WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Флора долини р. Чорний Черемош в середній течії - Курсова робота

Флора долини р. Чорний Черемош в середній течії - Курсова робота

світ 20 .
Корисні копалини: вапняки, пісковики, мергель, гравій, граніт, галеніт. У Чивчинських горах виходять сильно графітизовані сланці, серед яких місцями трапляється високий вміст графіту. Мінеральні води трапляються в долині Чорного Черемоша, у самому серці Карпат - поблизу населених пунктів Буркут, Шибене таМокрин, які насичені розчиненим вуглекислим газом і відносяться до лікувально-столових вуглекислих вод. За своїми лікувальними якостями та хімічним складом вони близькі до вод знаменитих кавказьких мінеральних джерел "Нарзан" і "Казбегі". Насиченість вуглекислим газом вод із джерел біля с. Буркут складає 1276-1400 мг/дм3, а поблизу с. Шибене - 924 мг/дм3.
3.3. Геоморфологічна будова.
Природні комплекси Чивчинського Середньогір'я характерні для Мармароської зони кристалічних порід (кристалічних сланців), гнейсів, мармурів переважно палеозойського, а також мезозойського віку. Їм властива складчаста структура герцинського і частково альпійського фогонезу???. Цей ландшафт також відзначається великою складністю і подрібленістю природних комплексів. Його складність виявляється, по-перше, в тому, що тут полонинський пояс виступає окремими фрагментами, хоча їх і небагато, по-друге, в Чивчинах мабуть найгустіша сітка потічків в Українських Карпатах, які розчленовують схили хребтів на безліч окремих ділянок (урочищ), по-третє, на Чивчинах є значна кількість реліктових льодовикових форм, які теж сприяють розчленуванню поверхні. Нарешті, тут, як ніде більше вКарпатах, трапляються скелясті піки і ребра з твердих кристалічних порід, які піднімаються над поверхнею лісу.
Така специфіка морфологічної структури Чивчинського ландашфту пояснюється особливостями геологічної будови і тектонічної структури Мармароської зони: вона розбита на численні і загалом невеликі блоки, які частково насунуті один на одного, і на Скуповську зону, що й створило первинну структурну роздрібленість його поверхні. Цю первинну роздробленість використали численні потічки, які своєю ерозією ще посилили роздрібленість. Другою причиною була різна стійкість кристалічних порід до факторів денудації. Певну роль відіграло давнє зледеніння, яке своїми формами теж сприяло ускладненню поверхні хребта.
3.4. Ґрунти.
В заплавах і двох надзаплавних терасах Черемошу поширені лучні грунти, які утворились під лучною трав'янистою рослинністю на алювіальних відкладах річкових заплав в умовах високого (2-3 м) стояння рівня грунтових вод. Лучні грунти потрапляють під вплив тривалого затоплення повеневими в паводковими водами. Грунтотворення тут ускладнюється акумуляцією алювіального матеріалу.
Пануючий тип грунтів - бурі гірсько-лісові грунти (буроземи), являють собою елювій-делювій карпатського флішу в межах лісового поясу до висоти 1500-1550 м над рівнем моря, дуже щебенюваті, нерідко з проявами залишкової карбонатності.
Дерново-буроземні грунти (на алювіальних відкладах) розвинулись на підвищених і краще дренованих ділянках терас.
3.5. Клімат.
Верховина розташована у помірній термічній зоні, яка характерна сумами температур 1800-2400о С. її нижня межа проходить біля підніжжя гір по горизонталі 400 м. Зона займає найбільшу площу порівняно з іншими гірськими зонами і поділяється на більш теплу (суми температур понад 2200о С) і менш теплу підзону. У межах зони теплові ресурси дозволяють вирощувати жито, овес, картоплю, льон, кукурудзу на силос; у більш теплій підзоні асортимент ярих культур ще ширший і розвинуте садівництво. У межах Верховинського зниження пересічна температура січня -5,5о С, липня +16о С, опадів 900 мм на рік, на верховинах відповідно -7,5о С та +17,5о С, опадів - 1000-1200 мм на рік.
3.6. Поверхневі води.
На території Верховинського району протікає річка Чорний Черемош і Білий Черемош.
Річка Чорний Черемош належить до річкового басейну Івано-Франківської області - р. Пруту. Прут - це ліва притока Дунаю. Ріка Чорний Черемош не виходить за межі області. Чорний Черемош стікає з північних схилів Чивчинських гір (довжина 85 км, площа басейну 856 км2).
Чорний Черемош - типова гірська річка з дуже великими нахилами і значною швидкістю течії (понад 1,5 м/сек.). долини ріки вузькі і глибокі, схили вкриті лісом. Чорний Черемош у Верховинському пониженні сильно розширює свою долину, русло тут широке, течія повільніша. Ріку використовують для лісосплаву.
Річка Чорний Черемош з прибережною смугою належить до гідрологічного заказника місцевого значення - площа 1740 га створеного з метою збереження мальовничої гірської ріки - місця нересту цінних видів риб 23 .
3.7. Рослинний покрив.
На території Чивчин флора досить різноманітна. Специфікою поясного розподілу рослинності в Чивчинах є те, що передгірний пояс тут відсутній. Це пояснюється, очевидно, загальним відносним підняттям цього району. Відсутній тут і типовий альпійський пояс, хоча на окремих вершинах Чивчин (Гнєтеса) зустрічаємо "типових альпійців" - Festuca supina, Juncus trifidus, Poiygonum viviparum тощо.
Лісова рослинність представлена мішаними буково-ялиновими лісами з Picea abies у верхній смузі. Тільки на південно-західних схилах вододільного хребта інколи переважають букові ліси.
Верхня межа лісу в чивчино-Гринявських горах проходить у середньому на висоті 1450-1550 м над р. м. Верхню межу лісу утворює ялина. Місцями до неї домішується сосна кедрова. Безпосередньо до верхньої межі лісу прилягає смуга ялинового рідколісся і сланкої дерев'янистої рослинності. Смугу сланкої дерев'янистої рослинності утворює криволісся з гірської сосни - жерепа і вільхи зеленої та зарослі ялівцю сибірського. Сосна - жереп (Pinus mughus) утворює на схилах усіх експозицій суцільні зарослі, майже непрохідні, висотою до 2,5 м, облямовуючи верхню межу лісу.
Криволісся з вільхи зеленої, або лелича (Alnus viridis) теж майже непрохідне, до 2-2,5 м заввишки. Лелич переважно росте над верхньою межею лісу.
Зарослі ялівцю сибірського (Juniperus sibirica) дуже поширені починаючи від верхньої межі лісу. Висота кущів - 0,8-1 м, а на верхній межі - не перевищує 0,2 м.
Значні простори Карпатського високогір'я займають чагарникові пустища, у складі яких едифікатором виступають такі вічнозелені чагарники, як рододендрон східнокарпатський (Rhododendron Kotschyi), брусниця (Vaccinium myrtillus), лохина (Vaccinium uliganosum).
Угрупування рододендрона (Rhodoreta Kotschui) разом з жерепом і леличем є основою незайманого ландшафту карпатського високогір'я.
На величезних просторах поширились чорничники (Myrtilleta), а також такі гірськолісові і лучні види, як костриця червона, мітлиця тонка, щучник дернистий, куничник очеретяний, тонконіг Ше, жовтозілля гайове, тирлич ваточниковидний, гірчак ракові шийки, дзвоники смерекові, безщитник жіночий, підбілик альпійський та інші.
На схилах Чивчин є такі
Loading...

 
 

Цікаве