WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Фітогормони - Курсова робота

Фітогормони - Курсова робота

речовиною з температурою плавлення 160-161°С і молекулярною масою 264,31. АБК має УФ-спектр з максимумом при 262 їм (коефіцієнт молярної экстинкції 21400) . У водних розчинах при рН вище 7,0 максимум поглинання знаходиться при 245 нм і на 20% зростає коефіцієнт молярної экстинкції . АБК добре розчинна в лугах, хлороформі, ацетоні, спирті і ефірі; погано розчинна у воді, бензолі і петролейному ефірі. В молекулі АБК присутній ряд хромофорів: кетогрупа і подвійний зв'язок в ядрі, карбонільна група і конъюговані подвійні зв'язки в бічному ланцюзі[4].
3.2.МЕТОДИ АНАЛІЗУ
Для екстракції АБК використовують органічні розчинники - метанол, этилацетат, хлороформ і інші. Видалення нейтральних і основних речовин, слабих кислот (наприклад, фенолів) здійснюється за допомогою бікарбонатного очищення: перевід екстракту в розчин NaНСОз і очищення диетиловим ефіром з подальшим підкисленнямяє екстракту і переводом кислих сполук в ефір.
Подальше очищення проводиться за допомогою паперової або тонкошарової хроматографії в різних системах розчинників. Добиваються звільнення елюату від сполук, які поглинаються в УФ-світлі. Метанольний або этанольний екстракт з хроматограм підкисляють H2SO4 до 0,005 н і використовують для вивчення спектру поглинання в УФ-світлі, спектрів дисперсії оптичного обертання і кругового дихроїзму. Чутливість методу 0,5 мкг АБК в 1 мл розчину.
Для усунення можливих помилок через домішки або великі втрати при очищенні використовується метод рацематного розбавлення, заснований на додаванні до неочищеного екстракту рацемата АБК. Подальше визначення АБК проводять методами УФ-спектрометрії ідисперсії оптичного обертання. Перспективним є метод газорідинної хроматографії, оскільки він не вимагає значного очищення екстрактів. Його застосовують окремо або спільно з масспектрометрією.
Нарешті широко використовуються біологічні методи визначення інгібітору в тканинах. До них відноситься метод, заснований на здатності АБК викликати закриття продихів у шматочків епідермісу. Біопроба відповідає тільки ( + )АБК- ступінь відкриття продихів зменшується в прямій залежності від концентрації інгібітору. Не менше специфічною є біопроба, заснована на ефекті антитранспірування абсцизової кислоти. Іншими тестами можуть служити прискорення опадання черешків безлистих експлантантів, придушення синтезу амілази в зернівках злаків і т.д. Менш специфічними, але часто тими, що вживаються є тести по пригніченню зростання відрізків колеоптилів і проростанню насіння. За допомогою біотестів можна судити про вміст АБК в тканинах, якщо встановлена кількісна залежність реакції тесту від концентрації АБК[6].
3.3.МЕТАБОЛІЗМ АБСЦИЗИНІВ
Абсцизовая кислота знайдена у всіх досліджених покритонасінних і голонасінних рослин. .
У вищих рослин АБК присутня у всіх органах. Багате на АБК старе листя, зрілі плоди, насіння і бруньки що знаходяться в стані спокою, менше її міститься в молодих, активно ростучих тканинах (листі, проростках). Максимальна кількість АБК- 4,1 мг/кг сирої маси - знайдено в насінні Rosa arvensis.
Вільні і зв'язані форми абсцизової кислоти
Як вже наголошувалося, природною фізіологічно активною формою фітогормона є ( + )-2-цис-изомер. На світлі відбувається його ізомеризація в 2-транс-ізомер. Зворотного переходу не виявлено. Вміст 2-ізомеру в тканинах дуже низький, він майже не володіє біологічною активністю. В рослинах знайдена зв'язана форма абсцизової кислоти - складний ефір абсцизової кислоти і D-глюкози який не розщеплюється глюкозидазою мигдалю, але гідролізуєтся ендогенними ферментами типу естераз. Показана його присутність у багатьох рослин. Він володіє удвічі меншою біологічною активністю, ніж вільна АБК. Вважається, що це сполука служить для часткової інактивації АБК в рослині і виконує резервну роль, звільняючи АБК при гідролізі естеразами. Встановлено, що таку роль грає ефір, що утворюється при етерифікації екзогенної АБК.
В рослинах у вільному стані знайдені інші продукти перетворення АБК - 6'-оксиметилабсцизова кислота, фазієва, 4'-дигідрофазієва і эпидигідрофазієв кислоти . Ці сполуки майже не проявляють інгібуючий ріст активності і є продуктами інактивації АБК.
У ряду рослин як природня сполука був виділений ксантоксин (див. мал. 56), цис-ізомер якого набагато активніший в інгібуванні росту, ніж трансізомер. Висока біологічна активність ксантоксина пов'язана з його перетворенням з АБК. Окрім АБК в рослинах знайдений ряд сполук, споріднених з АБК структурно і (або) проявляючих схожу з нею біологічну активність. До них відносяться, наприклад, воміфоліол (блюменол А) з листя Rauwolfia vomitoria і "споріднені " йому блюменоли В і С.. Показано, що блюменол викликає закриття продихів в тих же концентраціях, що і АБК. До цієї групи сполук входить також і лунуларова кислота водоростей і печінкових мохів. До групи сесквітерпенів відноситься геліангін, виділений з Helianthus iuberosus, який гальмує розтягування колеоптилів вівса. Ряд сполук рослинного походження, що мають сесквітерпенову будову, володіє високим цитотоксичністю, інгібірує розтягування колеоптилів пшениці, надає антиканцерогенний ефект. Прикладом цих сполук може служити піретрозин, виділений з хризантеми:
рис.3.3.1
3.4.Біосинтез абсцизової кислоти
В даний час досліджуються і обговорюються два шляхи біосинтезу абсцизової кислоти в рослинах: по-перше, подібно іншим сесквітерпеноїдам, з трьох молекул мевалонової кислоти; по-друге, як продукт розпаду каротиноїдів. Синтез АБК з мевалонової кислоти (мал. 55) включає ряд етапів. Двократне фосфорилування і декарбоксилювання мевалонової кислоти приводять до утворення ізопентенілпірофасфата. Далі відбувається ізомеризація ізопентенілпірофосфата з утворенням диметилалілпірофосфата, взаємодія якого з другою молекулою ізопентенілпірофосфата дає геранілпірофосфат. В результаті приєднання до геранілпірофосфату ще однієї молекули ізопентенілпірофосфату утворюється фарнезилпірофосфат, є загальним попередником всіх сесквітерпеноїдів (див. мал. 75). Функціонування цього шляху біосинтезу АБК у рослин доводиться численними даними про те, що введення міченої мевалонової кислоти в тканині будь-якого органу рослини приводить до появи радіоактивної АБК в тканинах.
Припущення про можливість утворення АБК при окислювальному розпаді ксантофілів в рослинах грунтується на подібності будови абсцизової кислоти і каротиноїдів. На це вказує і більший вміст інгібітору в
Loading...

 
 

Цікаве