WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Космічна мікробіологія - Реферат

Космічна мікробіологія - Реферат

-76° С.
Лімоніт несприятливо впливав на виживання мікроорганізмів. При його відсутності або незначному вмісті у субстраті деякі неспорові бактерії виживали на протязі всього 30-добового досліду, а кількість клітин деяких спосені мікроскопічні водорості, джгутикові найпростіші і коловертки загинули.
Із узятих мікробів імітовані марсіанські умови краще переносили форми, що утворюють пігменти. Дослідники висловлюють припущення, що на Марсі можуть переважати організми, пігменти яких захищають їх від впливу найбільш згубного фактора - сонячної радіації.
Наведені дині свідчать, що умови дослідів у різних дослідників були не зовсім однаковими. Це пояснюється деякими розходженнями, які існують у поглядах астрономів на склад атмосфери Марса. Так, за В. Г. Фесенковим, кисню в ній менше 0,1%, за Н. Н. Ситинською - 0,15% порівняно із земною атмосферою (20,94%), а за М. П. Барабашовим - 0,1% від об'єму всіх газів у марсіанській атмосфері. Дослідження, проведене під час польоту амери-канської космічної лабораторії "Марінер-ІУ", що наблизилась до Марса на відстань коло 9000 км, внесли точність у питання: в атмосфері цієї планети кисень повністю відсутній. Таким чином, праві були ті мікробіологи, які у дослідах моделювання застосовували суворо анаеробні умови.
Щодо вологості астрономи зійшлися на тому, що водяної пари в марсіанській атмосфері надзвичайно мало, отже, застосовуваною методикою спектроскопії виявити її не можна. Проте посереднім шляхом вони припускають там наявність пароподібної води. Це підтверджують білі шапки біля полюсів планети. Ці шапки (складаються вони, мабуть, із снігу або інею) під час марсіанського літа зменшуються, а іноді зовсім зникають. Беруться також до уваги спостережувані на Марсі білі хмари, а також ранкові й вечірні тумани. За В. Г. Фесенковим і С. Сегеном, вміст водяної пари в атмосфері Марса не повинен перевищувати 0,1%, а за Н. Н. Ситинською - 1 % порівняно із земною атмосферою.
Азот вважають найбільш поширеним газом в атмосфері Марса. Його об'єм складає 98,5% (в атмосфері Землі міститься 78,08% азоту).
Атмосферний тиск на поверхні Марса вважають рівним 65 мм ртутного стовпчика. Дані, одержані при польоті "Марінера-ІУ", свідчать про те, що атмосферний тиск там нижчий, не більше 2-3% земного.
Астрономи припускають, що добове коливання температури на екваторі цієї планети відбувається в інтервалі від 25° до -70° С і досягає ще менших величин на полюсі.
Таким чином, умови, що створюються у дослідах по моделюванню марсіанських умов, у більшій або меншій мірі відповідають тим уявленням, які існують в астрофізиці. Тому можна з певним ступенем імовірності припустити, що на Марсі можливе життя організмів, які за своїми властивостями нагадують деяких земних бактерій.
З метою наближення до умов на Юпітері С. М. Сігел і С. Гімарро поміщали лишайники, кактуси та інші рослини, що здатні рости при низькій вологості, в герметичну камеру, в якій була створена атмосфера з суміші метану, водню і аміаку. Через два місяці на листі цих рослин були знайдені життєздатні бактерії. Виявилося, що деякі мікроорганізми здатні роз-множуватися в атмосфері, яка містить від 5 до 95% аміаку.
Досліди по моделюванню дають підставу гадати, що якби деякі земні бактерії опинилися на Марсі, то вони могли б там вижити і навіть розвиватися.
Ставлення мікроорганізмів до екстремальних умов
