове опромінення, проте практично воно навряд чи здійсненне.
Із хімічних засобів увагу дослідників привернули окис пропілену і особливо окис етилену. Остання сполука розчинна в багатьох субстратах, наприклад, у гумі, пластиках і маслах. Вона не спричиняє корозійної дії, не займається на повітрі, слабко токсична для людини, не діє на поліетилен. Тому під поліетиленовим покриттям можна простерилізувати цілий корабель. С. Р. Філіпс і В. Варшавскі вважають, що дія окису етилену на бактерії і їх спори у багато тисяч раз ефективніша, ніж дія інших антисептиків.
Після перших невдач із запуском на Місяць космічного корабля "Ренджер" Американська національна адміністрація з астронавтики і космосу (ПАСА) вирішила відмовитися від термічної стерилізації і запускати на Місяць непростерилізовані ракети, якщо використання окису етилену виявиться недостатнім.
Показовий приклад нашої країни: другу радянську космічну ракету, яку запустили вересня 1959 року і яка доставила на Місяць вимпел з Державним гербом СРСР, піддали стерилізації.
У лютому 1966 року відбулася прес-конференція, присвячена м'якій посадці на Місяць радянської космічної станції "Луна-9". Присутні там журналісти поцікавилися, чи немає небезпеки проникнення земних мікробів на поверхню Місяця. На це академік М. В. Келдиш відповів, що вживаються спеціальні заходи до того, щоб цього не сталося.
1 березня 1966 року апарат с гербом і вимпелом Радянського Союзу, відокремившись від автоматичної міжпланетної станції "Венера-3", досяг поверхні Венери. Перед стартом цей апарат піддали ретельній стерилізації. З кожним роком збільшується кількість запущених у космічний простір зондів, ракет, кораблів. Деякі з них залишаються там назавжди, інші повертаються на Землю. При проходженні крізь приземні шари атмосфери їх поверхня нагрівається до високої температури, при якій мікроорганізми гинуть. Але уявімо собі, .що в кабіні перебуватимуть зразки космічного пилу, частинки метеоритів або шматочки планетних "грунтів". Якщо припустити, що в них містяться живі зародки, здатні "акліматизуватися" у земних умовах, то внаслідок прямої чи непрямої участі людини виявиться можливим не тільки "забруднення" космосу земними мікробами, а й занесення космічних мікроорганізмів на Землю. О. О. Імшенецький дотепно назвав це космічним "експортом-імпортом".
Пригадаймо твір англійського письменника-фантаста Г. Дж. Уеллса "Боротьба світів". Мешканці Марса висадились на Землю. Письменник зобразив їх кровожерними істотами з потворною зовнішністю. Вони привезли з собою грізну зброю винищення - апарати, що випускають запалювальні промені. Люди були безсилі в боротьбі з цим ворогом. Але організм марсіан виявився беззахисним перед земними мікробами, страхітливі прибульці швидко загинули від інфекції. Фантазія Уеллса перетворила мікроорганізми у рятівників людського роду. В сучасній літературі, не фантастичній, а науковій, розглядається питання, коли саме, за яких обставин, космічні мікроорганізми (якщо вони існують) могли б загрожувати людству. М. М. Жуков-Вережников і співробітники нагадують, що всі великі географічні відкриття супроводжувались епідеміями чуми, холери, жовтої пропасниці. "Людство,- пишуть вони,- вже не раз розплачувалося сотнями мільйонів життів за незнання мікробної обстановки на новоосвоюваних невідомих природних зонах. Не можна допустити, щоб у споконвіку замкнуту атмосферою і магнітними полями земну систему проникли із-зовні штучно доставлені на неї субстрати, про які нічого невідомо відносно їх мікробіологічної нешкідливості" .
Тому О. О. Імшенецький вважає, що доведеться організувати щось на зразок карантинної служби космосу, а Дж. Лєдерберг пропонує введення суворого ембарго на передчасне доставлення на Землю матеріалів з інших планет.
Була висловлена думка про те, що космічні мікроорганізми необхідно докладно вивчити. Спочатку для, цього слід використати штучні супутники Землі або позаземні станції, де імітуватимуться земні умови. Якщо буде встановлено безпечність цих мікроорганізмів для рослин, тварин і людини, можна продовжити їх більш повне вивчення на Землі.
На поверхні тіла людини, в її ротовійпорожнині і кишковому тракті існує різноманітна мікрофлора, представлена нешкідливими (сапрофітними) мікроорганізмами. Чи можуть
Loading...

 
 

Цікаве