WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Лишайники та людина: Минуле, сьогодення та майбутнє - Курсова робота

Лишайники та людина: Минуле, сьогодення та майбутнє - Курсова робота

залишаються лише припущеннями і переважно не підтверджені експериментально.
Вигляд зрізу лишайника, що повернувся з польоту. Зображення було отримано за допомогою електронного мікроскопу. Добре видно, що всі клітини перебувають у повністю працездатному стані. Жодну з клітин не ушкоджено. Фото: www.theregister.co.uk
VII. ВИСНОВКИ
В даній роботі проводилося дослідження по систематиці та ботанічному вивченні лишайників. Лишайники є цікавим симбіотичним угрупуванням, рослинами - піонерами. Оселяючись на безплідних місцях, вони руйнують субстрат (вапняки, кварцити…), підготовлюють умови для зростання інших рослин: спочатку мохів, а потім і квіткових. Також лишайники є індикаторами чистоти. В своїх тілах вони нагромаджують радіоактивні елементи, елементи рядів урану - радію, актину урану - торію. Вміст урану в лишайників буває на 1-2, а то й 3 порядки вищий, ніж у вищих рослин. Велику роль відіграють лишайники в господарській діяльності людини (оленярстві). Також їх використовують у харчовій (ароматичні домішки, виготовлення желе та дріжджів), парфумерній (джерело ароматичних олій), хімічній (барвники) промисловостях та медицині (сировина, яка має антимікробні властивості). В Карпатах ростуть такі види лишайників: "ісландський мох", різокарпон географічний, евернія сливова, гіпогімнія, ксанторія та ін.
Робота може використовуватися для студентів медичних навчальних закладів, лікарів - фітотерапевтів, заготівельників сировини, працівників лісового господарства та осіб, які цікавляться лікарськими рослинами.
Дана робота планується поповнюватися новими матеріалами щодо досліджень протимікробних препаратів на наступний рік.
VIII. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Бондаренко А.С. Антибіотичні речовини з лишайників.-К.: Вид-во АН УРСР, 1958.-79с.
2. Бранденбург Ф. Про користь вживання в їжу ісландського моху.- Могильов, 1802.
3. Генкель П. Про лишайниковий симбіоз. Бюлетені Московського об'єднання випробувачів природи.- 1938. -Т.17.
4. Hesse О. Journal fur practlsche Chetnie. Статті 1898 -1910 рр.
5. Говорухин В. Лишайники: Кормовые растения /
Под ред. И. Ларина. -Ленинград, 1937.
6. Дячков Н., Курсанов А. Углеводный склад лишайников. Доклады Академии Наук СССР, 1945 г.
7. Еленкин А. Лишайники. Петербург, 1921.
8. Karrer P. Hevetia Chimica Acta. Статті 1923-1925 рр.
9. Красильников А.П. Справочник по антисептике.-Минск: Выш. шк., 1995.-367 с.
10. Моисеева Е.Н. Биохимические свойства лишайников и их практическое значение.-М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1961.-81с.
11. Водоросли. Лишайники / Под редакцией профессора Голлербаха М. М.- М.: Просвещение,1977.-Т.3.
Додаток 1.
1. Цетрарія ісландська . . . . . .. . 40-50%
2. Алекторія блідо-охрова . . . . . 45-67%
3. Умблікарія бульбашкова. . . . . 20-30%
4. Цетрарія сніжна . . . . . . . . . .. 18-25%
5. Кладонія альпійська. . . . . . . . . 2-3%
Додаток 2.
Аспіцила їстівна (Aspicila esculenta). Слань у вигляді вільно лежачих на землі клубочків неправильної круглої форми, досить великих, 1-4см в ширину, глиняного або попелясто-сірого, інколи іржаво-червоного кольору. Поверхня клубочків складчасто - вугриста, утворена лускуватими лопастями з хвилястими, більш світлими краями. Відриваючись вітром від грунту, вони скручуються в кульки і котяться по степу. Іноді вони нагромаджуються в заглибинах і низинах пластом до 10-15 см, звідки їх можна зібрати в великих кількостях. Росте на глиняному, солончаковому і кам'янистому грунті в степах, пустелях, горах засушливих областей.