Фізичні і хімічні умови на Марсі суворі порівняно із земними. Проте вони досить "м'які", якщо їх зіставити з умовами на деяких інших планетах і в космічному просторі. Тому великий інтерес являє ставлення земних мік-роорганізмів до екстремальних (найбільш суворих) умов зовнішнього середовища.
Високий вакуум. Розвиток техніки одержання високого вакуума дозволив визначити вплив наднизького тиску на мікроорганізми. Ф. Мореллі довів, що не тільки спороутворюючі, а й неспороносні бактерії добре виживали на протязі 35 діб при тиску 10~8 - 10~9 (одна стомільйонна - одна мільярдна) мм ртутного стовпчика.
Об'єктом дослідження О. Імшенецького, М. Богрова і С. Лисенка був ряд бактерій, що утворювали і не утворювали спор, а також гриби. Цими мікроорганізмами просочували смужки фільтрувального паперу, які потім висушували спочатку при 40° С, а далі над прожареним хлористим кальцієм. Після цього їх поміщали на 72 год. при температурі -23° С у високовакуумну установку під тиском 10~~8- 10~9 мм ртутного стовпчика. В цих умовах всі взяті мікроорганізми зберегли життєздатність, а спори грибів вижили навіть краще, ніж при нормальному атмосферному тиску.
Найбільш високий вакуум (3,6*10~10 мм ртутного стовпчика) був застосований у дослідах Д. М. Портера, Д. Р. Спікера, Р. К. Хофмана і X. Р. Філіпса. Спори, а також не спороносні мікроби залишались живими на протязі п'яти діб.
Ця надзвичайно велика стійкість, яку виявляли мікроорганізми, дає підставу гадати, що і вакуум, існуючий у космічному просторі (порядку 10~16 мм ртутного стовпчика), також не буде згубно впливати на них.
Радіоактивне випромінювання.
Деякі мікроорганізми виявляють надзвичайну стійкість до дії іонізуючої радіації. Живі мікроорганізми знайдені у відходах і на стінках атомного реактора.
Рентгенівські промені діють сильніше, але й вони в дозах 0,5-1,0 млн. рад не вбивають деяких бактерій. До такого висновку дійшли С. Ж. Данн, В. Л. Кембелл та ін.
Ультрафіолетове випромінювання Сонця у відсутності озонного екрана вбиває не тільки вегетативні клітини, а й спори бактерій. Проте якби останні перебували не на поверхні, а всередині великих частинок космічного пилу і тим більше у внутрішній частині метеоритів, то вони були б захищені від уль-трафіолетової радіації. Про це можна судити з результату, одержаного О. О. Імшенецьким у такому досліді. Дрібні мінеральні частинки були змішані із спорами бактерій і розпилені у повітрі, Контролем були ті ж спори, але роз-пилені без мінеральних частинок. Виявилось, що мінеральні частинки захистили спори від згубного впливу ультрафіолетових променів.
Досліди, проведені на радянських космічних кораблях, показали, що іонізуюча радіація не виявляє несприятливого впливу на бактерії. Під дією слабких доз іонізуючої радіації деякі бактерії і найпростіші стають більш стійкими і здатні витримувати потім високі дози цієї радіації.
Інструментальні пошуки позаземного життя
Зараз учені приділяють велику увагу підготовці до досліджень, які дозволять з'ясувати, чи існують мікроскопічні живі істоти на інших планетах. З цією метою передбачається закинути на Марс та інші планети спеціально сконструйовані автоматично діючі прилади, показання яких передаватимуться на Землю.
Прилад працює як витяжний вентилятор. Всмоктувані частинки пилу потрапляють до камери з живильним середовищем, що містить сполуку флуоресцеїну з аденозинтрифосфорпою кислотою. Якщо в пилу містяться життєздатні організми, які утворюють фермент фосфатазу, то, розмножуючись, вони розкладатимутьвказану сполуку. Це приведе до ви-вільнення флуоресцеїну і виникнення флуоресценції,
Loading...

 
 

Цікаве