WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Флора долини р. Чорний Черемош в середній течії - Курсова робота

Флора долини р. Чорний Черемош в середній течії - Курсова робота

Карпатах.
Малиновський К.А., Царик Й.В. займалися проблемою вивчення і охорони популяцій рідкісних видів флори Українських Карпат. Еколого-географічніта фітоценотичні особливості рідкісних видів Primula farinoza L. В Українських Карпатах вивчали такі вчені як Зиман С.М., Вайнагій І.В. Царик Й.В. досліджував популяційну структуру Primula minima L. (Primulaceae) у Чорногорі (Українські Карпати).
У праці 11 російські вчені Кричфалуший В.В., Комендор В.И. вивчали біоекологію рідкісних видів рослин (на прикладі ефемероїдів Карпат).
Стойко С.М. вивчав специфіку і стан охорони природи Українських Карпат та висотно-зональні рослинні ступені Українських Карпат і їх зв'язок з геоморфологічною будовою, а також займався вивченням такого питання, як місцезростання нового для Українських Карпат виду - ялівцю козачого (Juniperus sabin L.).
Чопик В.І. 31 у своїй праці вивчав високогірну флору Карпат та описав рідкісні види рослин України (1970) 32 . Також цей вчений дав ботаніко-географічну характеристику Чивчино-Гринявським горам Українських Карпат. Чопик В.І. вивчав флористичні особливості Чивчинських гір в Українських Карпатах.
Російський вчений Пашук Х.Т, теж проводив еколого-ценотичні дослідження популяцій деяких представників флори Українських Карпат.
Верниченко Ю.В. писав про умови зростання мітлиці скельної (Agrostis rupestris All.) в Українських Карпатах. Вчені Малиновський К.А., Мельничук В.М. - про нове місцезростання осоки наскельної в Карпатах.
Про фенологію основних компонентів травостою біловусників субальпійського поясу Карпат писав Малиновський К.А.
Фодор С.С., Комендар В.И. вивчав Gardaminopsis ovirensis в Українських Карпатах.
3. Фізико-географічна характеристика району дослідження.
3.1. Географічне положення.
Верховинський район - район на півдні Івано-Франківської області. Селище міського типу - Верховина належить до Гуцульських Карпат, які складаються з Чорногори, Гринявських і Чивчинських гір. Головна гребенева лінія Чивчинського пасма гір проходить з північного заходу на південний схід через вершини Стіг (1633 м.) - Лядескул (1590) - Будієвська (1684) - Чивчин (1769) - Сулігул (1694) - Лостун (1656) - Команова (1734) - Гнєтеса (1769 м.).
Річка Чорний Черемош бере початок на північних схилах Чивчинських гір (довжина 86 км., площа басейну 0,86 тис км2) - типова гірська ріка з дуже великими нахилами і значною швидкістю течії (понад 1,5 м/сек.), з високими скелястими берегами і мілкими перекатами, з кам'янистим дном. На цих ділянках, з бурхливою течією і кам'яним руслом, водиться реліктовий вид риб - дунайський лосось 23 .
3.2. Геологічна будова.
Геологічна будова Гуцульських Карпат найбільш складна. На крайньому півдні її межі заходить давнє ядро Карпат, представлене Чивчинськими горами, які є північним краєм Мармароського кристалічного масиву. Геологічна будова Чивчинських гір є складнішою порівняно з рештою території Українських Карпат. Виключно флішевою є північна частина власне Чивчинського пасма від вершини гори Стіг до Лядескула включно, та більша частина Гринявського пасма гір.
Найбільш древні палеозойські утворення мають дуже мале територіальне поширення, і їх виходи на поверхню відомі в Чивчинських горах.
Домезозойські утворення Чивчин виявлені потужним комплексом метаморфічних порід, у розрізі яких виділяються дві самостійні структурно-фаціальні зони: південна (Білопотіцька) і північна (Берлебасько-Перкалабська). Перша в основному збудована породами білопотіцької (сланцево-гнейсової), бутинської (кварцито-гнейсово-сланцевої) і діловецької (карбонатно-сланцевої) світ. Друга охоплює райони розвитку порід берлебаської (порфіроїдно-сланцевої) і мегурської (кварцито-сланцевої) світ.
Тріас. Відклади тріасу трапляються тільки в Чивчинських горах. З огляду на літологію вони представлені вапняками і доломітами. Детальне вивчення відкладів дозволяє на території Чивчин виділити два основні літолого-фаціальні типи розрізу: доломітовий, пов'язаний з південною частиною Чивчин (Мінчельський і Маскотинський райони), і вапняковий, котрий тяжіє до зони насуву Мармароського кристалічного масиву на Рахівську зону. Загальна потужність тріасу досягає 200 м.
Юра. Корінні виходи юри трапляються в Чивчинських горах. Там є відклади нижньої, середньої та верхньої юри. У верхів'ях Чорного Черемошу розріз юри починається 20-метровою пачкою тонко- і середньоверствуватих "грудкуватих" червоних вапняків та мергелів з фауною амонітів і рештками брахіопод, кріноїдей, белемнітів. Більш молоді відклади лейясу-байосу представлені темно-сірими піскуватими вапняками.
Крейда. Область Чивчин то покривалась неглибоким морем, в якому відкладались карбонатноуламкові відклади нафлішевого типу, то піднімалась і часом, в окремі моменти, ставала сушею 20 .
Палеоген. У кінці пізньокрейдового часу почалася перебудова флішевого басейну, в результаті чого значно змінились умови осадконакопичення. У розрізі потужного і фаціально мінливого пелеогенового флішу виділяються два комплекси: 1) нижній, який об'єднує пісковикові і ритмічні строкаті та зеленувато-сірі породи палеоцену і еоцену; 2) верхній, олігоценовий, який включає чорні бітумінозні глинисті верстви, молодшу товщу сірих кросненських шарів та глинисті відклади поляницької світи.
У Чорногірській зоні палеонтологічно охарактеризовані відклади палеогену в скибі Скупової виходять у районі сіл Топільче і Гринява. У їх розрізі розрізняють знизу вверх: а) гнилецьку світу (палеоцен - нижній еоцен), представлені товщею (500 м)ритмічних порід з проверстками масивних пісковиків в основі та пачкою (40-80 м) строкатих шарів у покрівлі; б) топільчанську світу (нижній і середній еоцен), складену грубоверствуватими та масивними пісковиками (100 м); в) пробійненську світу (верхній еоцен і можливо верхи середнього еоцену), яка охоплює товщу (500 м) сірого піщано-глинистого флішу із строкатокольоровими породами в підошві.
Тектоніка. Характерна риса тектоніки складчастої області Українських Карпат - покривно-лускувата будова з чітким південно-східним простяганням складок.
У межах Чорногірської зони в межиріччі Пруту і Чорного Черемошу виділяють дві підзони: Скуповську і Шипотську. Ці підзони розташовані під деяким кутом (20-30о) до регіонального насуву Чорногірської зони на Скибову одиницю, внаслідок чого більш зовнішня Скуповська підзона в західному напрямі поступово зрізається і тектонічно виклинюється (верхів'я Пруту). У фронтальній частині цієї підзони виходять крейдові породи шипотської та скповської світ, які на південь поступово занурюються і перекриваються палеогеновими відкладами.
Між Чорногірською зоною і розташованим далі на південь Мармароським кристалічним масивом (Чивчинські гори) простягається смуга крейдових порід рахівської, білотисенської, буркутської
Loading...

 
 

Цікаве