WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Лишайники та людина: Минуле, сьогодення та майбутнє - Курсова робота

Лишайники та людина: Минуле, сьогодення та майбутнє - Курсова робота

наукової медицини лікарі стали все рідше звертатися до народних засобів, під забуття потрапили багато лікарських рослин і в тому числі лишайники. У той період в переліки лікарських рослин лишайники або зовсім не включали, або згадували лише одну цетрарію ісландську. Проте в середині XX ст. інтенсивне вивчення хімічних речовин, що виробляються лишайниками, привернуло увагу вчених до цих рослин. У слані лишайників було відкрито величезну кількість специфічних для них хімічних речовин, так званих лишайникових кислот, що зумовило дослідження їх фармакологічних властивостей, і в тому числі протимікробної активності. Цьому передувало також відкриття в 40-х роках ХХ століття антимікробних властивостей у деяких грибів і водоростей. Тому розпочалися інтенсивні пошуки нових джерел антибіотиків серед нижчих рослин, зокрема серед лишайників. У 40-50-і роки майже одночасно та незалежно один від одного в різних країнах - в Швейцарії, Фінляндії, США, Японії, Іспанії, Італії і в колишньому Радянському Союзі - розвернулися дослідження по вивченню антимікробних властивостей лишайників. У 1944 р. американськими ученими Беркхольдером, Эвенсом і деякими іншими вперше були перевірені 42 види лишайників на наявність у них антимікробних властивостей проти стафілококів. З цією метою свіжозібрані лишайники ретельно подрібнювали і заливали фосфорно-буферним водним розчином. Виявилось, що ці водні екстракти з лишайниками пригнічують і затримують зріст культур стафілококів. Різні види лишайників діяли на культури бактерій неоднаково. Одні лишайники пригнічували ріст стафілококів, інші здійснювали бактеріостатичний вплив як на стафілококи, так і на бактерії бацили, а треті - тільки на бацили. Це навело вчених на думку, що, очевидно, лишайники містять ряд антимікробних речовин, із вибірковою активністю відносно різних мікроорганізмів, і що дослідники мають справу не з одним антибіотиком, а з цілою їх групою.
Це спонукало учених перейти до вивчення антибактеріальних властивостей окремих речовин, що містяться в лишайниках. Дослідження, виконані на 35 різних представниках роду кладонії, виявили в цих лишайниках уснінову, фумаропроцетрарову, барбатову та інші кислоти.
Услід за американськими вченими вивчення антибіотичної активності лишайників були проведені і в інших країнах. Серед усіх лишайникових речовин особливо виділялася своїми антибіотичними властивостями уснінова кислота. Було встановлено, що вона утворюється принаймні в 70 лишайниках і в значній мірі обумовлює антимікробні властивості багатьох з них. Пізніше, в 1952 р., німецькими вченими був одержаний ще один антибіотичний препарат з лишайників - "Евозин-2", або параміцин, який з успіхом можна було застосовувати для лікування відкритої форми туберкульозу легень у людини. Сировиною для його отримання є широко розповсюджені лишайники гіпогімнія випукла (Нуpogymnia physodes) і пармелія козлина (Parmelia caperata).
В цей період часу (1948-1954р.р.) іспанські учені створили на основі лишайників лікувальний препарат "Усніміцин". Цей комбінований препарат, що складається з суміші уснінової кислоти із стрептоміцином, використовують при лікуванні туберкульозу і деяких шкірних захворювань.
У 1954 р. в Японії з лишайників одержали антибіотичний препарат під назвою "Уснін", який з успіхом можна застосовувати при актиномікозі та інших шкірних захворюваннях.
У Фінляндії лікарі-дерматологи використовували уснінову кислоту у формі мазей при системному червоному вовчаку.
В кінці 40-х років було розпочате вивчення антибіотичних властивостей лишайників в Ботанічному інституті АН СРСР в Ленінграді. Було одержано новий медичний препарат "Бінан", що містить натрієву сіль уснінової кислоти. Основою для отримання препарату була уснінова кислота. Сировиною для її одержання служили різноманітні лишайники, що містять в слані уснінову кислоту -види кладонії, уснеї, алекторії, евернії, пармелії і ін. Дослідження антимікробних властивостей препарату показало, що він активний відносно золотистого стафілокока, стрептококів, пневмококів, анаеробів і туберкульозної палички. В 50-і - 60-і роки препарати уснінової кислоти широко продавалися в аптеках в різноманітних формах: у водно-спиртових новокаїнових розчинах, в рициновій олії з анестезином, в ялицевому бальзамі і у вигляді порошку. Препарат "Бінан" знайшов застосування в хірургічній практиці для лікування свіжих посттравматичних і післяопераційних ран, варикозних і трофічних виразок, гострих гнійних запалень м'яких тканин, травматичних остеомієлітів, при пластичних операціях, для лікування опіків II і III ступенів. Його застосовують також в гінекології.
VI. КОСМІЧНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ
Лишайники виявилися дуже важким об'єктом для фізіологічних досліджень. Учені поки не навчилися вирощувати і підтримувати в живому стані слань лишайників в штучних умовах. Час від часуз'являються повідомлення про вдалі досліди вирощування лишайника в умовах лабораторії, але поки ці повідомлення одиничні. Але виживанню лишайників в космічних умовах уже покладений початок.
Результати експерименту, проведеного на борту супутника "Foton-M2", що належить Європейському космічному агентству, приголомшили його організаторів: зразки звичайного лишайника, що провели на навколоземній орбіті більше двох тижнів, продемонстрували абсолютну нечутливість до жорстоких умов відкритого космосу.
Надзвичайно низька чутливість лишайників до навколишнього середовища не тільки приводить в захоплення дослідників, але й викликає підвищений інтерес в екзобіологів, що вивчають позаземні організми (той факт, що автоматичним зондам, що борознять простори Сонячної системи, поки не вдалося виявити жодного такого організму, ще ні про що не говорить: предмет і об'єкт вивчення - це різні речі).
Суть експерименту, поставленого під час виконання програми "Foton-М2", полягала в тому, що контейнер Biopan із зразками лишайника видів розокарпону географічного (Rhizocarpon geographicum) та ксанторії (Xanthoria elegans) був винесений за межі захисної обшивки апарату "Foton-М2", відкритий і залишений у такому вигляді на два тижні. Протягом всього цього терміну зразки відчували значні коливання температури, піддавалися дії повного спектру ультрафіолетового сонячного випромінювання і космічної радіації. Через 14,6 днів після початку експерименту контейнер був знову закритий, поміщений всередину апарату, а після повернення на Землю відправлений до голландської лабораторії ESA.
Розтин контейнера показав, що всі лишайники відчувають себе чудово. Їх здібність до фотосинтезу, якщо вірити прес-релізу ESA, також нітрохи не постраждала. Результати експерименту, крім чисто теоретичних, дають додаткові аргументи прихильникам теорії панспермії, підтверджуючи припущення про те, що колонія лишайників, що вилетіла в космос унаслідок удару великого метеориту і що потрапила, припустимо, на Землю, цілком могла "заразити" потенційно придатну для цього планету насінням життя і включити механізм еволюції. Крім того, така вражаюча життєздатність лишайників також дозволяє припустити, що цей вид рослин цілком міг би вижити і на поверхні Марса або, для прикладу, деяких супутників Сатурну. Шансів знайти життя за межами Землі стає все більше.
Чи це так, покажуть майбутні експерименти.
Проте всі висловлені із цього приводу точки зору дотепер
Loading...

 
 

Цікаве