Цей лишайник, що містить, крім вуглеводів, ще близько 60% щавлевокислого кальцію, вважається у місцевого населення їстівним і охоче додається до хліба.
Додаток 3.
Цетрарія ісландська
(Cetraria іslandica)
або так званий 'ісландський мох' представляє собою сильно розгалужені кущики, що жорсткі в суху погоду і швидко робляться м'якими під час дощу.
Характерний представник надгрунтових лишайників соснових лісів, боліт і північної тундри. Його слань має вигляд рихлої дернинки заввишки до 10 см. Верхня поверхня коричнева або зеленувато - коричнева, блискуча. Нижня поверхня світло-коричнева, майже біла, з численними білими плямами, розривами кори, які служать для проникнення повітря.
Цей вид зустрічається по всій півночі Росії, а також в Америці і в Ісландії, звідки і одержав свою назву. Зокрема, цетрарія ісландськазнайдена в деяких районах України, а також в Криму і на Кавказі. Її широко використовували як додатковий корм для худоби, застосовували для приготування деяких сортів мармеладу. Місцеве населення вживало лишайник в їжу, домішуючи його до борошна. Своєю гіркотою вона укріплює, а слизом живить організм; відвар цього лишайника пропонували вживати при сухотах, при внутрішніх хворобах і при проносі. Цетрарію рекомендували при застарілому катарі, кровохарканні, сухотах і багатьох інших легеневих хворобах. В критичних ситуаціях відвар цетрарії ісландської можна використовувати в лікарських цілях при шкірних захворюваннях, ранах, фурункулах, опіках, відмороженнях, при хворобах кишківника, виразки шлунка.
Додаток 4.
Слань цетрарії сніжної (cetraria nivalis) має вигляд зеленувато - або солом'яно - жовтих прямостоячих кущів до 6см у висоту. Лопасті плоскі або злегка зігнуті в грудочки, 2-6 см довжиною і 3-10 мм шириною, сітчасто - зморшкуваті. Розповсюджені по всій Арктиці, і в північних районах тайги. Кормовий лишайник для північних оленів. Містить антибіотик - уснінову кислоту.
Додаток 5.
Найбільш типовим для північних областей є вид кладонія альпійська (Cladonia alpestris), що покриває обширну територію тундри, лісотундри і лісової зони, часто у вигляді суцільних килимів. Представники групи кладонії нерідко називаються також 'оленячим мохом'. Кущисті види досить схожі між собою на вигляд і представляють світло - сірі, іноді майже білі рослини до 15-20 см у висоту. Вони складаються з сильно розгалужених порожнистих усередині стеблинок. Кладонію використовували як додатковий корм для худоби, застосовували для приготування деяких сортів мармеладу. Слань містить уснінову кислоту.
Додаток 6.
Представники групи кладоній нерідко називаються також 'оленячим мохом'.
1. Кладонія оленяча (Cladonia rangiferina)
2. Кладонія лісова (Cladonia sylvatica)
(див. кладонія альпійська).
Додаток 7.
Слань евернії сливової (Еvernia prunastri), яка має назву 'дубового моху', кущиста, м'яка, складається з ніжних плоских лопастей, які краєм завертаються на нижню сторону. Верхня сторона зеленувата або сірувата, нижня - трохи світліша. Проростає на корі дерев, зрідка - на грунті в північних та помірних областях, здебільшого Європейської частини. Кормова цінність лишайника визначається високим вмістом вуглеводів, які добре перетравлюються і засвоюються оленями.
Ароматична речовина резиноїд, одержана з евернії, використовується як компонент для деяких сортів жіночих парфумів. Слань містить уснінову кислоту, яка застосовується в хірургічній практиці для лікування свіжих післяопераційних ран, трофічних виразок, гнійних запалень м'яких тканин, остеомієлітів, при пластичних операціях, для лікування опіків.
Loading...

 
 

Цікаве